Экономические науки/7.Учет и аудит.

К.е.н. Даценко Г.В., Єфремова О.С.

Вінницький Торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Статутний капітал акціонерних товариств: особливості його формування та зміни

В умовах розширення світового господарства, на принципах розвитку міжнародних економічних відносин, створення транснаціональних, спільних підприємств, об’єктивним критерієм визнання місця і ролі національної економіки України є поява різних форм власності і господарювання, серед яких найбільшого значення для економіки країни набули відкриті (публічні) акціонерні товариства.

Економічною та правовою базою їх функціонування є статутний капітал, який у подальшій діяльності стає правовим регулятором по зобов’язаннях товариства та його учасників, а також економічним гарантом платоспроможності.

На сьогодні в Україні операції зі статутним капіталом є недостатньо врегульованими. Неузгодженість норм чинного законодавства, нормативних документів бухгалтерського і податкового обліку, відсутність методичного забезпечення оцінки розміру статутного капіталу за критеріями справедливої вартості і вартості чистих активів актуалізують вибір теми дослідження.

Проблемні питання з бухгалтерського обліку статутного капіталу в господарських товариствах висвітлено в працях українських вчених: Ф.Ф. Бутинець [3], В.В. Сопко [4]; російських - М.Ю. Медвєдєва [5], В.Д. Новодворського, В.В.Маріна [6] та інші. Однак вченими не досліджено питання формування статутного капіталу, зменшення його мінімального розміру та обмеження здійснених внесків засновника.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу:

- облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, казначейські зобов'язання України, векселі (ч. 1 ст. 11 Закону про акціонерні товариства),

- бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу (ст. 86 ГК України);

- корпоративні права держави (ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»);

- інше майно у випадках, передбачених законами.

Згідно чинного законодавства статутний капітал формується за рахунок внесків власників (засновників) підприємства у формі грошових коштів, майна, нематеріальних активів у тих розмірах, які зазначені в установчих документах даного підприємства [7, с. 145].

Існує три етапи оцінки статутного капіталу в процесі функціонування підприємства:

1) первісне визнання – для обліку формування статутного капіталу (мінімальний розмір → розмір, зареєстрований у статуті → коригування на неоплачений капітал);

2) поточне визнання – для оцінки зміни статутного капіталу (збільшення або зменшення);

3) звітне визнання (відповідність статуту → зменшення відповідно до вартості чистих активів).

Однак, в методиці первісного визнання статутного капіталу існує проблема відсутності методики оцінки справедливої вартості внесків до статутного капіталу. Для її вирішення, було виявлено, що рекомендовану оцінку у грошових коштах можна використати тільки до внесків у вигляді матеріалів, машин, устаткування і фінансових активів.

Відповідно до ст. 13 Закону «Про господарські товариства» порядок оцінки внесків визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. У цій нормі прямо не вказано, хто їх оцінює. Йдеться лише про встановлення порядку оцінки – це слід зробити в установчому документі.

Інше змістове навантаження має ч. 2 ст. 115 ЦК, за якою грошова оцінка внеску здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Тобто згоду повинні дати саме учасники, а не вищий орган товариства. Це принципове зауваження: якщо оцінку дають учасники, то потрібна згода кожного з них, а рішення загальних зборів приймається більшістю голосів. Отже, наведена вище норма передбачає згоду усіх учасників, тобто кожного з них незалежно від розміру внеску. Пропонує їм оцінку учасник, котрий вносить внесок у негрошовій формі. Саме він зацікавлений у високій грошовій оцінці внеску.

Закон не встановлює критеріїв, якими повинні були б керуватися учасники підчас оцінки. Ця недосконалість вітчизняного законодавства викликає небезпеку такої оцінки у тому, що товариство може одержати внесок, вартість якого не відповідає його економічній цінності, тоді як його статутний капітал вже буде сформовано у необхідному розмірі.

В міжнародній практиці оцінки активів використовують: дохідний (на основі дисконтування грошових потоків), порівняльний (на основі оцінки подібних активів), витратний (за відновлюваною вартістю). Для вітчизняної практики дохідний і витратний методи є найбільш доцільними. Для вибору найбільш оптимальної оцінки необхідно використовувати метод, який надає меншу оцінку внеску. Це знижує ризик завищеної оцінки активів і необхідність коригування статутного капіталу відповідно до вартості чистих активів на звітну дату [6].

Таким чином, статутний капітал є майновою основою діяльності підприємства, він визначає частку кожного учасника в управлінні підприємством і гарантує дотримання інтересів його кредиторів. Наявність статутного капіталу є невід’ємною умовою функціонування господарських товариств. Під час створення підприємства капітал інвестується у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів), які в сукупності становлення статутний капітал.

Отже, як висновок, найменш проблемним внеском до статутного капіталу акціонерних товариств з точки зору бухгалтерського обліку є внесок грошовими коштами (готівкою чи в безготівковій формі). Найбільш проблемними є внески, які здійснюються товарно-матеріальними цінностями, основними засобами та нематеріальними активами.

Перешкодою для проведення аудиту статутного капіталу є наявність проблем, зумовлених специфікою об’єкта аудиту та відсутністю належно розробленої методики. Таким чином, в статті розглянуто методику оцінки внесків до статутного капіталу завдяки вивченню аспектів вітчизняного законодавства та міжнародна практика оцінки активів.

Література:

1. Господарській кодекс України від 16 січня 2003 № 436-IV.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV.

3. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 № 1576-XII.

4. Листі Держкомпідприємництва України «Про статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю» від 14.09.2004 р. № 6279.

5. Бєлоусов М.О. Збільшення статутного капіталу: правові та облікові наслідки / М.О. Бєлоусов // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Серія: Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ, 2010. - № 4 (54). - С. 17-21

6. Облік і аудит формування та руху статутного капіталу відкритих акціонерних товариств: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04/ О.О. Разборська; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К., 2004. - 23 с.

7. Пантелєєв В.П. Аудит. - Навчальний посібник - К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. - 400 с.