В. В. Приходченко¹, О. В. Приходченко¹, К. І. Приходченко²

1 – Донецька міська клінічна лікарня № 2 «Енергетик»

2 – Донецький національний технічний університет

Сутність поняття «Здоров’я» зростаючої людини

В клінічній медицині виділена наука, яка займається вивченням станів здоров’я дітей. Це педіатрія (від грецького pais, paidos – дитина, iatrea – лікування). Основним у ній є профілактичний напрямок. Як самостійна дисципліна педіатрія почала формуватися в першій половині ХІХ ст., а саме 1802 року, коли в Парижі була відкрита перша дитяча лікарня, яка на довгі роки стала центром підготовки педіатричних кадрів для всієї Європи.

Проблемою загальних основ здоров’я, зокрема дитячого, займалися учені І. Вітренко, В. Лишук, І. Мавров, М. Бухарович, Б. Глухенький, Є. Мостова, Ю. Пивоварова, А. Романенко, М. Хижняк, А. Нагорна, В. Шадинський, П. Тенгланд та інші [1–9].

Всі, хто має відношення до дітей, дізнаються про те, що в практичній педіатрії умовно виділяють такі її підрозділи, як: профілактичний, клінічний, науковий, соціальний, екологічний. Профілактична педіатрія спрямована на попередження захворювань. Розрізняють три форми профілактичної педіатрії – первинну (спрямована на попередження захворювань за рахунок щеплень, асептики і т.д.), вторинну – виявлення передвісників ранніх ознак захворювання, третинну – комплекс заходів, спрямованих на попередження розповсюдження хвороби.

На думку П. Тенгланда [8, C. 257–284], для створення найсприятливіших умов для підтримки здоров’я необхідно враховувати дев’ять компонентів чи критеріїв, а саме:

1) дефініція не повинна дуже відрізнятися від загальноприйнятого визначення;

2) назва повинна фіксувати позитивну цінність концепції здоров’я;

3) повинні ставитися раціональні й обґрунтовані цілі для сектора охорони здоров’я;

4) слід представляти концептуальні теорії або принципи;

5) критерій гомогенності або здорового образу життя повинен визначатися як однорідна категорія;

6) критерій надійності представляється не в теоретичних термінах, а в таких, які можна спостерігати;

7) критерій вибору;

8) дефініція визначається в чітких, широко відомих термінах;

9) критерій простоти та доступності.

Бесіда організовується за принципом партнерства, тобто зацікавленості обох боків у виздоровленні, у разі захворювань, або недопущенні розвитку хвороби у дітей. Доводиться, що симптом підвищення температури тіла багатогранний: може зустрічатися при багатьох захворюваннях різних органів та мати в своїй основі інфекційну, вірусну, а також психогенну природу, викликану будь-якими неспецифічними подразниками. Згідно рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), гострі респіраторні інфекції (ГРІ) можуть бути початком серйозного захворювання або ознакою загострення його хронічної форми. Особливу загрозу підвищена температура тіла представляє у випадку, якщо вона супроводжується спазмом судин, що викликають порушення віддачі тепла.

Проводячи просвітницьку роботу в начальних закладах, матимемо пряму можливість коригувати, впливати на підвищення життєво важливих функцій організму педагогів, дітей, їх батьків. До того ж, впливаючи на підвищення рівня знань педагогів про здоров’язберігаючі технології, розширюємо інформаційне коло класних керівників, пропонуємо проведення тематичних класних годин щодо профілактики простудних та інших захворювань. Формуючи власну культуру здоров’я, педагоги будуть прагнути до її вироблення у своїх вихованців. Бо ця якість набуває у них значення сталої субстанції. В такий спосіб лікарем досягається поставлена мета – збереження організму якомога довше в здоровому стані як найвищої людської цінності.

Отже, закінчуючи школу, готуючись до самостійної діяльності, діти повинні відчути, що суспільство їх визнає як повноправних, фізично здорових, інтелектуально розвинених індивідів. Адже здоров’я – це можливість можливостей. Штурмуйте кожну життєву проблему з ентузіазмом так, якщо б від цього залежало багато кардинальних змін у вашому житті. Недарма народна мудрість гласить: «Як про здоров’я дбаєш, так і маєш». А латинське прислів’я зв’язує здоров’я з душевною гармонією, промовисто виголошуючи: «В здоровому тілі – здоровий дух».

Література

1. Вітренко І. С. Загальна та медична психологія : навч. посібник / І. С. Вітренко. – К. : Здоров’я, 1994. – 129 с.

2. Лишук В. А. Основы здоровья / В. А. Лишук, Е. В. Мосткова. – М. : Рос. академия мед. наук, 1994. – 302 с.

3. Мавров И. И. Контактные инфекции, передающиеся половым путем / И. И. Мавров, М. Н. Бухарович, Б. Т. Глухенький. – К. Здоровья, 1989. – 197 с.

4. Пивоваров Ю. П. Гигиена и экология человека : курс лекций / Ю. П. Пивоваров. – М. : МУПК, 1999. – 216 с.

5. Романенко А. Е. Проблемы радиационной медицины / А. Е. Романенко. – К. : Здоров’я, 1988. – 164 с.

6. Хижняк М. І. Здоров’я людини та екологія / М. І. Хижняк, А. М. Нагорна. – К. : Здоров’я, 1995. – 112 с.

7. Шадинский В. К. Безопасность здоровья / В. К. Шадинский. – М. : Мир, 1992. – 193 с.

8. Tengland P. Two-Dimensional Theory of Health, Theoretcal Medicine and Bioethics / P. Tengland // Two-Dimensional Theory of Health, Theoretical Medicine and Bioethics. – 2007. – Vol. 28, Number 4. – P. 257–284.

9. Приходченко О. В. Профілактично-просвітницька робота лікаря серед населення / О. В. Приходченко. – Донецьк : Каштан. – 144 с.