Роль молоді у розбудові незалежної держави

Політологія/4.Політичне лідерство

Стаднік М.О., к.і.н. Богатчук С.С.

Вінницький національний аграрний університет

Роль молоді у розбудові незалежної держави

З часу проголошення своєї незалежності Україна пройшла складний шлях становлення нової державності. Майбутнє країни залежить не тільки, а часто не стільки, від ефективності соціально-економічних реформувань, скільки від залучення, зацікавленості та активної участі в них значної, і головне перспективно - молодої частини соціуму. Загальні настрої мас та їх участь в політичному житті вплинули і на сучасну молодь. Молодь - це прообраз України XXI століття.

Для того щоб зрозуміти, що відбувається з українським молодіжним рухом сьогодні треба, мабуть, пригадати його історію. З перших кроків незалежної України саме молодіжний рух набув найбільшого поширення. В різних куточках країни почали ширитися «Громади», започатковані в Києві, львівське «Братство Лева». Молодіжні організації починають плідно співпрацювати між собою. Так, одна з найбільших молодіжних організацій - Спілка незалежної української молоді (СНУМ) була філією УГС-УРП. Але в багатьох випадках молодіжні організації виконували не свій прямий обов'язок - захист інтересів молоді, а відігравали допоміжну, другорядну роль у політичних іграх різних партій (те саме, тільки змінивши напрямок вектору, відбувається і в діяльності молодіжних організацій сьогодні). Маємо на увазі те, що молодіжні організації партійного спрямування використовуються в більшості випадках як «допоміжна сила» - для розклеювання листівок, організації ефекту масовості, агітування тощо. Але коли мова йшла про вимоги молодих політиків, як правило, їх ігнорували. Практично всі молодіжні організації, що намагалися вирішувати суто молодіжні проблеми, зазнавали поразки. Тому багато сучасних українських політологів та соціологів ставить таке питання: «Чи існує на сьогодні молодіжний політичний рух в Україні?». На початку 90-х років минулого століття розквітли «молодіжні філії» партій типу Християнсько-демократична молодь, Молодий Рух та ін. На початку XXI століття «верх» беруть молодіжні осередки таких партій, як Народно-демократична партія України (молодь - Народно-демократична партія молоді), Соціал-демократична партія України (об'єднана) (Українська соціал-демократична молоде), Ліберальна партія України (Ліберальне молодіжне об'єднання), Соціалістична партія України (Соціалістичний конгрес молоді) тощо. Таким чином, пріоритет все ж таки трохи «від'їхав» вліво через побоювання більшості населення країни щодо посилення відверто націоналістичного крила.

Аналізуючи сучасні процеси політичного життя молоді, можна визначити найбільш загальні характеристики політичного самовизначення молоді: ставлення молоді до різних форм соціального протесту продовжує полягати в підтримці законних легальних дій.

Однією з найважливіших особливостей зростання політичної активності української молоді на сучасному етапі є збільшення участі молоді в політичному житті своєї країни. Соціологічні дослідження у 2005 р. визначили досить високий інтерес до політики у молоді. Зокрема, 53% молодих людей — цікавляться нею, 17% — дуже цікавляться і 17% — зовсім не цікавляться. Також слід відзначити, що, незважаючи на підвищення інтересу до політики у молодіжному середовищі, 35% молоді переконані, що політика — це брудна справа, 13%- не хотіли б займатися політикою, оскільки вважають її безперспективною, 44% зазначають, що скептично відносяться до процесів оновлення влади та її зміну кадрів.

Наприкінці 2004 р. саме молодь стала основою протестної сили. Внесок в «помаранчеву революцію» таких організацій, як «Пора», «За чисту Україну» ще потребує окремих досліджень, але головним є те,що без залучення широкої політичної участі тисяч та мільйонів звичайних людей, серед яких молодь була реальною авангардною силою, жодна політична акція не може бути успішною. Важливим, на наш погляд, є те, що саме «дух майдану» з його демонстрацією довіри до ближнього, толерантністю та культом добра до ближнього сформував саме в молоді те, що дозволяє оцінювати певне суспільство як громадянське, або хоча б дає стартовий поштовх до його формування.

Показовим також у даних подіях було те, що «помаранчева революція» не була «революцією» голодних; домінуючим поштовхом стало саме те, що молоді українці не захотіли жити за законами брехні, що виходила у вигляді офіційних версій про найвищі у світі темпи економічного зростання країни, у той час коли вміст гаманців українських громадян показував зовсім іншу дійсність. Від початку незалежності України саме молодь у своїх надрах формується як особистість з новими ціннісними орієнтаціями; цей тип автономного індивіда у світі відомий «як людина, що створила себе сама».

Студенти нашого університету теж прийняли активну участь у подіях «помаранчевої революції» на майдані у м. Вінниці та Києві.

Сьогоднішні реалії вимагають соціальної активності молоді, її здатності брати на себе відповідальність, принаймні за політичні дії. Але аналіз соціологічних даних показав, що у більшості молодих респондентів відсутнє чітке розуміння структур і функцій інститутів виконавчої, законодавчої і судової влади, механізмів їх взаємодії. Молодь досить байдуже ставиться до суто молодіжних організацій та об'єднань, що свідчить про «приватизацію» життя переважної частини молоді, її пасивну позицію у вирішенні власних проблем та проблем суспільства.

На передодні виборів Президента України 2010 р. почали виявлятися різні протиріччя, які виникають між формуванням нової політичної системи і непослідовністю здійснення політичного курсу на демократизацію. Тому в нашій країні відбувається політична стомленість, апатія молоді до безрезультатних політичних дискусій, обіцянок. Велика кількість молоді виявляє недовіру до виконавчих і законодавчих органів влади.

Правовий нігілізм у більшості молодих людей вказує на нездатність державних органів влади забезпечити дотримання прав, свобод і обов'язків молодих громадян. Молодь вважає себе незахищеною від свавілля, корумпованості чиновників, злочинності. Не чекає молодь і захисту від громадських організацій і політичних партій, та їх лідерів.

За цих умов держава має розробити і реалізувати відповідну молодіжну політику, здійснювати політичну освіту та виховання, підвищити на цій основі рівень політичної участі молоді та її представництво в органах державної влади і місцевого самоврядування.

Для активізації політичної участі молоді у виборчому процесі необхідно об'єднати зусилля різних молодіжних організацій як політичних, так і неполітичних, задля підтримки єдиних кандидатів на виборах. Молодь повинна не тільки брати участь у голосуванні, але й висувати своїх кандидатів.

Стійка політична свідомість завжди була ознакою стабільності майбутньої держави, тому нас цікавить масова політична свідомість молоді України. Отже, якщо через 20 років сучасна молодь разом з новою молодцю становитиме більшу частину населення, тоді за умови розумної політики держави можна буде побудувати нове суспільство, творці якого пишатимуться своєю Батьківщиною.