Економічні науки/12.Економіка сільського господарства

Аспірант М.В.Мозгова

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П.Могили

Визначення рівня накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості. (на прикладі Миколаївської області)

На території Миколаївської області розташовано велику кількість потенційно небезпечних та підвищеної небезпеки об’єктів. Перелік екологічно небезпечних об’єктів, які на цей час фактично справляють значний негативний вплив на довкілля, а також об’єктів, що знаходяться в критичному стані і вимагають вжиття негайних заходів, додається в табл. 1.

Таблиця 1

Перелік екологічно небезпечних об’єктів в Миколаївській області

Назва об’єкту	Вид діяльності
ВП ЮУ АЕС	Виробництво електроенергії
МКП “Миколаївводоканал”	Комунальні послуги
ВУВКГ м. Первомайськ	Комунальні послуги
ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”	Виробництво глинозему
ВАТ “Юг-цемент”	Виробництво цементу
Снігурівський водоканал	Комунальні послуги
МДП “Трансаміак”	Транспортування аміаку
ВО “Зоря”	Машинобудування
АТЗТ “ВОЗКО”	Легка промисловість
Миколаївський річковий порт	Мінтранспорту України
Миколаївський морський торгівельний порт	Мінтранспорту України
ТОВ “Шелтон”	Виробництво цукру
КП “Очаківводоканал”	Комунальні послуги
Нафтосховище у Баштанському районі	Зберігання нафтопродуктів
Полігон захоронення солей важких металів	Оцинковка металевих виробів

Таблиця з авторськими змінами взята з праці [1]

Загалом серед екологічно небезпечних об’єктів області спостерігається тенденція до зростання екологічного ризику внаслідок збільшення в виробничих процесах частини застарілих технологій та обладнання, зниження темпів відновлення і модернізації виробництва. У середньому зношеність їх основних виробничих фондів становить близько 50%.

Напружена екологічна ситуація в Миколаївській області пов’язана з проблемами забруднення земель важкими металами. Відомо, що до важких металів належать елементи - мідь, цинк, марганець, які необхідні для живлення та розвитку рослин, але домішки, що вносять з добривами, нагромаджуються у ґрунті і значна їх частина позитивно впливає на рослини. Збільшення концентрації важких металів вище гранично допустимих норм негативно впливає на екологічний стан ґрунту і якість сільськогосподарської продукції. На сучасному етапі, ще не досліджено тісного зв`язку між вмістом окремих важких металів (ВМ) у ґрунтах і рослинах [2]. За менших рівнів вмісту ВМ в зонах впливу викидів шкідливих речовин з промислових підприємств концентрація їх у рослинах може збільшуватися у два - десять разів, і навпаки – за вищих рівнів – зменшуватися. Це зумовлено закономірними змінами фізико–хімічних властивостей ґрунтів на різних відстанях, концентрацією важких металів, підсиленням розвитку антагонізму іонів в умовах забруднення, вмістом органічних сполук у ґрунтах, віком рослин тощо.

Найбільш розповсюдженими речовинами забруднення ґрунту в Миколаївській області є пил, окис вуглецю, двоокис азоту, наприклад в області на 1км² було викинуто, тільки у 2006 році – 2,8 тонн забруднюючих речовин, загальна кількість викинутих забруднюючих речовин в атмосферу складає 68,83 тис. тонн, які зменшують її прозорість, збільшують на 50% кількість туманів, на 10% більше опадів, на 30% скорочується сонячна радіація. Середньомісячні концентрації специфічних шкідливих речовин в цілому перевищують санітарні норми по бензапірену в 2.2 рази, пилу в 1.2, діоксиду азоту в 2.25. Вирощена на таких ґрунтах сільськогосподарська продукція є дуже небезпечною для споживання, оскільки важкі метали, що нагромаджуються в ґрунтах, потрапляють через продукти харчування до споживача, нагромаджуються в організмі і негативно впливають на здоров`я. Так в області у зерні пшениці виявляють цинку більше допустимої норми на 101-133%, свинцю – на 25-75%, нікелю – на 33-67%, кобальту - на 50%, кадмію – у 2-3 рази. При переробці такого забрудненого зерна вміст у ньому важких металів зменшується на 90 % і часто не перевищує допустимої норми.

Відзначимо, що особливе місце в забрудненні ґрунту Миколаївської області має сільське господарство, а саме використання господарюючими суб’єктами засобів захисту рослин (ХЗЗР). У 2004 році в розрахунку на 1 га ріллі застосовано 0,5 кг пестицидів, що складає 123% від попереднього року. При цьому забруднення ґрунтів області персистентними екологічно небезпечними пестицидами (хлорорганічними препаратами), гербіцидами груп 2-4-Д та сім-тріазинів має стійку тенденцію до зниження. За останні 5 років відсоток забрудненості ґрунтів названими пестицидами не перевищував 0,1-0,2%.

Незважаючи на це у ґрунтах області виявляється найбільша залишкова найбільша частота по пестицидам: ТХАН (88% проб), ПХК (83%), симазину (80%), алерозу (74%), атразину (73,9%). Більш ніж у 50% зразків ґрунту виявлена присутність залишків ще 11 препаратів, що свідчить про значну забрудненість ґрунтів пестицидами.

Звідси можна зробити висновок, що всі пестициди, які застосовувались раніше та застосовуються на сьогоднішній день в області, є потенційно небезпечними речовинами, які потребують особливих умов застосування регламентів та обов'язкового контролю за додержанням державних санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів щодо безпечного виробництва, транспортування, зберігання і використання пестицидів і агрохімікатів, за вмістом залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах.

Визначено, що й за іншими показниками хіміко-аналітичного контролю ґрунтів земельний фонд має сталу тенденцію до погіршення.

За результатами еколого-агрохімічної паспортизації вміст у ґрунтах області ртуті, кобальту та цинку не перевищує максимально допустимих рівнів (2,1 мг/кг для ртуті, 0,5 мг/кг для кобальту і 23 мг/кг для цинку)

Офіційно загальний рівень забруднення земель області оцінюється як слабо- та середньо забруднений.

Список використаних джерел.

1. Национальна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Миколаїській області в 2004 році / Під заг. ред.. Є.О. Сєдлецького.- М.: МДУ, 2005.-98 с.

2. Рижук С.М., Медведєв В.В. Технологія відтворення родючості ґрунтів у сучасних умовах. - Харків, 2003. – 214 с.