Бокшань А.І., Бокшань Г.І.

Херсонський державний аграрний університет

Відображення міждисциплінарних зв’язків етнолінгвістики в поетичних концептах І.Малковича

Етнолінгвістика займається вивченням мовних феноменів як з точки зору лінгвоцентризму, так і з позицій антропоцентризму. У колі уваги етнолінгвістичних студій перебувають мовні явища як елементи системи і як продукт певного етносу чи окремого представника етноспільноти, взаємовідношення мовної субстанції та етносу як її творця. Предметом етнолінгвістики є національний мовний організм у контексті культури певного народу, його історії, філософії, ментальних особливостей та художньої творчості. В.В.Жайворонок надає наступне визначення психолінгвістики: «Це галузь мовознавчої науки, що вивчає мову як творчий продукт її носія, тобто етносоціуму, що породив мовний феномен як ключовий елемент і водночас рушій національної культури» [2, 8].

Міждисциплінарну природу етнолінгвістики можна розглянути на прикладі поезій І.Малковича, які містять велику кількість етнолінгвістичних концептів.

Етнолінгвістика та фольклористика. Етнолінгвістичний підхід до аналізу поезій І.Малковича передбачає розгляд віршів не як суто поетичних текстів, а радше як дискурсів, яким властива взаємодія власне лінгвістичної тканини твору та екстралінгвістичних реалій. За словами В.В.Жайворонка, «дискурс передбачає особливе використання мови для вираження особливої ментальності» [2, 19]. Таке бачення лінгвального дозволяє встановлювати зв’язки між реалією та символом як історико-культурним концептом. Так, наприклад, «рута» як реалія – це «багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина, що містить у собі ефірну олію; культивується як декоративна, лікарська та ефіроносна рослина». Рута як образ-символ є оберегом, «втіленням привабливості й краси, дівоцтва, незайманості й суворих моральних устоїв». «Рутка в зеленім» (поезія «Ива-маржина») – поєднання символу з традиційним епітетом «зелений» має значення суворості й впертості.

«Криниця» як реалія – «викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі». У вірші І.Малковича «Хованка» концепт «криниця» вжито як образ, пов’язаний з символікою води. Прикладами подібного функціонування етнолінгвістичних концептів є «колядка», «кутя», «зоря» та ін.

Етнолінгвістика та міфологія. Міфічне світосприймання формувалося як результат нездатності пояснити все в довкіллі, тому з’явилася сфера таємничого й невідомого, до якої входили створені людською уявою духи й напівдухи. У поезії І.Малковича «Автопортрет перед дзеркалом», який є втіленням спроби особистісного самовизначення, натрапляємо на міфологему «чугайстер» – образ української демонології. У фольклорі «чугайстер не зовсім виразний, постає як високий лісовий чоловік, зодягнутий у білий одяг, нагадує лісовика». Таким чином, невизначеність самоідентифікації ліричного героя вірша якнайповніше передається недетермінованістю міфологічного персонажа – «чугайстер-не-чугайстер». Рядок з поезії «Напередовець» – «і подали мені троє маленьких курячих зніщат» – також має міфологічну символіку. Так, у словнику-довіднику «Знаки української етнокультури» подається наступний коментар до слова «знесок»: «останнє яйце, яке кладе курка; пов’язують його здавна з нечистою силою; вірили, якщо хто дев’ять діб проносить знесок під пахвою, то виноситься домовик, тому знесок перекидали через хату». Вірш «Напередовець» становить собою поступове розгортання цього образу: «Тож перше зніща носив я сім діб під пахвою, а вдосвіта перекинув його через хату».

Етнолінгвістика та діалектологія. Діалектизми можна вважати мовними одиницями, що побутують у різних регіонах України. Часом певна ареальна лексема виражає конкретне етнокультурне явище. Поезія І.Малковича насичена діалектизмами Гуцульщини: «яфери» (чорниці), «жонова» (дятел), «вірган» (орган), «верета» (рядно), «туск» (сум), «ґазда» (господар), «банувати» (сумувати), «пивниця» (підвал), «кошуля» (сорочка), «маржина» (худоба), «данчик» (танець). У вірші «Передкарпаття» згадка про жонову є вказівкою на лінгвогеографію. У той же час образ дятла в ньому має певну етнокультурну символіку – «під жонови жертовний стук». У народних віруваннях були поширені ворожіння про значення стуку дятла для подорожніх.

Етнолінгвістика та культурологія. Чимало образів у поезії І.Малковича мають етнографічний, етноісторичний та національно-культурний підтекст. Вони є частиною етномовної картини світу, що відображає «відносно об’єктивний стан речей довкілля і внутрішнього світу людини через систему мовних явищ» [2, 9]. Етнокультурним змістом наповнені слова, що позначають: 1) побутові реалії («стайня», «призьба», «комора», «живопліт», «комінок»);
2) культурно-історичні реалії («жовнір», «хоругва», «отаман», «Ольвія», «кіммерійський», «скіфський», «сарматський»); 3) етнографічні поняття («лемки», «гуцули», «гуцульські ікони», «коломийський базар»). Стає зрозумілим, що природу багатьох слів і словосполучень можна пізнати лише з огляду на етнокультурні контексти, з урахуванням динаміки взаємозв’язків між окремими етнокультурними концептами. Вони відтворюють питомо українські реалії, національний колорит та ментальність українського народу.

Етнолінгвістичні концепти в поезії І.Малковича служать засобами увиразнення художніх образів. У них чітко прослідковується тріада «слово – образ – символ» та їх інтелектуально-поетичне переосмислення. У віршах І.Малковича органічно поєднується загальновживана та стилістично маркована лексика. Таке поєднання є прикметною ознакою індивідуального стилю поета, якому властива яскрава етнічна ідентифікація.

Література:

1. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – 703 с.

2. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: Нариси. – К.: Довіра,
2007. – 262 с.

3. Малкович І. Вірші на зиму. – К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2006. – 200 с.