Економічні науки/3.Фінансові відносини

Стахій Т.С., к.е.н. Гарбар Ж.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Управління ризиками в діяльності страхової компанії

Стабільне функціонування страхових структур тісно пов’язане з вирішенням проблеми підвищеного рівня ризику як складової частини страхової діяльності. Високий систематичний ризик здійснення підприємницької діяльності в Україні має подвійний вплив на діяльність страхових компаній: по-перше, страховики, функціонуючи на теренах національного ринку, самі підпадають під вплив систематичного ризику; по-друге, надаючи страхові послуги, страхові компанії беруть на себе ризики своїх клієнтів, що представлені спектром тих самих складових систематичного ризику. Окрім цього, проблема ефективного управління ризиками в діяльності страховиків, а, зокрема ризиками ліквідності та платоспроможності, загострюється за умов світової фінансової кризи та системної кризи ліквідності вітчизняного банківського сектору.

Дослідженню проблеми управління ризиками у фінансовому підприємництві присвячені праці Матвійчука А.В., О.В.Пернарівського, О.П.Заруцької, М.І.Савлука та інших українських і зарубіжних авторів. Однак, питання управління ризиками страхових структур розглядаються досить однобічно і зводяться до рекомендацій щодо перестрахування ризиків.

Метою статті є систематизація ризиків та заходів управління ними в діяльності страховиків, а також розроблення практичних рекомендацій щодо ефективного управління ризиками за умов фінансової кризи.

Ефективне управління ризиками страхових компаній передбачає систематизацію причин їх виникнення з подальшою класифікацією ризиків у страховій діяльності. Такий підхід передбачає поділ ризикових причин у діяльності страхових структур на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні причини – це ті фактори ризику, що походять із внутрішнього середовища функціонування страховика і, на які страхова компанія має безпосередній вплив. До таких чинників належать умисні чи неумисні помилки працівників компанії: андеррайтерів, актуаріїв, аварійних комісарів, страхових агентів тощо.

Зовнішні фактори ризику є незалежними або майже незалежними від діяльності страхової компанії. Їх вплив страховику складніше попередньо виявити та проконтролювати. Зовнішні ризикові чинники представлені діями конкурентів, ділових партнерів – перестраховиків та страхувальників, страхових посередників; законодавчими, політичними, природнокліматичними змінами, несприятливими змінами в інших сегментах фінансового ринку, зокрема банківського та інвестиційного.

Враховуючи специфіку страхової діяльності, спектр ризиків доцільно також

поділяти на: ризики за страховим портфелем компанії; ризики, не пов'язані із страховими операціями.

Здійснюючи заходи щодо управління ризиками за страховим портфелем, страхова компанія автоматично забезпечує виконання страхових зобов'язань. Реалізуючи заходи стосовно другої групи ризиків, страховик має на меті покращити всій фінансовий стан, підвищити дохідність інвестиційного портфеля, що призводить у кінцевому результаті до підвищення репутації, рейтингу страхової компанії, тобто до позитивного її сприйняття не лише страхувальниками, але й іншими діловими партнерами. Основний принцип управління підприємницькими ризиками зводиться до того, що стосовно внутрішніх причин виникнення ризиків повинні застосовуватись превентивні тобто попереджуючі заходи, а щодо зовнішніх факторів – компенсаційні. Внутрішні заходи – це заходи, здійснювані страховиком самостійно. До них належать самострахування ризиків шляхом створення страхових та резервних фондів; удосконалення страхових тарифів, здійснюване у сфері актуарних розрахунків; ефективне управління страховим портфелем компанії шляхом удосконалення його структури та забезпечення фінансової стійкості страхових операцій.

Основною гарантією виконання страховиком своїх договірних зобов'язань перед страхувальниками є страхові резерви компанії. Для закордонної практики властиве також формування додаткового резерву превентивних заходів для попередження тих ризиків, частка яких у портфелі страховика є значною. Окрему групу внутрішніх заходів щодо управління ризиками за страховим портфелем складають заходи удосконалення страхових тарифів, забезпечення фінансової стійкості страхових операцій та оптимізації страхового портфеля. Слід зазначити, що на сьогодні страховики компенсують ці ризики завищеними ставками страхових платежів. Висока вартість страхової послуги далеко не завжди є адекватною страховому окриттю.

Зовнішні заходи – це заходи управління ризиками із залученням інших спеціалізованих суб'єктів страхового ринку чи ділових партнерів страховика. Класичним зовнішнім заходом у сфері страхування є перестрахування. Завдяки перестрахуванню досягається диверсифікація ризиків страхової компанії, що сприяє збалансованості портфеля і страховика, і перестраховика.

Окрім зазначених вище заходів управління ризиками, страховики можуть також здійснюватись і інші заходи впливу на страхові ризики та ризики, що не пов'язані із страховою діяльністю. Це зокрема, заходи щодо співстрахування ризиків та заходи оптимізації інвестиційного портфеля з використанням у вітчизняній страховій практиці принципів портфельного інвестування.

Завершуючи аналіз ризиків у страхуванні та заходів щодо управління ними, слід наголосити на актуальній та невирішеній на сьогодні проблемі асиметрії інформації та непрозорості вітчизняного страхового ринку, а також значній частці на ньому так званого «схемного страхування». Ці проблеми мають значний прихований вплив на рівень систематичного ризику як страховиків, так і інших суб’єктів страхового ринку.

Проблема підвищеного рівня систематичного ризику у вітчизняній страховій практиці повинна вирішуватись як на макро-, так і на мікрорівні. Призначенням макрорівневих заходів впливу повинне бути усунення проблеми асиметрії інформації та непрозоростіринку, що призводять до недобросовісної конкуренції та завищення вартості страхових послуг. Це може бути досягнуто завдяки жорсткому контролю за дотриманням законодавчих вимог про публікацію фінансової звітності вітчизняних страховиків. На мікрорівні управління ризиками у страхуванні повинно зводитись не лише до перестрахування та компенсації ризику завищеними страховими тарифами, але й до застосування альтернативних заходів впливу, зокрема оптимізації страхового та інвестиційного портфелів компанії. Своєчасне та комплексне врахування ризикових факторів у діяльності страхових структур, а також здійснення ефективних заходів управління ризиками сприятиме забезпеченню надійності та ліквідності функціонування страховиків за умов фінансової кризи, дієвості та ефективності страхового захисту для страхувальників, а відтак ефективності функціонування національного ринку страхових послуг загалом.

Література:

1. Кривцун І.М. Управління ризиками на засадах реалізації превентивних та компенсаційних заходів. Дис. канд. економ. наук: 08.06.01/ Нац. ун-т «Львівська

політехніка». – Львів,2005. – 164 с.

2. Шапран В., Духненко В., Корнилюк Р. Настоящих прозрачных мало // Эксперт. –2007. - №36. – С.65-82.

3. Щеглова Е. “Открытое страхование” – это не декларация // Инвестгазета. – 2008. - № 3. – С.57.