История/ 3. История науки и техники

Олійник Ольга Анатоліївна

Одеський національний політехнічний університет, Україна

До питання вищої та середньої професійної технічної освіти в Російській імперії в кінці ХІХ століття

Стрімкий розвиток промисловості Російської імперії в останній чверті ХІХ століття виявив гостру проблему нестачі професійних кадрів. У зв'язку з тим, що організація Інституту інженерів шляхів сполучення мала такий великий успіх, уряд використав цей навчальний заклад як зразок для подальшого розвитку інженерної освіти в Росії. У 1828 році для підготовки інженерів-механіків і хіміків в Росії, в Санкт-Петербурзі був організований Технологічний інститут. Пізніше (в 1868 році) в Москві було організовано Технічне училище, трохи згодом були відкриті технологічні інститути в Харкові і Томську, і, крім них, ще кілька вищих технічних навчальних закладів по інших галузях техніки. Всі ці навчальні заклади були організовані за прикладом Інституту інженерів шляхів сполучення. Вони мали п'ятирічну програму, а студенти з хорошою математичною підготовкою виявлялися на конкурсних вступних іспитах. Це дозволяло починати викладання математики, механіки та фізики на досить високому рівні вже на першому курсі і дати студентам достатню підготовку з фундаментальних предметів у перші два роки. Останні три роки використовувалися для вивчення інженерних дисциплін. Протягом цих років читалися лекції з технічних предметів, і від студента була потрібна певна робота в аудиторіях, але більшу частину часу студенти проводили в креслярських кабінетах.[ 6 ,c.15-16.]

В цей час, значну роль в розвитку Півдня імперії посідає Одеса (третє за розмірами місто, після Санкт-Петербурга та Москви). Вдале географічне положення та покровительство керівників регіону, сприяло швидкому розвитку торгівлі та промисловості. Такі темпи розвитку потребували великої кількості професійних кадрів. Багато представників міської еліти приймали активну участь у вирішенні цієї проблеми. Однією з найбільш значимих фігур, в цей час виступав В.М. Лігін.

Валеріан Миколайович Лігін – науковець, громадський та політичний діяч. Людина, що присвятила себе суспільству та розвитку рідного краю. Важко переоцінити його роль у розвитку освіти та навчальних установ Одещини в кінці ХІХ століття.

Почавши свій педагогічний шлях в своїй alma mater – Новоросійському університеті, він присвятив цій справі більш ніж 25 років життя. Працюючи тут довгі роки він зробив вагомий внесок в розвиток фізико-математичного факультету.

Займаючи активну громадську позицію, В.М. Лігін опікувався і загальним станом освіти та грамотності жителів Одеси та країни. Він входив до різноманітних наукових, громадських організацій та благодійних фондів.

Під його керівництвом та при безпосередній участі було відкрито низку освітніх установ. Кількість народних шкіл збільшилась майже вдвоє, жіночу гімназію перетворив на професійну. Організовано міське 6-класне училище, якому в 1897 році дали ім’я В.М. Лігіна. [ 5 , с. 65-67.] Але, найбільше користі він приніс в рамках Одеського відділення Імператорського російського технічного товариства. Тут діяла Постійна комісія з технічної освіти [3, c. 1- 4.], котру очолював Лігін з 1891 по 1896 роки. Цією комісією було проведено колосальну роботу: 1894 року була проведена Перша виставка технічної та професійної освіти, опубліковано матеріали виставки « Технічні та професійні навчальні заклади м. Одеси», створено Школу десятників будівельної справи.[4 , c. 2-53.]

Також Валеріан Миколайович опікувався питанням створення Політехнічного інституту в Одесі. Саме він підняв це питання ще в 1895 році на засіданнях Одеського відділення Імператорського технічного товариства. В свому звернені В.М.Лігин проаналізував потреби Півдня Російської імперії в кваліфікованих кадрах та можливості їх підготовки силами місцевих просвітян. Такі ідеї В.М. Лігіна активно підтримував його покровитель та друг, ще з студентської лави – Сергій Юлійович Вітте, з 1892 по 1903 роки. [ 1, с. 57-60]

За ініціативою С.Ю. Вітте, міністерство фінансів сприяло розповсюдженню в Росії вищої технічної та комерційної освіти. Так, на думку самого Вітте можна було вирішите цілу низку проблем в народному господарстві країни. Згідно кошторису, Міністерством фінансів щорічно відпускались значні грошові суми на утримання політехнічних інститутів. При безпосередній участі міністерства фінансів створюються Київський та Варшавський (обидва в 1898 році) та Санкт-Петербургський (восени 1902року) політехнічні інститути. [ 2, c. 128-130]

1897 рік став переломним в кар’єрі Валеріана Миколайовича. Його було рекомендовано, як одного з кандидатів, на посаду Міністра народної освіти. Але він не отримав цієї посади. Його призначили попечителем Варшавського навчального округа, де він активно сприяв відкриттю Варшавського відділення Імператорського російського технічного товариства (1897 р.) та Варшавського політехнічного інституту (1898 р.).

Мрія Валеріана Миколайовича Лігіна, про створення політехнічного інституту в Одесі здійснилась в 1918 році, та була фактично останньої справою Одеського відділення ИРТТ.

Література:

1. Граф С.Ю. Витте. Воспоминания. Т. 3. – М.: Государственное издательство,1924. – 395 с.

2. Ильин С.В. Витте. – М.: Молодая гвардия, 2006. – 511 с.

3. Отчет о деятельности Одесского отделения Императорского русского технического общества за 1891 год. – Одесса, 1892. – 44 с.

4. 25-летие Одесского отделения Императорского русского технического общества //Отчет о деятельности Одесского отделения Императорского русского технического общества за 1896 год. – Одесса, 1897. – 62 с.

5. Столетие Одессы. – Одесса, 1894. – 112 с.

6. Тимошенко С.П. Инженерное образование в России (Перевод с англ. В.И.Иванова-Дятлова). – Люберцы: ПИК ВИНИТИ, 1996. – 84 с.