Кавіршин А.Г.,Темерєва І.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М.Туган-Барановського

Міжбюджетні відносини в Україні

З часу здобуття незалежності економічні процеси в Україні розвиваються не досить стабільно. Щороку у нашій державі оптимізуються різні сфери як суспільного так і економічного життя. Але ці процеси розвиваються неоднаково. Дуже складною і важливою для держави є сфера міжбюджетних відносин. Нинішня система міжбюджетних відносин в Україні поєднує в собі інструменти, запроваджені вже в період 90-х років.

Останніми роками спостерігається більше зацікавлення науковців місцевими бюджетами ти міжбюджетними відносинами. Це не випадково, бо у міжбюджетних відносинах відображаються інтереси всіх учасників бюджетного процесу. Питанням міжбюджетних відносин займалися такі вчені, зокрема С.А. Буковинський, В.І. Кравченко, О.П. Кириленко, О.Д. Василик, В.М. Опарін та інші. Актуальними в наш час залишаються питання про склад доходів та видатків місцевих бюджетів, міжбюджетних взаємовідносин та міжбюджетного регулювання. Особливо гострою залишається проблема наповнення місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів, а також тих коштів що залишаються в розпорядженні органів місцевого самоврядування після обов’язкового відрахування частини загальнодержавних податків і зборів. Залишається відкритою проблема збалансування потреб у фінансових ресурсах органів влади різних рівнів.

Міжбюджетні відносини – це форма взаємозв’язків між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими і державними бюджетами України. До складу бюджетної системи України входять майже 12 тисяч бюджетів. Найважливішими складовими системи міжбюджетних взаємовідносин в Україні є: розмежування видатків бюджетів відповідно до розподілу повноважень між державною владою і місцевим самоврядуванням; забезпечення бюджетів доходами, достатніми для виконання покладених на них завдань; підтримка «бідних» у фінансовому розумінні територій; вилучення коштів у відносно «багатих» у фінансовому розумінні територій; різні форми відносин, що виникають у процесі виконання бюджетів.

В сучасних умовах України формується і удосконалюється механізм міжбюджетних відносин шляхом збільшення розрахункового обсягу видаткової частини місцевих бюджетів, які спрямовуються на погашення заборгованості з соціальних виплат на збільшення окремих видатків виходячи із прогнозного зростання цін. Розрахунки проводяться за однаковим принципом розподілу бюджетних ресурсів для кожного місцевого бюджету, враховуючи динамку витрат за попередні роки. Такий підхід дає можливість враховувати особливості економічного, соціального та природного стану адміністративно-територіальних одиниць і забезпечити мінімальний рівень надання соціально-культурних послуг. Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи, проведене відповідно до розподілу повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Розмежування доходів, проведене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, зумовлених багатьма чинниками. Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише розмежуванням їхніх доходів і видатків, досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи наданням коштів «бідним» і вилученням коштів у порівняно «багатих» у фінансовому розумінні територій.

У видаткову частину місцевих бюджетів долучаються деякі соціальні статті, що раніше були у державному бюджеті. Отже, мається на меті розв’язання одразу двох завдань. По-перше, постійно недовиконаний державний бюджет можна буде істотно «розвантажити», звільнивши від частини витрат із соціальних статей. Це допоможе поліпшити виконання держбюджету й у разі появи таких проблем у фіскальній сфері, переклавши їх на плечі місцевих бюджетів. По-друге, відповідальність за виконання соціальних програм лягає насамперед на місцеві влади, а не на уряд, як це відбувається зараз.

Одним із методів бюджетного регулювання є надання фінансової допомоги бюджетам у формі бюджетних трансфертів. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначається послідовність спрямування дотацій та субвенцій від державного бюджету України до місцевих бюджетів. Ці дотації та субвенції спрямовуються до обласних бюджетів і розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення. Потім районні ради розподіляють отримані кошти між місцевими бюджетами. Необхідність такого розподілу дотацій і субвенцій обласними і районними радами забезпечує формування дохідної частини не нижче мінімальних обсягів місцевих бюджетів, визначених законодавчими актами.

Особливістю місцевих податків і зборів є те, що їх може самостійно призначити місцева Рада народних депутатів, а також встановити ставки, за якими вони справляються. Вплив держави при цьому обмежується законодавчим визначенням переліку місцевих податків і встановленням граничних меж, в яких місцева рада може змінювати ставку податку чи збору. До місцевих податків необхідно віднести податок на нерухомість та плату за землю. Ці податки за своєю природою є місцевими і у зв’язку зі своєю стабільністю могли б стати основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів, як це є в цілому світі. Податки на землю та нерухомість належать до прогресивних і можуть сприяти перерозподілу доходів багатих верств населення на користь бідніших.

Можна стверджувати, що бюджетна система України в цілому, так і міжбюджетні відносини зокрема знаходяться на етапі свого становлення і постійного реформування. Для побудови ефективної системи міжбюджетних відносин треба застосовувати кращі доробки та досвід розвинених демократичних країн. Насамперед процес збільшення частки місцевих бюджетів у бюджетній системі відповідає загальноєвропейській тенденції фінансової децентралізації бюджетного процесу. Для нормального здійснення цього плану треба реально передати місцевим бюджетам нові джерела фінансових надходжень, зокрема запровадити податок на нерухоме майно, розширити перелік місцевих податків і зборів за рахунок провадження податків із цільовим використанням одержаних коштів. Таким чином, необхідність досягнення фінансової стабілізації в Україні є основним завданням бюджетної системи, зокрема в такій важливій сфері, як міжбюджетні відносини. У системі міжбюджетного регулювання є необхідний фонд надання допомоги територіальних громад, які потребують тимчасової фінансової підтримки. Як дотації, так і субвенції потрібно надавати на єдиних засадах для всіх суб’єктів міжбюджетних відносин з використанням простої і зрозумілої методики. Під час проведення реформ у цій сфері треба максимально забезпечити фінансування соціальної сфери. Тому, плануючи дохідну частину місцевих бюджетів, слід критично підходити до прогнозних показників. Інакше кажучи, через завищення прибуткового податку, що є головним джерелом доходів для місцевих бюджетів, під загрозою невиконання можуть опинитися такі найбільші статті витрат, як виплата заробітної плати бюджетникам.

Література:

1. Бюджетний кодекс України:Закон України від 21.05.97 р. №2542-III//www.rada.gov.ua/

2. Про місцеве самоврядування в Україні:Закон України від 21.05.97-ВР//www.rada.gov.ua/

3. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. – К.:НІОС,2005.

4. Огонь Ц.Г. Формування доходів місцевих бюджетів в контексті міжбюджетного регулювання // Актуальні проблеми економіки,2006,№10. – С.62-78.