Костирко Р.О.

кандидат економічних наук, доцент, докторант Державної Академії статистики, обліку і аудиту, м. Київ

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПООБ’ЄКТНОГО ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

В умовах активізації ринкових відносин, інтеграції капіталу та підвищення конкурентного тиску посилюється роль внутрішнього контролю в управлінні. Зростання потреб управління в наявності якісної та достовірної інформації обумовлює необхідність побудови дієвої системи пооб’єктного внутрішнього контролю.

Методологічні положення внутрішнього контролю в даному дослідженні базуються на основі системно-цільового підходу. Мета внутрішнього контролю на рівні підприємств лежить за межами контрольної діяльності, вона визначається метою господарської діяльності, управління та потребами користувачів інформації.

Методологічною основою формування концепції внутрішнього контролю для прийняття управлінських рішень є принципи: динамічної спрямованості, принцип системно-цільового підходу, параметрично-діагностичного підходу, альтернативності, зворотно-послідовного прийняття управлінських рішень, балансу ризиків, моніторингу, балансу інтересів, синергійності.

З погляду методології управлінських рішень предмет внутрішнього контролю відображає його об'єкт, а об'єкт є своєрідним «середовищем» інформації як предмета перевірки. Звідси, предметом внутрішнього контролю є інформація, за допомогою якої можна оцінити стан та визначити перспективи економічного розвитку об'єкту контролю, а об’єкт контролю - носій цієї інформації. Тобто, об’єкт внутрішнього контролю – це ознака, у відповідності з якою здійснюється групування показників для цілей управління.

Виділення елементів предметної області внутрішнього контролю визначає його методологію, методику, організацію та технологію. Такими об’єктами є:

в методології – вибір та структуризація об’єктів здійснюється в залежності від мети та завдань управління;

в методиці – об’єктом моделювання процесу внутрішнього контролю є структура носіїв інформації, сукупність критеріїв та показників, взаємозв’язок контрольно-оцінної інформації і досягнення мети у вигляді багатофункціонального дерева «ціль-рішення»;

в організації – об’єктами є елементи процесу внутрішнього контролю, структура служби контролю, розподіл обов’язків між виконавцями;

в технології – моделюється процес узагальнення та модифікації контрольно-оцінної інформації для прийняття управлінських рішень.

В даному дослідженні об’єкти внутрішнього контролю визначені у відповідності з циклом відтворення вартості підприємства: ресурси (активи) – процеси – результат (пасиви) (рис. 1). В межах визначених груп вибір об’єктів здійснюється в залежності від цілей та завдань управління.

Вказані об'єкти взаємозалежні і впливають на вибір критеріїв і структури показників внутрішнього контролю. Об'єкти внутрішнього контролю одночасно є і об'єктами управління, що підтверджується спрямованістю контрольної діяльності на об'єкт управління.

Перша група об’єктів внутрішнього контролю – ресурси – об’єднують необоротні і оборотні активи, які втілюють майбутню економічну вигоду.

Друга група об’єктів внутрішнього контролю – процеси. Процес – це організована робота, яка призначена для трансформації вхідних ресурсів у попередньо визначений вихідний результат.

У відповідності з системним підходом процес – це упорядкована сукупність робіт, завдань у часі та просторі з точно визначеними «входом» і «виходом». «Вхід» бізнес-процесу – ресурс, необхідний для виконання процесу. «Вихід» бізнес-процесу – це результат (продукт, послуга) виконання процесу. Контроль процесів концентрує увагу на видах діяльності у їх взаємозв’язку з досягненням стратегічних цілей. Для прийняття рішення використовується інформація про хід процесу (показники процесу), результат процесу (показники продукту) та інформація щодо задоволення споживача отриманим продуктом.

Третя група об’єктів внутрішнього контролю – результати, які є індикатором потенціалів доходності, ефективності, фінансової стійкості та відтворення вартості підприємства.

Основою створення системи внутрішнього контролю для прийняття управлінських рішень є критерії та економічні показники. Показники та критерії внутрішнього контролю для потреб управління пропонується класифікувати за чотирма рівнями: перший рівень – показник вартості підприємства; другий рівень – групи показників за об’єктами внутрішнього контролю: ресурсів, процесів та результатів; третій рівень – показники, згруповані за критеріями внутрішнього контролю: ресурсовіддача, оборотність, продуктивність, платоспроможність, прибутковість, витрати, грошові потоки, фінансові результати, вартісна оцінка, фінансовий стан; четвертий рівень – ключові узагальнюючі та приватні контрольні показники, які складають групи попереднього рівня.

Таким чином, використання методології системно-цільового підходу дає можливість класифікувати об’єкти і показники внутрішнього контролю у відповідності з метою управління та циклом відтворення вартості підприємства та спроектувати систему пооб’єктного внутрішнього контролю для прийняття управлінських рішень.

Література

1. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. с нем./ Под. ред. и с предисл. А.А. Турчака, Л.Г. Головача, М.Л. Лукашевича. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 800 с.

2. Шевчук В.А. Контроль хозяйственных систем в обществе с переходной экономикой (проблемы теории, организации, методологии): Монография. – К., 1998. – 371 с.