Акулова М., Кузічкіна Н.І.

Харківський торговельно - економічний інститут КНТЕУ

ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ПІДХІД

Для ефективного управління діяльністю власники й управлінці повинні мати економічну інформацію, яка відповідає їхнім потребам. Формування такої достовірної, точної оперативної та повної інформації відбувається у системі бухгалтерського обліку. Однією з її важливих частин, яка потребує особливої уваги, є облік фінансових результатів та їх відображення у звітності. Це пов'язано з тим, що саме від фінансових результатів, їх правильного обліку, контролю, аналізу та аудиту залежить фінансово-майновий стан та ефективність діяльності підприємства.

Про актуальність тематики обліку фінансових результатів свідчить рівень її розгляду у наукових працях зарубіжних вчених, таких як І.А.Бланк, В.Г.Макаров, Д.Манчіні, В.Ф.Палій, Я.В.Соколов та ін. Серед вітчизняних вчених, які зробили вагомий внесок у вивчення цієї проблеми, необхідно виділити Ф.Ф.Бутинця, А.М.Герасимовича, Г.Г.Кірейцева, В.В.Сопко та інших.

Методологічні основи формування інформації про фінансові результати у вітчизняній обліковій практиці визначено П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

З позицій національного обліку фінансовий результат – це приріст вартості капіталу підприємства, який відбувся у процесі його господарської діяльності за певний період. Його визначення полягає у обчисленні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Для цього у бухгалтерському обліку передбачається послідовне порівняння доходів і витрат, які забезпечили отримання цих доходів.

Доходи і витрати визнаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження чи сплати грошей, та відображаються в бухгалтерському обліку тих періодів, до яких вони відносяться.

Для правильного визначення фінансового результату діяльності підприємства необхідно дотримуватися умов визнання і класифікації доходів та витрат.

Методологічні основи обліку доходів і відображення їх у звітності визначаються Міжнародним стандартом фінансової звітності (далі – МСФЗ) 18 «Доход» і однойменним П(С)БО 15. Порівняння основних положень зазначених стандартів свідчить про наявність спільних моментів: критеріїв визнання доходу, класифікації, оцінки доходів, порядку відображення у звітності тощо [1, с. 520].

Разом із тим, між цими стандартами існують і деякі відмінності. Зокрема, у П(С)БО 15 «Доход» зовсім не розглядається питання передачі ризиків власності.

В П(С)БО 16 «Витрати» теж розроблено відповідно до міжнародних стандартів. Визначення витрат, наведене у національних П(С)БО, майже повністю відповідає поняттю витрат, наведеному у міжнародних стандартах. Так, у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів витрати розглядаються як зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам

Вимоги до розкриття інформації про витрати у П(С)БО 16 «Витрати», у цілому, відповідають правилам міжнародних стандартів. Але на відміну від міжнародних стандартів, у П(С)БО 16 не розглядається така категорія, як збитки. При визначенні постійних і змінних загальновиробничих витрат у П(С)БО 16 і в МСФЗ відмінностей немає, але у міжнародних стандартах поділ цих витрат здійснюється з метою оцінки запасів, а у П(С)БО 16 – для визначення виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). За П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних витрат, наднормативних виробничих витрат [2]. Згідно з МСБО 2 «Запаси», нерозподілені постійні накладні витрати теж не включаються до собівартості запасів, а списуються на витрати того періоду, в якому вони були понесені у складі собівартості реалізованої продукції.

Якщо розглянути міжнародний досвід, то методика визначення показника собівартості продажу у Звіті про прибутки та збитки залежить від застосовуваної на підприємстві системи обліку запасів – періодичної чи постійної. Так, при застосуванні періодичного обліку собівартість продажу визначають балансовим методом аналогічно, як у вітчизняній практиці.

Отже, проаналізувавши облік фінансових результатів з точку зору національних та міжнародних стандартів, можна зробити висновок, що в національних стандартах більш чітко відображені:

- розмежування доходів за кожною класифікаційною групою;

- умови визнання та критерії оцінки доходів;

- спосіб вивчення ступеня завершеності робіт, послуг;

- перелік та склад доходів від реалізації, інших операційних доході, доходів фінансової та інвестиційної діяльності;

Література

1. Бухгалтерський фінансовий облік: [підруч. для студ. спец. «Облік і аудит» вищ. навч. закл.] / [Ф.Ф.Бутинець, А.М.Герасимович, Н.М.Малюта та ін.]. – [7-ме вид.]. – Житомир: ПП «Рута», 2011. – 832 с.

2. Верига Ю.А. Бухгалтерський облік: нормативно-правові документи. Коментар: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ю.А..Верига, Г.І.Зима. – К.: ЦУЛ, 2010. – 656 с.