Психологические науки/5.Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Іващенко О.А.

Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

Психологічні захисти

У звичайному житті будь-якої людини виникають ті чи інші емоційно напружені і негативні ситуації, переживання яких призводить до різного роду особистісних порушень, неприємностей, негативних афектів, деструкцій. Коли бажання, інтереси, потреби людини не можуть бути задоволені, незважаючи на значні зусилля, виникають стани емоційної напруги - стреси і фрустрації.

Нерідко всі вжиті конструктивні спроби змінити ситуацію не призводять до бажаної мети. Напруга продовжує рости, і людина перестає помічати альтернативні шляхи. Крім того, зростання напруги часто супроводжується емоційним збудженням, що перешкоджає раціональним процесам вибору: людина хвилюється, впадає в паніку, втрачає контроль над собою, і з'являються різноманітні деструктивні наслідки.

У багатьох випадках зняття напруги відбувається за допомогою психологічних захистів. Терміни "психологічний захист", "захисні механізми" були введені в психологічний тезаурус З. Фрейдом. Більш повно концепція механізмів психологічних захистів представлена А. Фрейд, зокрема в її роботі "Психологія Я та захисні механізми". Розглядаючи психологічні захисти як один з механізмів адаптації та інтеграції особистості, вона вважала, що вони є несвідомі, придбані в процесі розвитку особистості способи досягнення Я компромісу між протидіючими силами Воно або Над-Я і зовнішньої дійсністю. Механізми психологічного захисту спрямовані на зменшення тривоги, викликаної інтрапсихічним конфліктом. А. Фрейд (слідом за своїм батьком З. Фрейдом) вважала, що захисний механізм ґрунтується на двох типах реакцій: 1) блокування вираження імпульсів у свідомій поведінці; 2) спотворення їх до такої міри, щоб явна їх інтенсивність помітно знизилася або відхилилася вбік.

Починаючи з З. Фрейда і в наступних роботах фахівців, які вивчають механізми психологічного захисту, неодноразово наголошується, що звичний для особистості в буденних умовах захист, в екстремальних, критичних, напружених життєвих ситуаціях має здатність закріплюватися, набуваючи форму фіксованого психологічного захисту. Це може "загнати всередину" внутрішньоособистісний конфлікт, перетворивши його в несвідоме джерело невдоволення собою і оточуючими, а також сприяти виникненню особливих механізмів, названих З. Фрейдом опорами.

У вітчизняній психології концепції захисних механізмів також неоднозначні. Один з концептуальних підходів до психологічних захистів представлений Ф.В. Бассіним. Тут психологічний захист розглядається як найважливіша форма реагування свідомості індивіда на психічну травму. Інший підхід міститься в роботах Б.Д. Карвасарського. Він розглядає психологічний захист як систему адаптивних реакцій особистості, спрямовану на захисну зміну значущості дезадаптивних компонентів відносин - когнітивних, емоційних, поведінкових - з метою послаблення їх травмуючого впливу на Я - концепцію. Цей процес відбувається, як правило, у межах неусвідомлюваної діяльності психіки за допомогою цілого ряду механізмів психологічних захистів, одні з яких діють на рівні сприйняття (наприклад, витіснення), інші - на рівні трансформації (спотворення) інформації (наприклад, раціоналізація ). Стійкість, часте використання, ригідність, тісний зв'язок з дезадаптивними стереотипами мислення, переживань і поведінки, включення в систему сил протидії цілям саморозвитку роблять такі захисні механізми шкідливими для розвитку особистості. Спільною рисою їх є відмова особи від діяльності, призначеної для продуктивного розв'язання ситуації або проблеми.

Разом з тим, в сучасних публікаціях, присвячених проблемі, що обговорюється, одностайно визнається той факт, що механізми захисту знаходяться між потребою особистості і її задоволенням. Звідси - захист є дзеркальне відображення можливого, але нереалізованого особистістю процесу мотивації або віддзеркалення нездійснених, але в минулому бажаних цілей. Тоді непродуктивність для особистості дії психологічних захистів пов'язана з розбіжністю цілей і засобів їх досягнення у поведінці людини або порушенням міри у співвідношенні мотиву і сил, витрачених на його реалізацію, або поведінкою людини прямо протилежною цілям.

Таким чином, психологічний захист - це природне протистояння людини навколишньому середовищу. Він несвідомо оберігає його від емоційно-негативного перевантаження. Всі уявні різноманітні техніки можна звести, в принципі, до єдиної функції: "Що б не робити, як би не робити, аби досягти комфортного стану, безпеки". Захист не є "вбудована" від народження особистісна структура. У процесі соціалізації захисні механізми виникають, змінюються, перебудовуються під впливом соціальних впливів. Наприклад, захист може перейти в альтруїзм чи накопичення цінностей та ін. У кінцевому підсумку психологічні захисти стають способом існування нездійсненних потягів, бажань, потреб.

Усі захисні механізми мають дві загальні характеристики: 1) вони діють на неусвідомлюваному рівні і тому є засобами самообману; 2) вони спотворюють, заперечують, трансформують або фальсифікують сприйняття реальності, щоб зробити тривогу менш загрозливою для індивіда.

Слід також зауважити, що люди рідко використовують якийсь один механізм захисту - зазвичай вони застосовують різні захисні механізми для вирішення конфлікту або ослаблення тривоги.

Функції психологічних захистів, з одного боку, можна розглядати як позитивні, оскільки вони захищають особу від негативних переживань, сприйняття психотравмуючої інформації, усувають тривогу і допомагають зберегти в ситуації конфлікту самоповагу. З іншого боку, вони можуть оцінюватися і як негативні. Дія захистів зазвичай триває лише до тих пір, поки потрібний "перепочинок" для нової активності. Проте, якщо стан емоційного благополуччя фіксується на тривалий період і по суті замінює активність, то психологічний комфорт досягається ціною спотворення сприйняття реальності, або самообманом.

У міру наростання негативної інформації, критичних зауважень, невдач, неминучих при порушенні процесу соціалізації, психологічний захист, що тимчасово дозволяє особистості ілюзорно-позитивно сприймати об'єктивне неблагополуччя, стає все менш ефективним. У разі неефективності його дії, або недостатньої сформованості, при виникненні загрози невротичного зриву індивід інстинктивно шукає вихід і нерідко знаходить його у зовнішньому середовищі. Та й проблема, що викликала неприємності, все одно залишається невирішеною (незадоволена потреба, непоправний особистісний недолік тощо) і призводить рано чи пізно до інших захистів, що заважає особистості змінитися, відповідати новим умовам життя.

Література:

1. Бассин Ф. В. О силе Я и психологической защите / Вопр. филос. 1969. № 2. С. 118— 126.

2. Демина Л.Д, Ральникова И.А. Учебное пособие «Психическое здоровье и защитные механизмы личности». Изд-во Алтайского государственного университета, 2000. - 123 c.

3. Психотерапевтическая энциклопедия // Под ред. Карвасарского Б.Д. СПб.: Питер, 1998. - 752 с.

4. Фрейд А. Психология «Я» и защитные механизмы. Из сборника «Детский психоанализ». - СПб.: Питер, 2004. - 477 с.