Козловська М.П.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

Сучасне та традиційне в пластиці Сергія Кляпетури

Усе мистецтво, створене людиною впродовж століть, – це поклоніння красі в усіх її проявах. Через втілення прекрасного людина бачить, розуміє, усвідомлює і втілює своє існування. І саме мистецтво, власне, стає служінням, молитвою-звертанням до Вищого. Недаремно в усі віки від митця, художника вимагалося дотримання певних усталених ритуалів перед початком роботи: вважалося, що в творчому акті на митця сходить дух Божий. І дійсно, у мистецтві скульптури бачиться щось надлюдське. Як Бог колись створив людину за образом і подобою своєю, так і людина-митець творить із шматка глини, мармуру, дерева образ і подобу… свою чи божественну, і таким чином уподоблюється Творцеві.

Митець, приступаючи в пориві натхнення до роботи, налаштовується на особливе сприйняття світу і входить в особливий стан, і його свідомість переноситься в інший світ, де тонше відчувається те, що ми звемо Красою Буття [9, с. 31-38].

Саме художники віками розповідали нам про те, що вважається прекрасним. Ніхто вже не скаже, коли настала та мить, коли людина відчула потребу в шматку мертвого матеріалу утілити живу форму. Творчий акт, за словами художника і поета Максиміліана Волошина, – це тяжке і радісне сходження Духа в матерію, а мистецтво – це виправдання самого життя. І завдання мистецтва, пише він, не в тому, аби бути дзеркальним відображенням своєї епохи, а – щомиті преображати, просвітляти і творити оточуючий світ. Утім не можна заперечити очевидного факту: мистецтво у всі віки було саме віддзеркаленням епохи, в яку воно творилося [6, с. 17].

І скульптура – не виняток…

Сучасна скульптура в більшості своїх проявів – це краса провокації, хаос форм, який освітлюється життєдайним світлом рук митця, живий відгук на дії майстра, навіть якщо він трохи не вписується в традиційний канон Краси. Від магічної об’єктивності древньої скульптури митці нового часу звернулися до егоїстичної суб’єктивності, передаючи в своїх творах уже не велич світової гармонії, а свої внутрішні, часом неприкаяні, переживання і особисте бачення світу. Втім, не можна заперечувати певну архетиповість сучасної скульптури: багатьом сучасним скульпторам притаманна спроба прочитати древні вічні символи у новій формі втілення, яка була б зрозуміла нашому сучаснику, чиє життя значно відрізняється від життя елліна класичного періоду.

Українська сучасна скульптура віддзеркалює усі сучасні тенденції світового мистецтва, що яскраво демонструють мистецькі виставки останніх років, але водночас, кращі зразки її є відгуком і тих традицій, що формувалися в українському мистецтві впродовж віків.

Таким яскравим представником сучасного українського скульптурного мистецтва є визнаний український скульптор, лауреат багатьох міжнародних виставок та бієнале Сергій Кляпетура.

Творчість його яскраво вирізняється в сучасному українському мистецькому просторі. Кожна робота Сергія, виконана чи то в гіпсі, чи в камені, відзначається особливою, індивідуальною естетикою і майже ювелірною довершеністю виконання. Скульптор з’єднує у своїй творчості світову художню тенденцію індивідуального сприйняття світу та українську глибинну ментальність [1, с. 3-12].

Скульптури Сергія Кляпетури – це окремий світ, де тема людини і природи обертається напруженою символікою тотему, що повертає нас до сакральної скульптури древніх, або ж перегукується з класикою античного світу, або звертається до загадковості Сходу, – і дає цим древнім віковим символам нове звучання, близьке людині ХХІ століття. Коли споглядаєш його скульптури – забувається часовість мистецтва. Залишається вічний матеріал і руки майстра, що вивільняють з нього приховану форму. Вічність культури, вічність краси… Вічність каменю під тонким нальотом часу…

Особливу увагу привертає підсвічник виконаний з вапняку.

Пластика міфу – так можна назвати провідну лінію цієї роботи.

У своїй скульптуріавтор звернувся до прадавніх, найархаїчніших форм і символів. Це поєднання у камені древніх символів-оберегів і сучасного їх переосмислення з огляду на наше життя. Митець намагається пробудити в сучасному глядачеві пра-пам’ять поколінь. І через білий камінь і руки майстра проступає безсмертна пластика самого життя…

Скульптура виконана з вапняку, який має м’який, піщаний колір і яскраво виражену ескізну фактуру, яка впливає на сприйняття силуету та обсягу скульптурної форми. Колір скульптури відіграє свою роль, він впливає і взаємодіє з формою і об’ємом, дозволяє зберегти цілісність композиції, акцентує увагу на самих цікавих і характерних елементах роботи.

За жанром скульптуру варто віднести до сюжетно-тематичної композиції. Надзвичайно цікава сюжетна частина підсвічника. Вона складається з двох сюжетно-смислових центрів які пов’язані і поєднанні між собою: з одного боку постать жінки, а з іншого чоловіка. Обидві фігури виконані з яскраво вираженими фізіологічними особливостями, що притаманне для скульптур скіфської епохи. Для цієї роботи характерна відвертість образів. Людське тіло в цій роботі – особливий сенсоутворюючий елемент. Авторнаслідує традиціям еротичної графіки, яким віддавали данину великі художники Пікассо і Далі. Дана скульптура це ніби спосіб щирого, чуттєвого висловлювання про щось сокровенне, що приховане в глибинах природи і душі людини. У представленій роботі художник розкриває філософський зміст любові чоловіка і жінки, в якій він бачить особливу божественну силу, яка допомагає людині долати свою земну недосконалість. Він знаходить в любові поезію життя [4, с. 36-38].

Образ створений художником Сергієм Кляпетурою, виступає як уособлення життєвого початку. Вінтворить лише сюжетний настрій, інтерпретуючи його за допомогою створення багатогранних образів, різноманіття життєвих типів, передачі певного душевного стану, а не психологічної характеристики. У цьому – одна з головних особливостей творчості С. Кляпетури – художника, скульптора і графіка. Розкутість почуттів, властива творчості майстра, надає його роботам неповторний характер, а внутрішня свобода – головний камертон його діяльності.

На перший погляд може здатися, що сучасне мистецтво скульптури не надто і не завжди задається проблемою Краси, але швидше можна сказати, що воно не задається канонами естетики. Мистецтво у ХХI столітті стало віддзеркаленням нашого шаленого ритму і сучасного хаотичного життя[6]. Сучасна скульптура – як і мистецтво в цілому – стала дзеркалом суспільства, у якому живемо ми всі…

Література:

1. Белый А. Н. Смысл искусства / А. Н. Белый, П. С. Архипенко − М. : 1994. – 450 с.

2. Калинина Е. М. Натура и фантазия в декоративной композиции. / Е. М. Калинина – М. : 1994. – 430 с.

3. Кассу Ж. Энциклопедия символизма. / Ж.Кассу, Ф. Нольдман − М. : 1998. – 340 с.

4. Коновалов М. Ю. О роли современного искусства в формировании национальной идентичности. / М. Ю. Коновалов – М. : 1993. – 209 с.

5. Платонова Н. И. Искусство и творчество великих. / Н. И. Платонова – К. : 2002 – 345 с.

6. Пономарев Я. А. Психология творчества. / А. Я. Пономарев – М. : 1976. – 203 с.

7. Похилюк О. В. Статус современного художника: социально − философский анализ. / О. В. Похилюк – М. : 2003. – 167 с.

8. Пушкин В. Н. Эвристика – наука о творческом мышлении. / В. Н. Пушкин – М. : 1967. – 409 с.

9. Яровий К. О. Художественное и научное творчество. / К. О. Яровий, В. М. Степовий – Л. : 1972. – 308 с.