“Филологические науки”/ 5.Методы и приемы контроля уровня владения иностранным языком.

старший викладач, ВОЛОШИНА Г. Г.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Англійська мова спеціального вжитку: сучасний стан і перспективи

Третє тисячоліття ставить перед членами суспільства завдання отримати високий рівень освіти, адже на сучасному етапі розвитку людства саме висококваліфіковані фахівці можуть вирішувати глобальні проблеми, що постають перед світовою спільнотою.

Співпраця фахівців різних країн в усіх галузях економіки, політики, науки сприяє мирному співіснуванню держав і втіленню в життя ідеї глобального суспільства. Керівники держав, політики, науковці та інші представники світової еліти усвідомлюють, що майбутнє людства залежить від розвитку і вдосконалення системи вищої освіти. Університети, інститути та інші навчальні заклади всього світу повинні стати центрами наукового, технічного й культурного розвитку людства, підготовки фахівців для роботи в різних галузях, сприяти прогресу окремої особистості та всієї світової спільноти.

Тому з кожним роком все важливішим стає питання вивчення іноземних мов у вищих закладах освіти.

В усьому світі зростає увага до якості вищої освіти, що пояснюється швидким розвитком вищої освіти і водночас зростанням вартості освітніх послуг [1,с.9]. Створюються спеціальні міжнародні організації, агенції, асоціації, робочі групи для співпраці в галузі освіти. Вони вивчають проблеми вищих навчальних закладів та розробляють рекомендації щодо підвищення якості вищої освіти взагалі і мовної освіти зокрема.

Побудова єдиної Європи, зокрема, наукового й освітянського простору без кордонів передбачає гармонізацію національних систем вищої освіти, розвиток університетів, їхнього інтелектуального потенціалу, який постійно зміцнюється і використовується у загальноєвропейському інтеграційному процесі. [2, с.8]

Головною метою створення єдиного європейського освітнього простору є можливість студентів, викладачів, науковців вільно обирати навчальний заклад, науково-дослідну установу, організацію для навчання, роботи чи наукових досліджень.

Україна прагне приєднатись до Європейського освітянського та наукового простору, тому вищі навчальні заклади нашої країни повинні покращувати якість підготовки фахівців згідно з положеннями Болонської декларації. Першочергове завдання в цьому процесі – вирішення проблем, пов’язаних із вивченням іноземних мов.

В Україні мовна освіта визнана одним із найголовніших складників вищої освіти. Без володіння іноземними мовами неможливо реалізувати соціальну та професійну мобільність людини [3, с.4].

Сучасний стан нових інформаційних технологій демонструє нову роль мовної освіти. Тому її вдосконалення й підвищення рівня якості є головною метою реформування вищої освіти в нашій країні.

Оскільки Україна має намір приєднатись до Європейського Союзу, ідеї мовної політики Ради Європи знаходять у нас все ширшу підтримку. В 2003 році Рада Європи видала „Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання.” Це – довгострокове життєве завдання, яке націлене на інтенсифікацію процесів вивчення та викладання мов в інтересах зростання мобільності, кращого доступу інформації, більш ефективного міжнародного спілкування [4, с.19].

Рекомендації Ради Європи передбачають спільну розробку навчальних планів з мовної підготовки, типових програм, іспитів, підручників в різних європейських країнах, а також узгодження методів викладання та вивчення з потребами тих, хто вивчає іноземну мову. Потреби зумовлює соціальне замовлення: підготовка фахівців міжнародного рівня.

Отже, у вищих немовних навчальних закладах студенти мають оволодіти як загальновживаною, так і професійно орієнтованою іноземною мовою [5, с.6] – мовою спеціального вжитку.

Міністерством освіти і науки України передбачено вивчення іноземної мови у немовних ВНЗ в обсязі 198 годин [5,c.6]. Звичайно, такої кількості годин недостатньо, щоб оволодіти іноземною мовою на рівні, достатньому для її використання у професійній діяльності.

Завдяки світовій ролі англійської мови в сучасному світі попит на неї надзвичайно зріс. Англійську мову вивчають для міжнародного спілкування в усіх сферах науки, техніки, технологій, бізнесу та ін.

У 2004 році був проведений аналіз викладання та вивчення англійської мови спеціального вжитку в Україні, який показав, що, попри позитивні зміни в галузі вивчення іноземних мов, викладанню англійської мови спеціального вжитку приділяється недостатньо уваги. В Україні немає національної типової програми з англійської мови спеціального вжитку, тому робочі програми немовних навчальних закладів недостатньо узгоджені. Причиною розриву між цільовим станом справ (на ринку праці) та існуючим рівнем володіння мовою фахівцями є відсутність загальноприйнятих критеріїв щодо змісту, методології, організації курсу, оцінювання результатів вивчення стосовно міжнародних стандартів [6, с.7].

Понад 60 ВНЗ державної й недержавної форми власності ІІІ і ІV рівнів акредитації готують викладачів англійської мови. Випускники отримують дипломи викладачів, перекладачів, філологів. Програма таких ВНЗ не передбачає вивчення англійської мови спеціального вжитку. Отже, в Україні відсутня офіційна підготовка викладачів англійської мови спеціального вжитку у ВНЗ. Немає також окремих інститутів підвищення кваліфікації викладачів.

Існує ще одна проблема: викладачі англійської мови спеціального вжитку не завжди співпрацюють з викладачами фахових дисциплін.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладені факти, можна зробити висновки, що стан вивчення англійської мови спеціального вжитку не відповідає потребам підготовки фахівців міжнародного рівня. Відсутність української Національної програми викладання англійської мови спеціального вжитку для студентів немовних факультетів університетів перешкоджає уніфікації структури та змісту учбових програм викладання англійської мови в університетах та інститутах. Розробка такої програми є першочерговим завданням. Вона визначить цілі і результати навчання, мінімум годин, необхідний для досягнення достатнього рівня володіння англійською мовою фахового спрямування відповідно до Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти. Згідно з положенням про безперервність мовної освіти бажано ліквідувати розрив курсу англійської мови для спеціалістів і магістрів.

Важливим є надання можливості викладачам англійської мови спеціального вжитку підвищувати кваліфікацію у закладах післядипломної освіти.

Потрібно розробити єдину систему оцінювання та єдину систему іспитів, наближену до формату міжнародних іспитів [6, с.29].

Література:

1. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. // К.: «Ленвіт», 2006.- с.9- 30.

2. Крючков Г.Г. Перспективи приєднання України до Болонського процесу. // Міжнародний форум Мовна освіта: шлях до євро інтеграції. К.: «Ленвіт», 2005.- с.8.

3. Вступне слово оргкомітету. Міжнародний форум Мовна освіта: шлях до євро інтеграції. К.: «Ленвіт», 2005.- с.4

4. Полякова А.А. Методологія викладення іноземних мов у світі Рекомендацій Ради Європи. // Міжнародний форум Мовна освіта: шлях до євро інтеграції. К.: «Ленвіт», 2005.- с.19.

5. Ніколаєва С.Ю. Сучасні тенденції мовної освіти в Україні. // Міжнародний форум Мовна освіта: шлях до євро інтеграції. К.: «Ленвіт», 2005.- с.6.

6. Англійська мова спеціального вжитку в Україні (допроектне дослідження). К.: «Ленвіт», 2004.- с.7-83.

7. Яценко Л.М. Вчителям про основні положення Загально – європейських рекомендацій з мовної освіти. // Іноземні мови. - №2. – с.57-59.

8. Маєвська Л.Д. Мультилінгвальна Європа та індивід як соціальний агент. // Міжнародний форум Мовна освіта: шлях до євро інтеграції. К.: «Ленвіт», 2005.- с.18.