Стаднік Л. В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

Розвиток біотехнології в Україні

 

В сучасних економічних умовах, які є мало прогнозованими і, як наслідок, не завжди сприятливими для діяльності підприємств, необхідно звернути особливу увагу на прогресивні біотехнології, які б забезпечили ефективне і, відповідно, прибуткове функціонування підприємств за мінімальних витрат. Процес впровадження  біотехнології на підприємствах України це чинник, необхідний для успішного розвитку економіки в цілому. Як свідчить світовий і вітчизняний досвід, світова економіка сьогодні вже переживає глобальне біотехнологічне піднесення, біотехнології зайняли стійке положення практично у всіх її секторах і є очевидно, що зупинити цей процес вже неможливо. Біотехнологічне виробництво відноситься до найбільш високотехнологічних галузей, завдяки цьому воно зосереджене у промислово розвинених країнах та дає можливість успішно вирішувати економічні і соціальні проблеми. Саме тому застосування біотехнологій в Україні може стати одним із суттєвих важелів для підвищення ефективності економіки загалом та виходу країни з фінансово-економічної кризи, оскільки це дозволить створити умови для підвищення зайнятості населення та зняття соціального напруження.

Питанню сучасного розвитку біотехнології присвячено дослідження експертів ОЕСР, зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема, Й. Рогова, К. Лєбєдєва, П. Харченка, В. Швеця, Л. Жиганової, Н. Кузьминої, Я. Блюма, Д. Гродзинського, О. Дембновецького, О. Левчука, В. Новікова, Ю. Сидорова, О. Швед тощо.

Біотехнологія - одна з найдавніших і водночас одна з наймолодших наук і галузей промисловості. Це сучасна, інноваційна галузь науки та виробництва, яка використовує живі організми – віруси, бактерії, гриби, рослини, тварини, їх молекулярно-генетичні та біохімічні процеси для отримання цільових продуктів [3].

Про важливу роль біотехнології у світі свідчать обсяги виробництва продукції біотехнологічного сектора, що постійно збільшуються. В Україні, нажаль, як свідчить вітчизняний досвід, рівень розвитку біотехнології порівняно зі світовим, є невисоким. За оцінками експертів, обсяг виробництва українського сектору біотехнології на сьогодні не перевищує 20 млн. дол. США. Так, у фармацевтичній промисловості частка вітчизняного виробництва на ринку імунобіотехнологічних препаратів становить лише 9%, а сектор промислової біотехнології розвинутий ще менше. На українському ринку лікарських засобів сьогодні переважають імпортні пробіотики, і частка продукції зарубіжних фірм становить понад 70%. Водночас в Україні функціонують підприємства, які на сьогодні є успішними та перспективними у виробництві біофармацевтичних препаратів, зокрема, ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (м. Київ), ЗАТ "Біофарма" (м. Київ), ОАО "Фармак" (м. Київ), ЗАТ "Біолік" (м. Харків), ЗАТ "Лекхім" (м. Харків), ВАТ "Дніпрофарм" (м. Дніпропетровськ), ТОВ "Біостимулятор" (м. Одеса).

Суттєвою проблемою вітчизняної біотехнології є те, що на сьогодні з низки причин українські підприємства майже не мають виходу на світовий ринок. По-перше, біотехнологічний напрям є найдорожчим, по-друге, він передбачає найскладніші тривалі дослідження та клінічні випробування, по-третє, саме у сфері біотехнології найбільш високозатратні процедури ліцензування й отримання дозволів для виходу на перспективні ринки, зокрема США і ЄС. Для ефективного розвитку біотехнології у фармацевтичній галузі розпочато співпрацю України із зарубіжними організаціями, зокрема, у рамках Наукової програми НАТО-Україна, з фондом американської венчурної компанії "Dгарег Fisher Jarvet-son" (DFJ), з російською організацією "Некомерційне партнерство "Консорціум "Біотехнологія для медицини і агропромислового комплексу (Біофак)"[1].

У вітчизняній харчовій промисловості біотехнології застосовуються, зокрема для виробництва білково-вітамінних концентратів. Лідером за обсягами цього виробництва є Караванський завод кормових дріжджів (м. Люботин, Харківська обл.), що є сучасним виробництвом, яке здатне відтворити будь-яку біотехнологію мікробіологічного синтезу.

У секторі біоенергетики досягнення вітчизняних вчених створили вагомі об'єктивні передумови для організації в Україні виробництва рідкого біопалива як для потреб внутрішнього ринку, так і для експорту. На сьогодні українські біологи займають провідні позиції у створенні нової ефективної біотехнології отримання етанолу. Водночас незважаючи на високий вітчизняний науково-технічний потенціал, досягнення науковців не мають широкого застосування, внаслідок чого виробництво біопалива в Україні не ґрунтується на новітніх технологіях і не забезпечує його реальної вартості та кількості [2].

Ще однією проблемою подальшого  розвитку біотехнології є значне скорочення кількості наукових організацій загалом, що зменшує можливості становлення даного напрямку в Україні  зокрема [табл. 1] [4].

Таблиця 1

Наукові кадри та кількість організацій

 

Кількість організації, які виконують наукові дослідження й розробки*

Чисельність науковців, осіб

2010

1303

89534

2011

1255

84969

 

          Загалом, біотехнологія це типове породження нашого бурхливого, динамічного XXI ст. Вона відкриває нові перспективи перед людським розумом, дозволяє і те, що не під силу природі.  Проблеми біотехнології надзвичайно різноманітні, починаючи з суто технічних і закінчуючи тонкими інтелектуальними проблемами, пов'язані з зубожінням фундаментальної науки у зв'язку з домінуванням суто проблемно-прикладних розробок. Разом з тим, все ж таки відкриваються широкі перспективи та можливості для використання нових наукових розробок для суспільства.

Література:

1. В. Новіков, Ю. Сидоров, О. Швед. Тенденції розвитку комерційної біотехнології, ISSN 0372 Вісник НАН України, 2008. - №2.- с.25-39.

2. Д. Гродзинський, О. Дембновецький, О. Левчук. Обрії вітчизняної біоенергетики. Внесок учених НАН України в розв'язання проблем виробництва рідкого біопалива. ISSN 0372-6436, Вісник НАН України, Енергоресурс, 2008.- №1 [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://: dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace К. Лєбєдєва, /handle/123456789/2084.

3. Ніколаєнко Н. В. Біотехнологічні практики в перспективі людського буття: [Електронний ресурс] / Н. В. Ніколаєнко // Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/1264/121/

4. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/