Максименко І.А.
СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА В ТЕОРІЯХ ПОСТІНДУСТРІАЛІЗМУ
У сучасних наукових дослідженнях існують різні варіанти
періодизації розвитку суспільства. В залежності від того, під яким кутом зору
розглядається його історія, який критерій береться за основу і вважається стрижнем
типології, суспільства поділяються на закриті і відкриті; первісні, рабовласницькі,
феодальні, капіталістичні і соціалістичні; стабільні і нестабільні; перехідні,
стагнуючі і ті, що динамічно розвиваються; доіндустріальні, індустріальні та
постіндустріальні тощо [1, с. 218].
Ідея постіндустріального суспільства була сформульована
ще на початку ХХ ст. А. Пенті, введена
в науковий обіг після Другої світової війни Д. Рісменом; широке визнання
отримала на початку 70-х років завдяки фундаментальним працям Д. Белла.
У науковій літературі окрім поняття
"постіндустріальне суспільство" зустрічаємо й інші терміни:
"друга промислова революція" (А. Шафф), "третя хвиля" та
"суперіндустріальне суспільство" (Е. Тоффлер), "третя
індустріальна революція" (Д. Бальхаузен), "суспільство знань"
(П. Друкер), а також "інформаційне суспільство", "кібернетичне суспільство",
"друга революція в торгівлі", "перша революція в банківських
операціях" тощо. Поряд з ними сучасне суспільство
називають також постбуржуазним, посткапіталістичним, посттрадиційним та
постісторичним, постринковим, постекономічним [2, с.31-50; 3, с. 6].
Як зазначають П. Леоненко та О. Черепніна, все більш
помітне місце серед шкіл і напрямів сучасної економічної теорії займає
постіндустріалізм. До того ж самі концепції постіндустріалізму не перебувають у застиглому стані, а
постійно розвиваються [4, с. 134]. Сьогодні відомі також теорії постіндустріального
капіталізму, постіндустріального соціалізму, екологічного та конвенціального
постіндустріалізму. Тому важливим є розкриття підходів до аналізу структурних
трансформацій економічної діяльності суспільства з позицій постіндустріалізму, що дозволить глибше з’ясувати перспективи її
подальших трансформацій.
Поділ праці в індустріальному суспільстві розширив
коло видів економічної діяльності. Замість декількох десятків, у крайньому випадку
сотень спеціальностей доіндустріального
суспільства, з’явилися тисячі і десятки тисяч професій. Причому швидкість, з якою на зміну
старим професіям приходили нові, зросла в десятки і сотні разів. І більшість із
них були просто невідомі аграрному суспільству.
У 60-90-х роках ХХ ст. у світовій економічній літературі, поряд з дослідженнями індустріального
суспільства відбувався процес
осмислення постіндустріальної
проблематики, зокрема, структурних змін в економічній діяльності суспільства. У 1960-1970-х рр. появляються
концепції структурних зрушень (К.
Кларк, Ж. Фурастьє та ін.); кінець 1970-1980 рр. концепції структурних
зрушень включаються в теорії
постіндустріального суспільства як їх складовий елемент (Д. Белл, П. Друкер та
ін.); кінець 1980-1990 рр. концепції структурних зрушень продовжують залишатись
складовим елементом теорій постіндустріального, інформаційного суспільства,
суспільства знань (Р.
Кроуфорд, У. Хадсон та ін.[4, с. 135-136].
Починаючи з 30-40-х років минулого століття вчені
пропонували варіанти обґрунтування зрушення економічної діяльності убік сектора послуг. Найбільш відомі
концепції були розроблені А. Дж. Б. Фішером, К. Кларком, У. Ростоу, Д. Беллом.
Відповідно до теорії секторів або теорії структурних змін, авторами якої є Фішер і Кларк, виділяються три сектори економічної діяльності суспільства: первинний, вторинний і третинний. До первинного відносяться галузі, в яких економічна діяльність пов’язана з одержанням первинних ресурсів, - сільське господарство і видобувні галузі. До вторинного - галузі обробної промисловості і будівництва. Третинний сектор охоплює сферу послуг.
Розвиваючи трьохсекторну модель економічної
діяльності, У. Ростоу виділяє п’ять етапів економічного росту, обумовлених
рівнем розвитку техніки, галузевою структурою господарства, часткою
нагромадження в національному доході, структурою споживання. Перший етап,
названий “традиційним суспільством”, відрізняється високою питомою вагою у
виробництві сукупного продукту такої галузі економічної діяльності як сільське
господарство, примітивною сільськогосподарською працею, низьким рівнем розвитку
техніки. На другому етапі – “періоді передумов для піднесення” розпочинається активне
проникнення у сфери економічної діяльності досягнень науки і техніки, зростання
продуктивності в сільському господарстві, розвиток торгівлі. Для третього етапу
характерна промислова революція. На наступному етапі – “рух до зрілості” -
спостерігається бурхливий розвиток науки і промисловості, виникнення нових
галузей економічної діяльності, збільшення частки кваліфікованої праці. І,
нарешті, на п'ятому етапі, названому “ерою високого масового споживання”,
економіка практично цілком підпорядкована завданням особистого споживання, і на
першому плані постає економічна діяльність
у сфері послуг (сервісній сфері), а не в галузях промисловості [1, с. 311-313].
Основні методологічні принципи теорії
постіндустріального суспільства, що містяться в працях А. Дж. Б. Фішера, К.
Кларка, У. Ростоу, отримали подальший розвиток у роботах Д. Белла.
Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства, на думку Д. Белла, проходить кілька етапів. На першому розвиток промисловості сприяє експансії
економічної діяльності на транспорті та
у сфері послуг, пов'язаних з рухом товарів. Другий етап характеризується розширенням економічної діяльності
у сфері оптової і роздрібної торгівлі, фінансів, операцій з нерухомістю
і страхуванні в умовах масового споживання благ. На
третьому етапі зростання національного доходу супроводжується зниженням частки
витрат на харчування; залишок, що вивільняється, направляється спочатку на
придбання товарів тривалого користування, а потім - предметів розкоші, на
відпочинок і споживання різноманітних послуг. Д. Белл також доповнює
трьохсекторну модель економічної діяльності суспільства ще двома секторами –
“четвертинним” і “пятеринним”, що
відбивають етапи переходу від
індустріального до постіндустріального суспільства. Відповідно до цієї
моделі економічна діяльність у сфері послуг здійснюється в трьох секторах: “третинному”, в який включається економічна діяльність на
транспорті і в комунальному господарстві, “четвертинному” - в торгівлі,
страхуванні, операціях з нерухомістю, наданні фінансових послуг. У “пятеринний”
сектор сфери послуг учений включає економічну діяльність у сфері охорони
здоров’я, освіти, дослідницької
діяльності, державного управління,
відпочинку [7, c. 158].
Підсумовуючи викладене, слід зазначити наступне.
Для етапу доіндустріального (переважно аграрного) розвитку в економічній
діяльності суспільства домінував
первинний сектор, а з вторинного - наявність в основному будівництва і вкрай
обмежене поширення третинних видів економічної діяльності. В індустріальному
суспільстві високими темпами розвивався вторинний сектор. Швидко розвивалася і
сфера послуг, що обумовлювалося потребами в обслуговуванні промислового
виробництва та будівництва. Настання постіндустріального етапу ознаменоване
процесом створення все більшої частки ВВП та зосередженням саме у цій сфері
економічної діяльності все більшої частки зайнятих [4, c.144], про що свідчать дані таблиці. У США у 2000 році частка сфери послуг у ВВП склала 66,5, а
зайнятих - 64,5%. В даний час доля доходів від сфери послуг в структурі світового ВВП складає
близько 68% [8,
с.23].
Таблиця
Чисельність і структура зайнятих у матеріальному
виробництві та сфері послуг США [9, с.84]
|
|
Чисельність, тис. чол. |
Структура, % |
||||||
|
1990 |
2000 |
Прогноз |
1990 |
2000 |
Прогноз |
|||
|
2010 |
2020 |
2010 |
2020 |
|||||
|
Всього в економіці Матеріаль-не виробниц-тво, всього Сфера послуг, всього |
112378 26614 67349 |
133962 26826 86346 |
146000 25000 99000 |
162000 24000 114000 |
100,0 23,7 59,9 |
100,0 20,0 64,5 |
100,0 17,1 67,8 |
100,0 14,8 70,4 |
Під впливом вимог ринку і технологічного прогресу
сфера послуг набуває якісно нових рис, серед яких - значні обсяги наукових досліджень і розробок. Уже з середини 80-х
років динаміка витрат на дослідження і розробки в сфері послуг випереджає їхній
ріст в обробній промисловості. Причини -
висока наукомісткість багатьох видів послуг, заснованих на новітніх
інформаційних технологіях; зростаючий попит на послуги малих дослідницьких, комп'ютерних,
біотехнологічних фірм.
Незважаючи на національні розходження в розподілі
витрат на НДДКР по галузях сфери послуг у розвинутих країнах, основна їхня
частка приходиться на економічну діяльність, пов’язану з комп’ютерами (розробка програмного
забезпечення, баз даних і т.п.), на послуги в області досліджень і розробок,
телекомунікації, оптової і роздрібної торгівлі, фінансового посередництва.
Протягом останніх 25 років інформаційно місткі галузі сфери послуг (вчені
включають їх у четвертинний і п’ятеринний сектори, які охоплюють охорону
здоров’я, освіту, дослідницькі розробки, фінанси, страхування тощо) мали найвищі темпи зростання
зайнятості.
Зміни в структурі економічної діяльності
суспільства, виникнення великої кількості нових видів економічної діяльності
поряд із зникненням потреби у багатьох професіях, що існували раніше, приводять
до суттєвих змін структури ринку праці. Між різними секторами економіки
встановлюється новий характер взаємозв’язку. Cфера послуг цілком
обгрунтовано визначається як первинний
сектор, а промисловість і сільське господарство справедливо відносять до
наступних секторів. Така побудова секторної моделі економіки точніше відображає
реалії постіндустріального суспільства.
Література:
1. Кравченко А. И.
Общество: статика и динамика:
Учебное пособие
для вузов. - М.: Академический Проект; Альма Матер, 2006. - 407 с.
2. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа,
противоречия, перспективы: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Логос,
2000. - 304 с.
3. Гальчинський
А. С. Трансринкові трансформації //Економічна теорія. - 2007. -
№1. - С. 3-12. - ISSN 1811-3141.
4. Леоненко П. М., Черепніна О. І. Сучасні економічні системи: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 429 с.
5. Белл
Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования /
Пер. с англ. Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 2004. - CLXX, 788 c.
6. Балаева А.,
Предводителева М. Сфера услуг в мировой экономике: тенденции развития //
Мировая экономика и международные отношения. - 2007. - №3. - С.23-28.
7. Василевский Э. 3. Структурные сдвиги, динамика и
эффективность роста экономики США до 2020 г. // Мировая экономика и международные отношения.
– 2006. - №9. – С.74-87.