ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКЗОГЕННИХ ПРОЦЕСІВ Р.ТИСИ
В МЕЖАХ М.РАХІВ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ ТАЛО-ДОЩОВИХ ПАВОДКІВ
На території України в басейні р.Тиси
паводки досягають великої інтенсивності і висоти, викликаючи повені з
затопленням великих площ заплавних земель. «Цьогорічний паводок став четвертим
за величиною в історії Закарпаття – такі дані оприлюднив начальник обласного
виробничого управління по меліорації і водному господарству Володимир Чіпак.
Історичний рівень води в річці Тиса було перевищено на 19 см поблизу селища
Великий Бичків, що на Рахівщині»[1]. Дана ситуація спонукала до вивчення ерозійних процесів,
що виникали і є актуальними в теперішній час. Опрацьовано матеріал по обстеженні
від автодорожнього мосту через р.Тису в південній частині м.Рахів до злиття рік
Біла Тиса та Чорна Тиса. Від вихідних пунктів і пікетів магістрального
теодолітного ходу виконано розбивку поперечників в обидві сторони
магістрального ходу перпендикулярно до русла р.Тиси. Проведено технічне
нівелювання по пікетажу поперечників. Зроблено проміри глибини русла р.Тиси [2].
На даній
території р.Тиса тече у південно-західному напрямі по вузькій долині, стиснутій
високими стрімкими схилами, зберігаючи гірський характер. Заплава досліджується
на окремих ділянках вузькою полосою 30-50 м, лише в нижній частині м.Рахів
розширяється до 400-500 м. Поверхня її рівна з незначним похилом до річки в
прирусловій частині заросла вербами і вільховими кущами, складена суглинистими
грунтами з домішками гальки, використовується під городи. Русло звивисте,
нерозгалужене, глибиною 0.7-2.0 м. Швидкість течії 1,4-2,0 м/с. Дно нерівне,
складене з каменю діаметром 15-25 см, загромаджене крупними камнями і валунами.
Береги круті, місцями обривисті, висотою 2-4 м, піддаються значній ерозії [3]. Характерною особливістю
рівневого режиму є те, що максимальний рівень води може спостерігатися у
будь-яку пору року.
Долина ріки
на пологих ділянках поздовжнього профілю розширена, схили долини більш пологі,
терасовані. Тут поряд з донною проявляється бокова ерозія, відбувається
руйнування берегів. Потужність алювію збільшується. На ділянках, де ріка
перетинає гірський хребет, долина звужена, збільшується ухил прокольного
профілю[2]. Тут переважає донна ерозія, потужність рихлих відкладів мала, а
часто ріка розмиває безпосередньо корінні породи. В руслі переважає крупно
уламковий валунно-глибовий матеріал.
Сучасними
найголовнішими екзогенними процесами є: ерозійно-акумулятивна діяльність рік, площинний
змив, яркова ерозія, сельові, зсувні, обвально-осипні. Ерозійно-акумулятивна
діяльність рік визначається особливостями клімату, геологічної будови, рельєфу,
найновіших тектонічних рухів і рослинного покрову. Поперечні долини р.Тиси,
Чорної Тиси часто стають вузькими, падіння русел і швидкість течії зростає, дно
долини завалене брилами пісковиків. Спостерігається також інтенсивний бічний
розмив нижніх терас. Площинний змив. Змивні схили приурочені до
піщано-глинистих відкладів крейдового флішу, мають крутизну 30о-40о
[2], вкриті малопотужними щебенистими грунтами, місцями повністю змитими.
На таких схилах поширені щебенисті осипи та ерозійні вибоїни, по яких уламковий
матеріал зноситься вниз. Це посилює селенебезпечність гірських потоків.
Тут сельові
явища обумовлені такими природними факторами: різка розчленованість басейнів
гірських рік, значне падіння русел, наявність крутих схилів, слаба денудаційна
стійкість флішових товщ, значна потужність пухкого матеріалу на схилах,
поширення безлісних площ, великий поверхневий стік. Селенебезпечність у
Свидовецькій гірській групі, крім того, посилюється перевагою в Полонинській і
При полонинській зоні водозборів з крутими схилами площинного стоку. Нижче
потоки перетинають обвально-осипні схили. Кількість уламкового матеріалу
зростає за рахунок площинного змиву, посиленого лісовими вирубками.
В
Свидовецько-Чорногорській зоні поширені обвально-осипні процеси і приурочені до
крутих схилів (30о-40о) [2], де відслонюються палеогенові
і крейдові пісковики. Поширення реліктових кам’яних розсипів і осипів особливо
посилює обвально-осипні процеси в місцях лісо вирубок. На таких схилах
відновлення лісового покриву стає неможливим. У долинах Свидовецької гірської
групи осипні процеси є причиною виникнення селів. Глибина залягання корінних
порід визначалась на чотирьох поперечниках і на ділянці водозбору.
На основі
вищесказаного варто зважати, що при проектуванні гідротехнічних споруд
необхідно уникати заходів, які змінюють гідрологічний режим ріки – при
збільшенні швидкості течії збільшується інтенсивність донної ерозії. Не можна
знижувати місцевий базис ерозії, звужувати і випрямляти русло, необхідна
розчистка русла у випадках виникнення завалів русла ріки обвалами, осипами,
зсувами, сельовими виносами. Сучасні тектонічні рухи приводять до підняття
території і, як наслідок, до посилення ерозійної діяльності. Пропонується,
здійснювати правильну організацію території, яка полягатиме у взаємозв’язку
розміщення об’єктів господарської діяльності з урахуванням крутизни схилів, механічного
складу грунтів і рослинного покриву.
Література
1.
UA-REPORTER.com
2.
Приплесь А.Й., Зубач В.М., Мельник Т.П. Топографо-геодезичні дослідження з
метою регулювання русла р.Тиси в межах м.Рахів // Materialy IV miezynarodowej naukowi – praktycznei konferencji “Naykowym progres na rubiezy tesiacleci – 2008” Tym 17. Chemia I chemiczne
technologie. Ekologia. Geografia I geologia.: Przemysl. Nauka I studia –S72-76.
3.
Волосецький Б.І, В.М.
Зубач. Вивчення динаміки долинно-руслових морфоутворень рік Карпатського
регіону // Сучасні досягнення гендезичної науки та виробництва, Львів, 2008