Економічні науки/ Управління трудовими ресурсами

асистент Недбалюк О. О., Житник В. М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

В ТОВ СОП ,,МИХАЙЛІВСЬКЕ’’ В УМОВАХ РИНКУ

В статті висвітлено недоліки управління трудовими ресурсами на підприємствах АПК в умовах ринку та запропоновано шляхи їх вирішення. Проведено аналіз продуктивності праці та її залежності від організації управління персоналом на підприємстві ТОВ СОП ,,Михайлівське’’.

Ключові слова: управління, трудові ресурси, продуктивність, мотивація.

Вступ. Сучасний стан економіки, в тому числі в галузі сільського господарства, характеризується зростанням ролі як менеджменту, так і виконавчого персоналу. Традиційно система цінностей радянської епохи не надавала великого значення інтенсифікації використання трудових ресурсів. З початком формування в Україні ринкових відносин на чільне місце виходить роль трудових ресурсів та персоналу як основного засобу виробництва. Управління трудовими ресурсами є таким же обов’язковим процесом, як і управління капіталом. Тому розгляд цього питання є актуальним, і з часом буде знаходити все більше запитів вітчизняного менеджменту.

Постановка завдання. Обгрунтувати потребу вдосконалення та описати процес управління трудовими ресурсами на підприємствах АПК в процесі виробництва в ринкових умовах.

Результати дослідження. Будь-який менеджмент неможливий без організації праці персоналу. Організація праці персоналу - це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва. Однією з найважливіших складових організації праці на підприємстві є управління продуктивністю праці. Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання. Водночас підвищення продуктивності являє собою процес змін в економіці. Тому для підвищення продуктивності необхідно управляти змінами, тобто генерувати, мотивувати, стимулювати їх [1, с. 14]. При цьому важливим є планування і координування масштабів та інтенсивності змін у всіх основних організаційних елементах, включаючи зайнятість, структуру кадрів, кваліфікацію і освіту, технологію і устаткування, продукцію і ринки збуту. Ці зміни повинні сприяти як зростанню продуктивності, так і підвищенню ефективності діяльності організацій. Орієнтація на досягнення найвищих кінцевих результатів є найбільш оптимальним стилем створення системи управління продуктивністю й оперування нею. На сьогодні проблема прийняття правильного рішення є чи не визначальною для будь-якого органу управління [2, с. 15; 3, с. 269].

Процес управління трудовими ресурсами в ринкових умовах охоплює планування робіт, мотивацію, оцінку, аналіз і контроль. Основні напрями управління трудовими рексурсами будь-якої фірми випливають саме із універсальних функцій менеджменту:

· поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи;

· організація та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу;

· нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

· організація підбору персоналу та його розвиток, тобто планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо;

· зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

· мотивація й оплата праці.

На практиці для оцінки ефективності управління трудовими ресурсами аграрні підприємства в першу чергу застосовують показники продуктивності праці:

1. Виробництво валової продукції в порівнянних цінах у розрахунку на одну людино-годину, відпрацьовану у сільськогосподарському виробництві, або в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого безпосередньо в сільському господарстві;

2. Прямі затрати праці на виробництво одиниці певного виду сільськогосподарської продукції [4, с 46].

Спробуємо оцінити успішність управління трудовими ресурсами на ТОВ СОП ,,Михайлівське’’ Вінницького району. Важливим фактором, який визначає успішне функціонування підприємства в умовах ринку, є забезпечення його трудовими ресурсами та раціональне їх використання. Проведемо аналіз ефективності використання трудових ресурсів у господарстві.

Таблиця 1

Показники інтенсивності та ефективності використання трудових ресурсів в ТОВ СОП ,,Михайлівське’’, 2009-2011рр.

Показники	Роки			Відхилення (+,-) 2011 р. від 2009 р.
	2009	2010	2011
Продуктивність праці в розрахунку на: - 1 середньорічного працівника, грн.	18385,2	25794,5	33275,8	14890,6	180,9
- 1 люд.-год., грн.	13,5	15,9	13,9	0,4	103,0
Трудомісткість виробництва, люд.-год.: - на 1 га с.-г. угідь	122,6	120,6	135,0	12,4	110,1
- на 1 грн. виручки	0,1	0,1	0,05	0,4	50,0
Середньомісячна оплата праці одного працівника, грн.	468,0	577,3	904,6	436,6	193,3

На підприємстві існує тенденція збільшення продуктивності праці відповідно на 1 середньорічного працівника та 1 люд-год. В 2009 р. продуктивність праці на 1 середньорічного працівника складала 18385,2 грн., а в 2011 р.- 33275,8 грн., в процентному відношенні це збільшення становить 80,9 %. У звітному році на 1 люд.-год. затрат праці вироблено продукції на 13,9 грн., що на 3 % вище рівня 2009 року. Заробітна плата в господарстві також має тенденцію до зростання. Такі високі показники пов’язані не лише із підвищенням прибутковості господарювання, але й зі зменшенням кількості працівників на 32 чоловіка за 3 роки. Тому в умовах ринкової економіки все більшого значення набувають розроблення й упровадження програм управління продуктивністю праці. Цілями програм є ефективне використання людських ресурсів, мінімізація втрат виробництва, створення ефективної системи вимірювання продуктивності праці, тобто визначення межі і показників цілей цієї системи. При цьому необхідно визначити внутрішні можливості організації, виявити слабкі і сильні сторони організації, враховуючи передбачувані зміни ринкового середовища.

Висновки. В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації управління трудовими ресурсами:

1. Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

2. Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві.

Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують. Все більшого значення набувають розроблення і впровадження програм управління продуктивністю праці. Трудовий потенціал господарства мусить використовуватися із наростаючою динамікою. Ефективність результатів запровадження економічних, правових і адміністративно-організаційних методів полягає у їх єдності, комплексності і системності розробки і реалізації в межах правового поля та заохочувальних економічних можливостей.

Література:

1. Гапоненко Н. Мотивація та стимулювання аграрної праці // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2009 р. – №6 (159). – С. 14 – 16.

2. Горобець Н. М. Проблеми мотивації трудової діяльності в аграрній сфері // АгроСвіт. – 2010 р. – №5. – С. 14 – 19.

3. Петрович Й., Леськів М. Формування потреб розвитку та джерела виникнення мотивації персоналу // Регіональна економіка. – 2011 р. – № 4 – С. 264 – 270.

4. Шкурін Г.Т., Юдіна В. А. Організаційно-трудові та соціально-економічні фактори підвищення мотивації аграрної праці. // Україна: аспекти праці. – 2009 р. – №5. – С. 46-50.