Про динаміку формування Я-концепціі засобами групової психотерапії шодо хворих на шизофренію

Корнієнко В.В., Никанорова Ю.В.

Дніпропетровський національний університет ім.О.Гончара

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних учених (І.С. Кон, В.М. Синьов, В.В. Столін, І.В. Дубровіна, Г.М. Прихожан, С.Д. Максименко, Р. Бернс, Г.К. Середа. О.С. Кочарян, М.Л. Смульсон, М.Й. Боришевський, О.М. Гуменюк та ін.) свідчить про те, що «образ-Я» є інтегральним продуктом самосвідомості людини. Вивчаючи себе та шукаючи гармонію поміж ставленням до себе і до соціуму, особистість використовує, окрім захисних механізмів, певну систему когнітивних, емоційних та поведінкових актів. У більшості розроблених моделей Я-концепції «образ-Я» виокремлюється як когнітивна підструктура та емоційно-ціннісне ставлення особистості до самої себе. Це дозволило диференціювати поняття «Я-концепція» та «образ-Я». Я-концепція включає в себе як образ реального «Я», так і Я-ідеальне, Я-дзеркальне, а також модальності: моральну, інтелектуальну, фізичну та емоційну.

Вивчаючи наукові роботи присвячені психологічному впливу на особистісну сферу хворих на шизофренію, стало відомо, що на сьогоднішній день психотерапія ще не достатньо повно застосовується щодо вказаного контингенту хворих в основному через низький рівень адаптованості до терапії та реабілітації шизофренії враховуючи специфічність змін особистості, які також ще потребують вивчення. Але вже доведено, що Я-концепція, відношення до себе, є ядром особистості, центральним системотворчим чинником, що об'єднує інші стосунки людини та відіграє направляючу роль в його соціальному функціонуванні, тому метою даної роботи є простеження динаміки Я-концепції хворих на шизофренію засобами групової психоторапії.

Відомо, що психіка людини в певних умовах, не витримуючи емоційного навантаження, знаходить собі захист, поринаючи в хворобу. Однією з таких хвороб є шизофренія, яка останнім часом поширюється достатньо швидко.

Ряд наукових психологічних теорій пояснюють розвиток хвороби подіями дитинства: дією шизофреногенної, емоційно холодної і жорстокої матері, ситуацією емоційної дисоціації в сім'ї, або прихованою гомосексуальністю, що стало поштовхом до ранніх інтерперсональних конфліктав, які негативно вплинули на розвиток особистості, на її самоставлення. Відносини особистості, на думку К. Роджерса, А.Г. Ананьєва, В.М. М’ясищева та ін. Поєднуються поміж собою через ставлення до себе, утворюють ієрархічну систему, яка відіграє направляючу роль у соціальному функціонуванні людини. Це привело нас до думки, що викривлену Я-концепцію хворих на шизофренію можна спробувати змінити на більш гармонійну в процесі проведення групової психотерапії, яка прискорить процес їх реабілітації та адаптації – це і стало однією з гіпотез нашої роботи.

Для проведення емпіричного дослідження нами була сформована группа досліджуваних, яка складалась з 30 хворих на шизофренію: 10 жінок та 20 чоловіків віком від 25 до 48 років, як з первинним психотичним епізодом, так і хворих з хронічним плином хвороби.

Для проведення дослідження було обрано «Індивідуально-типологічний опитувальник (ІТО) Л.М. Собчик (2002), методику самоставлення В.В. Століна (1985) комплексний діагностичний графічний тест Є.С. Романової, О.Ф. Потьомкіної (1987), що складається з трьох субтестів: «Вільний малюнок», «Автопортрет», «Картина світу», які дали змогу вивчити такі характеристики як афективне ставлення до себе, самооцінку та самоставлення, потенційні поведінкові реакції, самоповагу, самоцінність, впевненість у соб, екстраверсію – інтроверсію та аналіз групової взаємодії. Параметри вказаних показників були перевірені як до початку психотерапевтичного втручання так і після нього, що дало нам можливість простежити динаміку формування « Я- концепції» хворих на шизофренію.

В ході психотерапії було використано терапію творчим самовираженням, розроблену Бурно, групову дискусію та музикотерапію, які дозволили досліджуваним розкрити як внутрішні особистісні проблеми закладені першочергово, так і виявити елементи захворювання.

Якщо до проведення психотерапевтичних заходів нами було відмічено у хворих на шизофренію полярно різні показники, які характеризувались завищеною та заниженою самооцінкою; як зависокою самоцінністю так і залежністю від соціальної думки; проявом агресії та екстравертованістю і поряд з цим інтровертованістю. То після проведення першого етапу терапевтичної групи та проведення повторного тестування характеристики досліджуваних змінились. Вони стали більш однорідними по кожній з методик, показники самооцінки стали менше неадекватно заниженими або завищеними. Це говорить про те, що викривлену Я-концепцію хворих на шизофренію можна виправляти та гармонізовувати, не дивлячись на швидку виснажуваність хворих.

Стосовно ж безпосередньо цього дослідження можемо зазначити, що не дивлячись на неможливість реалізації запланованого другого етапу впровадження психокорекційних заходів, через розпад терапевтичної групи, було проведено повторне дослідження, яке потребувало тривалого часу для отримання більш певних результатів.

Висновки

1. Проблема «Я - концепція» відноситься до категорії соціально-психологічних проблем і більшість дослідників визначають його як підсумковий результат самосвідомості.

2. Викривлену Я-концепцію хворих на шизофренію можна перебудувати на позитивну в процесі проведення групової психотерапії.

3. Впливаючи на Я-концепцію хворих на шизофренію засобами групової психотерапії можна прискорити процес реабілітації та адаптації хворих.

4. Аналіз дослідницької роботи показав, що дефіцитарні особливості «Образу-Я» у хворих на шизофренію, спонтанно не змінюються, а потребують цілеспрямованих соціально-психологічних заходів.

У заключені зазначимо, що всі задачі заявлені в даній роботі були виконані, а саме:

1) проведено аналіз літератури вітчизняних та зарубіжних фахівців із проблеми особливостей Я-концепції та гендеру при шизофренії;

2) зформульовано гіпотезу дослідження;

3) проведено емпірічне дослідження із метою перевірки гіпотези;

4) обговорено та проналізовано отримані результати і зроблено висновки за підсумками дослідження,

5).намічено подальші перспективи розробки заявленої проблематики.

В ході обробки результатів ми скористались якісним та кількісним аналізом отриманих результатів, також використали інтерпретаційні методи для обробки отриманих даних.

Література

1.Васильева Т.М. Динамика структуры Я-концепции в процессе психологической коррекции у больных шизофренией: Дис. канд.психол.наук: 19.00.04:Санкт-Петербург, 2004 - 209 с.

2. Столин В.В. Познание себя и отношение к себе в структуре самосознания личности: Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.01/ Моск. гос.ун-т. - М., 1985.-37 с.

3. Burns R.B. The self-Concept: Theory, measurement, development and behaviour. London, 1979.

4. Handel A. Perceived change of self among adolescents // Journal of Youth and Adolescence, 1980, V. 9, P.507-519.