Рошка О.В.

Дніпропетровський національний университет ім. Олеся Гончара

МІКРОБІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ҐРУНТІВ ПРИСАМАР’Я ДНІПРОВСЬКОГО

Грунт – складна субекосистема, яка постійно змінюється за законами грунтоутворення. Верхній найцінніший і найродючіший горизонт природних екосистем вирує життям [1, 3]. Він заселений мільярдами живих організмів, що відносяться до великої кількості різноманітних популяцій, видів, які своєю життєдіяльністю постійно його покращують.

Дана робота проводилася і на території Присамарського міжнародного біосферного стаціонару Комплексної експедиції ДНУ, засновником якої був видатний еколог-біогеоценолог професор О. Л. Бельгард..

Об’єктами дослідження були такі типи біогеоценозів Присамарського стаціонару: степова цілина ПП-201; білоакацієві насадження сухуватого типу ПП-201б; білоакацієві насадження свіжуватого типу ПП-201в.

Степова цілина ПП-201. Місцевість розташовується між Українським щитом і Дніпрово-Донецькою впадиною на вершині водороздільної частини плакора між р. Самарою та р. Сороковушкою. Це місце являється типовим прикладом різнотравно-типчаково-ковильного степу. В травостої переважають типчак борознистий, калерія струнка, чебрець Маршала. Покриття 85-100%. Ґрунт – чорнозем звичайний, карбонатний, малогумусний, середньосуглинистий, на лесовидних суглинках. Формула Бельгарда: СГ_0-1.

ПП-201б (білоакацієві насаждення суховатого типу). Місцевість знаходиться в верхній третині схила південної експозиції правого берега р. Самари з нахилом 6^о в сухому типі лісорослинних умов. Першопочатковий тип насаджень – рядові культури акації білої та ясеня звичайного з почерговим зміщенням в ряді 0,5 м. Але через деякий час в насадженнях почала панувати біла акація. Щільність деревостану 0,6.

Формула Бельгарда:

Трав’яний покрив представлений багаторічними злаками, сорним та степовим різнотрав’ям. В травостої присутні чаполоч пахуча, шандра рання, самосил білоповстистий, шавлія кільчаста, пирій повзучий. Покриття 65% [2].

ПП-201-в (білоакацієві насаждення свіжуватого типу). Місцевість знаходиться в нижній третині схилу південної експозиції правого берега р. Самари з нахилом 12-15^о в свіжому типі лісорослинних умов. Першопочатковий тип насаджень – рядовий. Щільність крон 0,8.

Формула Бельгарда:

Травостій представлений мятликом бульбистим, гикавкою сірою, пирієм повзучим; латуком компасним [2].

В результаті дослідження мікробоценозу грунтів в липні 2012 року були отримані наступні результати, наведені в таблицях № 1, 2, 3.

Таблиця 1

Кількість бактерій у пробах ґрунту Присамар’я Дніпровського

Дослідна ділянка	Середня кількість бактерій в 1 г ґрунту	Кількість актиноміцетів в 1 г грунту	Кількість грибків в 1 г грунту	Кількість термофільних бактерій в 1 г грунту
201	2,11× 10^8	5,4 × 10^5	7,9 × 10^5	2,77 × 10^4
201Б	2,49 × 10^8	1,2 × 10^5	1,8 × 10^5	3 × 10^4
201В	2,97 × 10^8	9 × 10^4	7,2 × 10^5	3,25 × 10^4

Таблиця 2

Ентеробактерії у пробах ґрунту Присамар’я Дніпровського

Дослідна ділянка	Citrobacter freuendi	Providencia rettgeri	Klebsiella sp.	Salmonella sp.	Рsеudomonas aeruginosa	Echerichia coli
201	+	-	+	-	+	+
201Б	-	+	+	-	-	+
201В	-	+	+	-	+	+

Таблиця 3

Гриби та актиноміцети у пробах ґрунту Присамар’я Дніпровського

Дослідна ділянка	Asper-gillus flavus	Alternaria alternata	Globis-porus	Viridis	Fusarium bulbigenum	Griseus	Albus	Humicola grisea
201	+	+	-	+	-	+	+	-
201Б	+	+	-	-	-	+	-	+
201В	+	+	+	+	+	+	-	-

Таким чином, грунтові організми (особливо фауна) сприяють переміщенню речовин профілем грунту, ретельному перемішуванню органічної і мінеральної частини грунту. Найбільша кількість бактерій в 1г грунту спостерігалась у грунтах білоакацієвих насаждень свіжуватого типу. Це пов’язано з тим, що деякі мікроорганізми (клубенькові і вільноживучі азотфіксуючі бактерії) засвоюють азот атмосфери і збагачують ним грунт.

Найважливіша функція грунтових організмів - створення міцної структури грунту орного шару. Остання у вирішальній мірі визначає водно-повітряний режим грунту, створює умови високої родючості грунту. Нарешті, грунтові організми виділяють у процесі життєдіяльності різні фізіологічно активні сполуки, сприяють переводу одних елементів у рухому форму і, навпаки, закріпленню інших в недоступну для рослин форму.

Література

1.  Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востока УССР. – К., 1950. – 265 с.
2. Бельгард А.Л. Степное лесоведение. – М.: Лесная промишленность, 1971. – 336 с. 
3. Васильевская В. Д., Богатырев Л. Г. Функции почв как основного звена в цикле биологического круговорота веществ и устойчивость наземных экосистем // Структурно-функциональная роль почв и почвенной биоты в бисфере. – М.: Наука, 2003. – С. 174–188.