Березняк О.П.
Сумський національний аграрний
університет
Сурядне та підрядне словоскладення як найпродуктивніший для німецької мови
спосіб словотворення
Словоскладення в сучасній німецькій мові має давню історію вивчення,
обумовлену великою продуктивністю композитоутворення, особливо у сфері
субстантивних та прикметних композитів. Значна продуктивність складних слів в
німецькій мові взагалі і в розмовному варіанті зокрема вимагає їх все
стороннього і фундаментального опису. Тому актуальність досліджуваної проблеми
обґрунтовується необхідністю опису композитів в межах найважливішого і
найпродуктивнішого для німецької мови способу словотворення, що є безперечно
цікавим для всього ладу мови.
Якщо мова
іде про види словотворення, то називаються дві основні групи: сурядне
словоскладення і підрядне словоскладення. При сурядному словоскладенні
складні слова вказують, як правило, на два основні члени. У самих простим
випадках вони є одно морфемними: А + В = М1 + М2 або М2 + М1, або ж вони можуть
бути багато морфемними, якщо в первинному складному слові додаткові базові
морфеми виступають як додаткове визначення і таким чином утворюється ускладнене
слово, або ж коли утворення афіксів
призводить до утворення нових членів складного слова. Якщо обидва члени зв'язані паратактично, тобто обидва члена
рівноцінні і мають співвідносний розмір, кожний з обох членів складного слова
може виступати як предикативне визначення, тому обидва члени повинні належати
одному словарному і визначальному класу. Між ними виникає швидше антонімічні
ніж синонімічні відносини, тому йдеться якраз про зв’язування різних визначень
здвоєного складу, характеру, форми,
функції і т.п.: Gott – Mensch (людина – бог), sauer - süß
(кисло - солодкий). Такий тип сурядного словоскладення є відносно рідким, але є
досить продуктивним серед іменників і прикметників: Arzt – Kosmonaut (лікар –
космонавт), Schauspieler – Author (актор – автор), Kinder – Gangster (діти –
гангстери), Radio – Fernseher (радіо – телевізор), „ein neu – alter
Freund”(новий старий друг) по Гессе,
„solchen bösguten und gutbösen Menschen (такі зло добрі і
доброзлі люди) по Музіл.
Тоді як сурядне
словоскладення є продуктивним в дуже маленькому об’ємі, підрядне словоскладення
по своїй вживаності і продуктивності виконує дуже важливу роль. Такі складні
слова мають гіпотактичну структуру, тобто підрядну, в якій останній член слова
– іменник або прикметник – визначає граматичний функціональний клас (вид слова
і пов'язані з цим категорії, наприклад, рід) всього комплексу, а також визначає
основний понятійний клас, до якого
відноситься підрядне слово - перший член, який, як правило, займає першу
позицію, є іменником або прикметником,
або віддієслівною морфемою - надає посилене або специфічне значення і
несе, як правило, головний акцент складного слова.
При гіпотактичному
словоскладенні порядок слів - у
відмінності від паратактичного
словоскладення – має важливе значення. Підтвердженням цьому може служити цитата
рішення Мюнхенського суду. Один водій молоковоза облаяв студента з Півночі
Німеччини, який кілька разів зачепив його автомобіль, словом „ Preiss‘nsau”
(прусська свиня) . Аргумент позивача звучав таким чином: «Я б ніколи не
образився на Sau-Preusse (брудний прусак), оскільки до такого я, принаймні в
Баварії, звик, але Preussen-Sau (прусська свиня) – це вже занадто для мене.» І
суд також був цієї думки.
Якщо обидва члени складного слова відносяться до різних словарних класів,
то це свідчить про гіпотактичну побудову складного слова. Якщо обидва члени
є іменникам або відносяться до класу
прикметників, то в сумнівних випадках допомагають спроби перестановок і
видозміни гіпотактичних взаємозв'язків.
Тип складного слова «іменник + іменник» є особливо поширеним і
зустрічається дуже часто. У таких випадках перший член складного слова стоїть в
початковій формі, тобто без позначення
відмінка і числа, як наприклад, в слові
Tag – falter (денний метелик), або ж після першого члена можуть стояти елементи
флексії, які служать для зв’язування членів складного слова, наприклад,
Tag-es-Licht (денне світло), Tag-e-Buch (журнал). В якості
з’єднувального елементу виступають e, (e) n, er, (e) s, ens, тобто елементи
флексії, які вказують на множину або на Genitiv однини. У розмовній мові їх
граматична цінність, як правило, зведена
до мінімуму, ці флексії можуть бути прибрані, наприклад, Wald-Ө-, Wald-es-, Wäld-er-Dunkel (лісова темрява).
Не зважаючи на комбінаторні варіації форми першого члена складного
слова, особливі відносини між
визначальним і основним словом формально не позначені. Правильне розуміння при
вживанні складного слова, що увійшло у вжиток, гарантується наявністю єдиного
значення, а також обізнаністю і знанням мови слухача (читача), наприклад, коли слово Milch-Kanne (молочний
бідон) зрозуміє як Kanne (бідон), в якому транспортують молоко, а слово Milch-Glas
як матове
біле скло, непрозоре як молоко. Складні слова, що не увійшли у широкий вжиток,
які слухач чує вперше, він буде намагатися розуміти виходячи з найвідоміших
йому семантичних ніш складного слова з
відповідним основним словом до тих пір, поки ситуація або контекст, які дуже
часто істотно допомагають при розумінні моментальних складних слів, не
підкажуть йому інше значення.
Література:
1. Степанова М.Д. Словообразование современного немецкого языка. // Серия "Из лингвистического
наследия М.Д.Степановой". Изд.2. – М.: Рус.яз., 2007. - 376 с.
2. Stepanowa, M.D. u. W. Fleischer. Grundzüge der deutschen
Wortbildung // Bibliographisches Institut. – Leipzig, 1985.- 210 с.
3. Juliane Grimm. Komposita und Syntagmen - eine Darstellung
unterschiedlicher Ansätze unter morphologieschen und semantischen
Gesichtspunkten // Allgemeines u. Fächerübergreifendes: матеріали
семінару германістів. – Tübingen: Eberhard-Karls-Universität
Tübingen, 2002. – 27с.