Право/ 3. Охорона авторського права

К. т. н. Радельчук Г. І.

Хмельницький національний університет

Патентна охорона комп’ютерних програм

На сьогоднішній день в усьому світі прийнята авторсько-правова модель охорони комп’ютерних програм. З іншого боку, в багатьох країнах комп’ютерні програми також визнаються і об’єктами патентної охорони, якщо виконуються всі умови патентноспроможності (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність). Як правило, мова йде про ті випадки, коли комп’ютерна програма є частиною технологічного процесу або технічного пристрою і спільно з ними може бути визнана об’єктом патентної охорони.

Патентування "у чистому вигляді" програмного продукту в якості винаходу законодавство України не допускає, але й прямо не забороняє. В останній редакції Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" комп'ютерні програми й алгоритми, на яких вони базуються, виведені з числа об'єктів, яким не надається патентна охорона. Таким чином, відтепер у патентному законодавстві України немає підстав для відмови в патентній охороні новому процесу функціонування комп'ютера за умови відповідності зазначеного рішення умовам патентоздатності. Однак, «Правила складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001 р., деталізують положення Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" і визначають вимоги до документів заявки. У п. 2.5. Правил наводиться перелік об'єктів, які не визнаються винаходами, в т. ч. це і комп'ютерні програми.

Що ж є об'єктом патентної охорони комп’ютерної програми? Насамперед – це алгоритм, тобто принцип чи метод вирішення конкретної задачі, на основі якого створена комп'ютерна програма. Необхідність охорони саме алгоритму доводиться в статтях фахівців, які погоджуються з тим що, саме він є кістяком будь-якої програми. Програма, яка написана відповідно до заданого алгоритму і введена в комп'ютер, створює послідовність електричних сигналів керуючого характеру, що визначають процес функціонування комп'ютера. Ця послідовність електричних сигналів сприймається комп'ютером безпосередньо, що свідчить про технічний характер процесу, який відбувається, і відповідає вимозі щодо технічного характеру задачі, яку вирішує винахід. Отже, саме патентна охорона може надати можливість охорони результатів інтелектуальної діяльності людини, яка розробила алгоритм послідовної взаємодії окремих частин комп'ютера, що обмінюються сигналами, закладений у програму.

Отже, можна сподіватися, що патентна охорона може бути надана щонайменше способам керування сигналами, втіленим в алгоритмі, який є основою конкретної комп'ютерної програми. Відтепер для патентування алгоритму та побудованої на його основі програми немає необхідності вдаватися до обходу прямої заборони патентування. Це поширює сферу охорони програми, яка патентується, бо крім власне комп’ютерів‚ програми можуть використовуватися в сучасній електронній побутовій техніці, промислових роботах, верстатах з програмним управлінням тощо.

При розгляді подібних заявок на винаходи експертизою, згідно пункту 6.8 "Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель" доцільно вимагати від заявника включати в текст заявки вихідний код програми (або його фрагмент), в якій використовується алгоритм, що заявляється. Таким чином, заявник підтвердить можливість здійснення винаходу, а суспільство зможе ознайомитися з вихідним кодом програми.

Властива механізму патентної охорони процедура експертизи могла б сприяти розвитку програмного забезпечення (ПЗ) і підвищенню його рівня, оскільки для того, щоб запатентувати нову програму, було б потрібно забезпечити її новизну і винахідницький рівень.

Патентна охорона могла б сприяти більш реальному ціноутворенню на ПЗ: нова запатентована програма повинна коштувати дорожче, ніж програма‚ термін дії патенту якої скінчився або має скінчитися у найближчому майбутньому (є приклади компаній, що дотепер продають програми для операційної системи DOS за досить високими цінами, хоча вони вже давно застаріли).

До недоліків патентної системи, насамперед, варто віднести складний механізм охорони, а також довгий період проходження експертизи заявки. Однак ця перешкода в теперішній час подолана шляхом можливості патентування зазначеного об'єкта як корисної моделі. Крім того, є можливість прискореного проведення експертизи. Мінусом патентної системи також є досить висока вартість патенту і необхідність його витребування у кожній країні.

Ще одним доводом супротивників патентування є твердження про можливу монополізацію ринку ПЗ великими компаніями, що буде гальмувати процес розвитку комп'ютерних технологій. Однак, розглянувши нинішню ситуацію на цьому ринку, можна побачити, що він вже досить монополізований найбільшими американськими компаніями (Microsoft, Oracle, Corel, Adobe). При цьому лобіювання інтересів монополістів в уряді США приводить до застосування до низки країн (в тому числі до України) так званих "антипіратських" санкцій, що насамперед негативно позначається на розвитку комп’ютерних технологій у цих країнах. Не витративши жодної гривні на патентування своїх програм в Україні, монополісти жадають продавати їх за явно завищеними цінами, що є непосильними не лише для окремих користувачів, але й навіть для багатьох підприємств. Слід додати, що, наприклад, ціни на продукцію Microsoft навіть у США визнані завищеними. А хто ж бореться проти "піратського" використання програм в Україні? Може сама Microsoft виявляє факти незаконного використання своїх програм, а потім подає позови в суд на підприємства, організації та окремих користувачів, сплачуючи при цьому судові витрати та мита? Якраз ні. Виявленням використання "піратських" копій програм займаються українські правоохоронні органи, що фінансуються з державного бюджету!

Усе ПЗ‚ що створюється цими монополістами‚ поставляється на ринок лише в об'єктному коді, а вихідні коди зберігаються ними в таємниці і не розголошуються. Саме це гальмує розвиток комп'ютерних технологій (в тому числі і в Україні). Варто нагадати, що патент, як виключне право на технічне рішення, видається лише в обмін на розкриття суспільству сутності цього технічного рішення. Публікація алгоритму та вихідного коду програми в описі до патенту і могла б бути цим розкриттям. Разом з тим обмежений термін охорони програмного продукту забезпечував би перехід комп'ютерних програм у загальне надбання через 5-7 років, що‚ безумовно сприяло б вирівнюванню технологічного рівня розвитку комп'ютерних технологій у різних країнах.

З огляду на зазначені вище переваги та недоліки авторсько-правової та патентної системи найбільш оптимальним для захисту комп'ютерних програм буде система, що втілює в собі експертну перевірку, характерну для патентної охорони, і доступність, характерну для механізму авторського права. Термін дії такого патенту не повинен перевищувати 5 – 7 років через швидке старіння програм. Однак, патентні відомства ще не готові для впровадження такої системи. Це потребуватиме узгодження правових норм у багатьох країнах, створення спеціалізованого банку даних текстів програм для швидкого проведення експертизи та інших заходів.

Література

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права». Документ № 3792-12 вiд 06.01.2004 [Електроний ресурс] / Портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3792-12&print=1

2. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Документ № 3687-12 вiд 07.07.2009 [Електроний ресурс] / Портал Верховної Ради України. – Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3687-12

3. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки». Документ № 3688-12 вiд 25.06.2003 [Електроний ресурс] / Портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3688%2D12&p=1092684383699237