УДК 377.1 Капченко Р.Л.

Севастопольский національний технічний університет, к. э. н, доцент.

САМОЗАЙНЯТІСТЬ НА РИНКУ ПРАЦІ: ФРІЛАНС

Правильний вибір людиною професії в будь-якому суспільстві спирається на гармонійне поєднання трьох основних позицій: хочу, можу, треба. Вони і визначають той або інший характер мотивації. Зайнятість в умовах ринкової економіки залежить перш за все від стану ринку праці – співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу певної якості.

З початку XX ст – на протязі майже 100 років – існував певний стандарт зайнятості – по найму в штат організації на постійній основі на повний робочий день. Саме стабільна зайнятість, гарантований дохід, соціальні гарантії і постійне робоче місце, відповідали вимогам і умовам, що складалися на ринку праці. До кінця ХХ ст. ринок праці став гнучкішим, але постійна зайнятість залишалася нормою.

У зв'язку з розвитком інформаційних технологій, зайнятість починає все більше тяжіти до менш жорстких форм, поширення набувають видалена зайнятість, самозайнятість тощо, загальною межею яких є зниження залежності працівника від роботодавця.

У останні п'ять-шість років досить швидкими темпами розвивається нове явище – фріланс. Первинна гіпотеза про суть фріланса будується на тому, що це – особливий вид зайнятості без укладення довготривалого трудового договору, поза штатом організації.

Дослідження фріланса слід починати з визначення місця даного явища в безлічі видів і форм зайнятості, з розкриття його структури. За формою власності на засоби виробництва віднести фріланс до якої-небудь категорії не можна, оскільки засоби виробництва найчастіше належать самим працівникам, але буває, що роботодавці залучають працівників, які виконують завдання, використовуючи засоби виробництва, що знаходяться у власності роботодавця.

Неможливо уніфікувати фріланс і за ознакою місця виконання роботи. Регулярність її здійснення залежить від самоорганізації фрілансером своєї трудової діяльності, яка може бути, як тимчасовою або взагалі епізодичною, так і займати певну кількість годин щодня.

Більшість фрілансерів працюють по цивільно-правових договорах, що, по суті, є закріпленням трудових стосунків, хоча багато фахівців все-таки відносять фріланс до неформальної зайнятості. Найпростіше ідентифікувати фріланс по режиму роботи, оскільки він має на увазі націленість на результат, а не на відпрацьований час.

Для точнішого визначення суті і місця фріланса представляється доцільним порівняти його з деякими формами зайнятості. Для визначення фрілансера частіше використовується термін «позаштатний працівник». Проте це не означає, що всі позаштатні працівники є фрілансерами, як і те, що, працюючи фрілансером, людина не обов'язково рахується поза штатом організації.

Порівнювати фріланс і позаштатну зайнятість не зовсім коректно, оскільки сьогодні велика кількість фрілансерів, не лише не полягають в штаті організації, але навіть і не укладають письмових договорів, оформлюючи трудову діяльність на усній домовленості.

Невірно вважати рівнозначними поняття „фріланс” і «видалена робота» („дистанційна робота”): віддалено може працювати і штатний співробітник компанії.

У науковій літературі фрілансерів називають „самозайнятими”, замінюючи вільну зайнятість „самозайнятістью”. Фріланс все-таки слід відокремлювати від даної форми зайнятості. У міжнародній і вітчизняній практиці самозайнятими прийнято рахувати тих, хто має власну справу; за родом діяльності і правовим положенням їх відносять до підприємців.

Серед них, у свою чергу, виділяють роботодавців, що використовують найману працю на постійній основі, і тих, хто або застосовує його частково, або взагалі не застосовує (зайняті індивідуально, в господарствах родинного типа, на підприємствах колективної форми власності).

Фріланс-послуги очевидно не підпадають під таке визначення самозанятості. Але звідси витікає, що само зайняті, по суті, є підприємцями, хоча не всі підприємці – самозайняті.

Ще одна категорія, з якою зазвичай об'єднують фріланс – „портфельна зайнятість”. Це явище аналізувалося дослідниками Д. Стребковим і А. Шевчуком [1]. Порівнюючи вільну зайнятість з портфелем робіт, вони звертають увагу на те, що поняття „фрілансер” і „портфельний працівник” не є тотожними, оскільки виділені по різних підставах. У першому випадку визначальним критерієм виступає самостійний статус зайнятості, в іншому – множинність місць і типів трудової діяльності.

Сучасна практика така, що на сьогодні про фріланс говорити зарано: поки він все ще асоціюється не лише у самих працівників, але і у роботодавців як «підробка на стороні». Фріланс як соціальне явище ближчий до поняття «Спосіб самореалізації», ніж до вигляду зайнятості. Автором пропонується наступне формулювання визначення фріланса.

Фріланс – це вид трудової діяльності (зайнятості) на ринку товарів і послуг, що характеризується самостійністю вибору форми і місця її реалізації і низькою мірою залежності від роботодавця.

Список использованных источников

1. Стребков Д.О. Фрилансеры в информационной экономике: как россияне осваивают новые формы организации труда и занятости (по результатам Первой всероссийской переписи фрилансеров): Препринт WP4/2009/02. – М.: Изд. дом Государственного университета, 2009. – 76 с.