Костіна Надія Анатоліївна

магістр кафедри бізнес-адміністрування та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки та торгівлі»

БРАЗИЛЬСЬКІ УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕФОРМ

Політичні та економічні процеси останніх років, які відбуваються в Україні ініціювали інтерес до концепції розвитку країн Латинської Америки. Сучасну Бразилію й Україну зближують такі процеси, потреба у модернізації соціально-економічних структур, прагнення до інтеграції у світове господарство, демократизація політичних інститутів при цьому існуюча глибока криза у суспільстві.

На початку 90-х років найбільша країна Південної Америки дуже нагадувала Україну сьогодні: в економіці – стагнація у найгіршому варіанті з гіперінфляцією; у соціальній сфері – падіння рівня життя та загострення соціальних конфліктів; у політиці – глибока криза всієї системи прийняття політичних рішень та загальна втрата поваги до державних інститутів; у соціально-психологічній сфері – невдоволення суспільства сьогоденням та невизначеністю у майбутньому.

За даними Центру економічних і бізнесових досліджень (CEBR) 2011 року, Бразилія випередила Велику Британію за економічними показниками та стала шостою найбільш економічно-розвинутою державою у світі [2]. За останніми дослідженнями у країні спостерігається стабільне економічне зростання та стрімке зростання середнього класу населення (за останні сім років 20 мільйонів жителів цієї країни вийшли за межі бідності) [3]. Тому бразильський досвід серйозної господарської реформи у складній суспільно-політичній ситуації під час переходу від авторитарної моделі до стійких демократичних інститутів є дуже актуальним для України.

На виборах 1989 року до влади у Бразилії прийшов уряд президента Фернанду Мелу де Коллора. Президент Ф. Коллор так визначив мету свого приходу до влади: “У найближчі п'ять років моя адміністрація планує здійснити глибокі реформи. Енергію, яка вивільниться внаслідок демократизації політичної системи та поступової лібералізації економіки, буде спрямовано на всебічну модернізацію суспільства та продуктивних сил” [1].

Варто зазначити, що головними проблемами Бразилії 90-х років були бідність населення та нерівність розподілу національного багатства. У той час, коли доходи представників “вищих класів” досягали 185 тис. дол. щорічно, більше половини населення країни отримували заробітну платню менше 150 дол. на місяць, що означало життя на межі злиднів [1]. Для України проблема бідності є також актуальною. За останньою оцінкою Рахункової палати спостерігається підвищення рівня бідності у 2011 році на 0,4 процентних пункти до 26,4%, або 12,5 млн людей [4].

Також гострою економічною та соціально-політичною проблемою Бразилії стала безпрецедентна дестабілізація фінансової системи, спричинена дефіцитом державного бюджету. Ще один фактор фінансової дестабілізації – понад 100 млрд зовнішнього боргу, повернення якого вимагало щорічної сплати за кордон сум, еквівалентних 4-5% ВВП країни [1]. Інфляція вийшла з-під урядового контролю на рівень гіперінфляції.

Важливими складовими політичної кризи стали зростаючі розбіжності та ідеологічний розбрат на вищих щаблях влади, загальне ослаблення поваги до державних інститутів, включаючи президентську владу.

Таким чином, Бразилія опинилася у кризовій ситуації, що водночас поєднала кілька криз, а саме:

- фінансово-економічну, яка характеризувалась передусім застоєм та гіперінфляцією, що різко зростала після провалу чергової стабілізаційної програми;

- соціальну кризу, спричинену погіршенням матеріального становища населення та неспроможністю властей і суспільства згладити крайні прояви майнової нерівності;

- політичну кризу, що позначилася на системі схвалення політичних рішень - це пояснювалося передусім дефіцитом реальних проектів подолання економічних негараздів, а у ширшому сенсі - неспроможністю істеблішменту виробити нову ефективну стратегію розвитку, котра могла б замінити стару.

Президент Коллор запропонував програму “Нова Бразилія” - глибоку господарську реформу, яка поєднувала макроекономічне регулювання із заходами інституційного характеру.

Стабілізаційна програма “Нова Бразилія” реалізувалась у формі так званих “тимчасових розпоряджень”. Вона почала реалізовуватися після оприлюднення 26 законодавчих актів терміном дії 18 місяців. За перші шість місяців правління Ф. Коллор видав 343 декрети. Як превентивний захід, Президент особливим розпорядженням заборонив оскаржувати свої рішення у суді.

Радикального характеру грошовій реформі надала операція блокування фінансових активів, яка впливала практично на всі видів банківських вкладів (розрахункових, поточних, ощадних, тимчасових тощо). Наприклад, власники розрахункових рахунків могли отримати не більше 20% суми вкладів, або не більше 50 000 крузейро (1000-1500 доларів США).

Другий розділ стабілізаційної програми був присвячений регулюванню динаміки рівня цін та заробітної платні. Згідно декрету уряду, терміном один місяць заборонялося підвищення цін відносно рівня, який склався на 12 березня. Спеціальним рішенням уряду обумовлювалися каральні заходи стосовно приватних підприємців за порушення цінової дисципліни, аж до тюремного ув'язнення.

Третій розділ програми “Нова Бразилія” передбачав заходи, спрямовані на адміністративну реформу та реорганізацію держсектору. Уряд Коллора декларував різке скорочення федеральних витрат, реалізацію широкої програми приватизації підприємств держсектору, збільшення податкових надходжень через ліквідацію більшості податкових пільг та підвищення ставок у низці напрямків. У стислі терміни було звільнено 50 000 працівників держапарату, які поєднували дві й більше посад. З метою економії адміністративних витрат було вирішено скоротити чисельність міністрів федерального рівня з 23 до 12 [1].

Значну увагу уряд приділяв лібералізації ринкових відносин та вдосконаленню механізму конкуренції. З цією метою було спрощено порядок реєстрації нових підприємств обмежено обсяг інформації, яка вимагалася при періодичних звітах підприємств перед контрольними органами.

Однак бразильське суспільство виявилося неготовим до радикальних реформ. Фернанду Мелу де Коллор програв президентські вибори, не зумівши завершити розпочаті ним реформи. З приходом до влади Ітамаре Франку (1992-1994 роки) реформування економіки Бразилії тривало, але уже не методами “шокової терапії”.

Бразильський досвід свідчить, що для України дуже важливо засвоїти такі історичні уроки:

1. Рівень сприйняття населенням непопулярних економічних заходів залежить від пануючого у суспільстві ставлення до проблем боротьби з інфляцією. Стабілізаційні заходи будуть політично життєздатними лише тоді, коли існуюча економічна ситуація сприймається більшістю громадян як цілковито нестерпна для усіх соціальних прошарків суспільства.

2. Неминучі короткострокові втрати, які відчувають на перехідному етапі практично усі суб’єкти господарсько-політичної системи, у перспективі будуть компенсовані підвищенням загальної ефективності економіки.

3. Для подолання постстабілізаційної стагнації особливе значення мають інвестиційна активність держави і створення сприятливих умов для розширення експорту.

4. Величезне значення має особистий стиль поведінки глави держави й уряду та рівень довіри до них суспільства під час глибоких суспільних реформ.

5. Важливою запорукою демократизації суспільства та держави є забезпечення гласності та відкритості функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кириченко В., Матвієнко В., Кириченко Бразилія: досвід економічних реформ на перехідному етапі [Електронний ресурс]/ О.В.Кириченко, В.Матвієнко, О.Кириченко // Український незалежний центр політичних досліджень. - Режим доступу:http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=1112

2. Бразилія випередила Британію за економічними показниками. – Режим доступу:http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news_in_brief/2011/12/111226_brazil_economy_new_ag.shtml

3. У Бразилії зменшується бідність і стрімко зростає середній клас. – Режим доступу: http://www.voanews.com/ukrainian/news/world/Brazil_02_11_2010-106538293.html

4. Майже 13 мільйонів українців живуть за межею бідності. – Режим доступу: http://galinfo.com.ua/news/78272.html