Березняк О.П.

Сумський національний аграрний університет

Сурядне та підрядне словоскладення як найпродуктивніший для німецької мови спосіб словотворення

Словоскладення в сучасній німецькій мові має давню історію вивчення, обумовлену великою продуктивністю композитоутворення, особливо у сфері субстантивних та прикметних композитів. Значна продуктивність складних слів в німецькій мові взагалі і в розмовному варіанті зокрема вимагає їх все стороннього і фундаментального опису. Тому актуальність досліджуваної проблеми обґрунтовується необхідністю опису композитів в межах найважливішого і найпродуктивнішого для німецької мови способу словотворення, що є безперечно цікавим для всього ладу мови.

Якщо мова іде про види словотворення, то називаються дві основні групи: сурядне словоскладення і підрядне словоскладення. При сурядному словоскладенні складні слова вказують, як правило, на два основні члени. У самих простим випадках вони є одно морфемними: А + В = М1 + М2 або М2 + М1, або ж вони можуть бути багато морфемними, якщо в первинному складному слові додаткові базові морфеми виступають як додаткове визначення і таким чином утворюється ускладнене слово, або ж коли утворення афіксів призводить до утворення нових членів складного слова. Якщо обидва члени зв'язані паратактично, тобто обидва члена рівноцінні і мають співвідносний розмір, кожний з обох членів складного слова може виступати як предикативне визначення, тому обидва члени повинні належати одному словарному і визначальному класу. Між ними виникає швидше антонімічні ніж синонімічні відносини, тому йдеться якраз про зв’язування різних визначень здвоєного складу, характеру, форми, функції і т.п.: Gott – Mensch (людина – бог), sauer - süß (кисло - солодкий). Такий тип сурядного словоскладення є відносно рідким, але є досить продуктивним серед іменників і прикметників: Arzt – Kosmonaut (лікар – космонавт), Schauspieler – Author (актор – автор), Kinder – Gangster (діти – гангстери), Radio – Fernseher (радіо – телевізор), „ein neu – alter Freund”(новий старий друг) по Гессе, „solchen bösguten und gutbösen Menschen (такі зло добрі і доброзлі люди) по Музіл.

Тоді як сурядне словоскладення є продуктивним в дуже маленькому об’ємі, підрядне словоскладення по своїй вживаності і продуктивності виконує дуже важливу роль. Такі складні слова мають гіпотактичну структуру, тобто підрядну, в якій останній член слова – іменник або прикметник – визначає граматичний функціональний клас (вид слова і пов'язані з цим категорії, наприклад, рід) всього комплексу, а також визначає основний понятійний клас, до якого відноситься підрядне слово - перший член, який, як правило, займає першу позицію, є іменником або прикметником, або віддієслівною морфемою - надає посилене або специфічне значення і несе, як правило, головний акцент складного слова.

При гіпотактичному словоскладенні порядок слів - у відмінності від паратактичного словоскладення – має важливе значення. Підтвердженням цьому може служити цитата рішення Мюнхенського суду. Один водій молоковоза облаяв студента з Півночі Німеччини, який кілька разів зачепив його автомобіль, словом „ Preiss‘nsau” (прусська свиня) . Аргумент позивача звучав таким чином: «Я б ніколи не образився на Sau-Preusse (брудний прусак), оскільки до такого я, принаймні в Баварії, звик, але Preussen-Sau (прусська свиня) – це вже занадто для мене.» І суд також був цієї думки.

Якщо обидва члени складного слова відносяться до різних словарних класів, то це свідчить про гіпотактичну побудову складного слова. Якщо обидва члени є іменникам або відносяться до класу прикметників, то в сумнівних випадках допомагають спроби перестановок і видозміни гіпотактичних взаємозв'язків.

Тип складного слова «іменник + іменник» є особливо поширеним і зустрічається дуже часто. У таких випадках перший член складного слова стоїть в початковій формі, тобто без позначення відмінка і числа, як наприклад, в слові Tag – falter (денний метелик), або ж після першого члена можуть стояти елементи флексії, які служать для зв’язування членів складного слова, наприклад, Tag-es-Licht (денне світло), Tag-e-Buch (журнал). В якості з’єднувального елементу виступають e, (e) n, er, (e) s, ens, тобто елементи флексії, які вказують на множину або на Genitiv однини. У розмовній мові їх граматична цінність, як правило, зведена до мінімуму, ці флексії можуть бути прибрані, наприклад, Wald-Ө-, Wald-es-, Wäld-er-Dunkel (лісова темрява).

Не зважаючи на комбінаторні варіації форми першого члена складного слова, особливі відносини між визначальним і основним словом формально не позначені. Правильне розуміння при вживанні складного слова, що увійшло у вжиток, гарантується наявністю єдиного значення, а також обізнаністю і знанням мови слухача (читача), наприклад, коли слово Milch-Kanne (молочний бідон) зрозуміє як Kanne (бідон), в якому транспортують молоко, а слово Milch-Glas як матове біле скло, непрозоре як молоко. Складні слова, що не увійшли у широкий вжиток, які слухач чує вперше, він буде намагатися розуміти виходячи з найвідоміших йому семантичних ніш складного слова з відповідним основним словом до тих пір, поки ситуація або контекст, які дуже часто істотно допомагають при розумінні моментальних складних слів, не підкажуть йому інше значення.

Література:

1. Степанова М.Д. Словообразование современного немецкого языка. // Серия "Из лингвистического наследия М.Д.Степановой". Изд.2. – М.: Рус.яз., 2007. - 376 с.

2. Stepanowa, M.D. u. W. Fleischer. Grundzüge der deutschen Wortbildung // Bibliographisches Institut. – Leipzig, 1985.- 210 с.

3. Juliane Grimm. Komposita und Syntagmen - eine Darstellung unterschiedlicher Ansätze unter morphologieschen und semantischen Gesichtspunkten // Allgemeines u. Fächerübergreifendes: матеріали семінару германістів. – Tübingen: Eberhard-Karls-Universität Tübingen, 2002. – 27с.