Мамчук І.В.

Шосткинський інститут СумДУ, Україна

Екологічна реструктуризація в аспекті екологічного менеджменту

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівнях характеризується деформованою структурою виробництва, тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебу-дова. Останню можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспро-можних підприємств, а з іншого – за допомогою впровадження екологічного менеджменту на підприємствах.

Екологічний менеджмент є управлінням, принципово орієнтованим на формування і розвиток екологічного виробництва та екологічної культури жит-тєдіяльності людини. Це тип управління, побудований на соціально-економіч-ному і соціально-психологічному мотивуванні гармонії взаємин людини з природою. [1]

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, реструк-туризація підприємства трактується як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних, екологічних заходів, спрямованих на зміну структури під-приємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити об-сяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність вироб-ництва. Саме на підприємстві повинен починатися та реалізуватися поетапний процес взаємодії на екосистему (видобуток сировини, її переробка для отри-мання готової продукції, а також використання її після реалізації в кругообігу природних речовин). Такий процес може супруводжуватися як споживанням ресурсів з екосистеми, так і надходженням в неї відходів, нереалізованої енергії тощо.

Метою проведення екоменеджменту – є управління екологічними харак-теристиками конкретних суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів. [2]

На малюнку 1 показано у вигляді схеми етапи впровадження і функціону-вання системи екологічного менеджменту в процесі реструктуризації. [2]

Завдання екологічного менеджменту полягає у пошуку нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем при виробництві продукції.

На відміну від управління, екологічний менеджмент – це ринково орієнтований механізм, а не інструмент державного управління. Метою екологічного менеджменту є пошук забезпечення найбільш конкурентоздатних рішень у сфері керування природоохоронною діяльністю. [2]

Щоб підвищити рівень обґрунтованості екологічних рішень, на підприємствах вводяться спеціальні природоохоронні або екологічні паспорти, які дозволяють детально проаналізувати екологічну ситуацію, визначити першочергові задачі та їхній вплив на навколишнє середовище.

У 1990 році було прийнято державний стандарт СРСР ГОСТ 17.0.0.04-90 і розроблено методичні вказівки щодо заповнення та ведення екологічного паспорта промислового підприємства (ЕППП).

Екологічний паспорт промислового підприємства (далі-підприємства) - нормативно-технічний документ, що включає дані по використанню підприєм-ством ресурсів (природних, вторинних і ін.) і визначенню впливу його вироб-ництва на навколишнє середовище. Екологічний паспорт підприємства пред-ставляє комплекс даних, виражених через систему показників, що відобража-ють рівень використання підприємством природних ресурсів і ступінь його дії на навколишнє середовище.

В умовах ринкової форми господарювання система управління повинна забезпечувати нову екологічну політику. Цьому сприяє практика екологічного страхування. Екострахування – страхування відповідальності підприємств за заподіяння збитків у зв’язку з аварією, технологічним збоєм або стихійним лихом, що призводять до забруднення довкілля. [3]

Одним з головних елементів екологічного менеджменту є екологічний аудит. Екологічний аудит – незалежна перевірка господарської діяльності підприємства з метою оцінки її відповідальності природоохоронному законо-давству та розроблення рекомендацій щодо зниження фактичного або потен-ційного екологічного, фінансового та інших збитків і витрат. До функцій еколо-гічного аудиту належить контроль за формуванням екологічних витрат (втрат) за місцем їх виникнення з виявленням відхилень від нормативів, стандартів, вимог і планових завдань, які регламентують природокористування, а також виявлення екстенсивних та інтенсивних факторів і резервів екологічної діяльності первинних підрозділів [4].

По результатах екологічного аудиту підприємства змогли б розробити довгострокові екологічні програми, які були б представлені в зацікавлені органи влади.

З метою забезпечення екологічної безпеки на підприємстві слід проводи-ти екологічний контроль. Екологічний контроль – регулювання екологічних відносин рівнів управління природокористуванням на підприємстві.[3]

Як перехд від адміністративного контролю до заходів економічного впливу, як стимулювання екологічного підприємництва виступає екологічний маркетинг. [3]

Екологічний маркетинг – забезпечує довгостроковий добробут суспільс-тва із соціальних та екологічних позицій на основі підприємницької діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі захист природного навколишнього середовища в процесі виробництва та реалізації товарів та послуг. [3]

Екологічна реструктуризація повинна включати раціональне використан-ня природних ресурсів, дотримання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, утилізацію, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повну їх ліквідацію, розподіл фінансових ресурсів за пріоритетними екологічними заходами, умови функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки при виробництві товарів (робіт, послуг).

У процесі обґрунтовування видів, форм та ступеня реструктуризації необхідно, насамперед, глибоко проаналізувати техніко-економічну й фінансову ситуацію. Перше питання, на яке необхідно знайти відповідь, - це визначити (встановити) вид продукції, який вироблятиме підприємство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьому передує аналіз усіх напрямів діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості.

Підприємства, що практикують екологічний менеджмент, теоретично одержують ряд істотних переваг. По-перше, це зниження витрат за рахунок: ресурсо- і енергозбереження; утилізації, продажу побічних продуктів і відходів виробництва; мінімізації платні за ресурси і забруднення навколишнього середовища. По-друге, зростання доходів за рахунок вищих цін на екологічно чисту продукцію; підвищення конкурентоспроможності; створення нових видів продукції. По-третє, сприятливий імідж, здатність до постійного оновлення асортименту продукції, кращі можливості для експорту продукції. [5]

Система менеджменту потребує приведення її у відповідність вимогам ринку, вимогам гнучкості, оптимальності та іншим принципам, що досліджуються у роботі.

Українські підприємства сьогодні переживають глибоку кризу, яка викликана певними об`єктивними і суб`єктивними причинами. Об`єктивними причинами є фактори зовнішнього середовища фірми. Суб`єктивними причинами є внутрішні фактори, пов`язані із орієнтацією підприємства, системою менеджменту, системою постачання, виробництва та збуту, організаційною культурою фірми, тощо.

Через процес реформування промисловості, а саме реформування на мікрорівні вже пройшли колишні соціалістичні країни, що обрали ринкову орієнтацію. Цей досвід є корисним для українських підприємств, але не завжди є можливим для використання. Цікавим є досвід Східної Німеччини, яка реалізовувала програми реструктуризації підприємств при державній фінансовій підтримці. Позитивним у цих програмах було саме те, що вони є комплексними, а практика показала, що такий підхід є результативним.

Досвід України є ще дуже бідним з цього питання, так не було жодного прикладу комплексної екологічної реструктуризації підприємства, який би можна було назвати успішним прикладом виходу з кризи, забезпечення конкурентоспроможності та довгострокового розвитку підприємства.

Cписок літератури

1. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: За заг.ред. д.е.н., проф.Л.Г.Мельника та к.е.н., проф. М.К.Шапочки Підручник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 759с.

2. Макарова Н.С., Гармідер Л.Д., Михальчук Л.В. Економіка природокорис-тування: Навч. посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007.-322с.

3. Боронос В.М., Мамчук І.В. Еколого-економічний аналіз структуризації показників виробництв // Вісник СумДУ, серія Економіка, № 7. – 2006

4. Закон України «Про екологічний аудит» від 24.06.2004 р. № 1862-IV

5. Мамчук І.В. Врахування питань екологічного менеджментув процесі реструктуризації шкідливих підприємств // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім.академіка В.Лазаряна, розділ «Екологія на транспорті», випуск 23, 2008