Ковальчук І. І.

НТУУ «КПІ»

ФММ, УС-61

Сучасні проблеми менеджменту

Історія управлінської думки має свої корені, які йдуть в глибину віків і тисячоліть. Висловлювання по проблемах управління вчені знаходять і на єгипетських папірусах, і на глиняних табличках з міжгір'я Тигру і Євфрату. Проте поєднувати їх з менеджментом прямо не можливо, тому що це були в основному рекомендації по державному управлінню.

Протягом усієї історії люди захоплювалися такими постатями, як Олександр Македонський і Наполеон, Генрі Форд і Пол Гейтц, більше, ніж видатними вченими, мислителями та поетами. Успіхи цих діячів спричинювалися не лише тим, що вони знали, чого і як хотіли б досягти. Найдивовижнішим завжди здавалося те, що вони вміли підпорядковувати собі інших і змушувати їх свідомо, наполегливо, майже добровільно діяти для досягнення поставленої мети. Вміння керувати чи то виробництвом, чи армією, чи державою завжди вважалося і називалося мистецтвом або талантом. Від нього залежала доля держав, війн, народів і окремих людей. Але у ХХ ст. підприємств, організацій, військових підрозділів і самостійних держав стало настільки багато, а їх взаємодії стали такі тісні та різноманітні, що чекати та шукати управлінський талант на кожну керівну посаду стало ніколи і нікому. Саме тому мистецтво управління перетворилося у науку управління - менеджмент (від англ. "management" - управління, завідування, організація).

Менеджмент - це діяльність, яка відповідно до цілей та завдань бізнесу розробляє плани, визначає не лише, що і коли робити, але й як і хто буде виконувати те, що намітили, формує робочі процедури по всіх стадіях управління та здійснює контроль.

На сьогоднішній день існує багато проблем менеджменту. Виокремимо деякі з них та спробуємо надати їм стислу характеристику.

· Сполучення “власник - генеральний менеджер”. Однією з рис сучасного українського бізнесу є поєднання в одній особі основного власника і генерального менеджера. Велика спокуса власника-директора контролювати максимум процесів на підприємстві призводить до того, що:

1. придушується ініціатива;

2. кадри підбираються за принципом лояльності, а не професіоналізму;

3. бюджет підприємства централізований, всі, часто навіть найдрібніші, витрати контролюються директором, що знижує оперативність прийняття рішень на місцях;

4. структура стає бюрократичною й негнучкою;

5. ринкова стратегія часто міняється.

· Криза зростання. Криза зростання виникає при розширенні компанії. Розширення може бути пов'язане з різким підвищенням попиту на товар компанії, відкриттям нових ринкових можливостей, амбіціями керівництва. При цьому розширення підприємства не завжди виправдане. Відсутність прогнозів і стратегічного планування призводить до того, що кінцевим результатом розширення багатьох компаній стає їх збитковість і закриття. Розширення виправдане тільки тоді, коли воно призводить до підвищення стабільності компанії або збільшення її ринкової вартості.

· Невміння керівництва компаній ставити цілі й завдання, визначати критерії ефективності роботи. Нестача досвіду й знань власників-управлінців призводить і до такого, на перший погляд не першорядної, але надто важливої обставини, як невміння визначати цілі і ставити завдання. Під цим розуміється увесь спектр цілей і завдань - як підлеглим, компанії у цілому, так і постачальникам, маркетинговим посередникам. Як результат - неефективне витрачання значних коштів, «метання зі сторони в сторону» замість ринкової стратегії.

· Зневага освітою. На багатьох підприємствах склалася тенденція до «вирощування» кадрів. Багато керівників віддають перевагу людині з досвідом, але не молодим фахівцям з маркетингу, менеджменту, фінансів.

· Заміна власників-засновників на нових, ефективних власників. Якщо провести ретроспективний аналіз становлення провідних корпорацій то не можна не помітити цікаву загальну тенденцію: через певний період, зазвичай до 10 років, проходить заміна власників-засновників підприємств на нових власників (особливо це помітно на прикладі автомобілебудівних компаній). Тобто, якщо виходити із зазначеного терміну, сьогодні ми майже підійшли до того часу, коли мають початися процеси заміни власників. Однак, будь-яка ідея актуальна та адекватна за певних обставин і не всі керівники мають талант відчувати термін, коли потрібно мінятися самому та міняти корпоративну стратегію, а це призводить до погіршення економічних показників діяльності фірми, а іноді й до банкрутства.

· Зміна у керівництві компаній засновників на ефективних менеджерів. Дану проблему вже починають відчувати власники бізнесу. У зв’язку з цим актуальною стає проблема підвищення кваліфікації тор-менеджерів українських компанії. Це обумовлено тим, що рівень освіти та знань керівників цієї ланки сьогодні в середньому нижче за рівень знань їх підлеглих, які в основному мають професійну освіту. Тому вони не завжди можуть виступати в якості постановників завдань, чітко та коректно сформулювати проблеми та визначити завдання, оцінити терміни та якість їх виконання.

· Вихід великих іноземних компаній. Ситуація на багатьох ринках в Україні різко змінювалася з виходом на них іноземних компаній. З одного боку, це позитивне явище, що активізує конкуренцію на ринку, примушує українські підприємства перейти на сучасні методи управління. З іншого ж боку, вихід іноземних підприємств нерідко супроводжується інвестиційним придушенням, відтоком кадрів із вітчизняних підприємств, закриттям компаній. У такій ситуації необхідна зміна пріоритетів в економічній політиці держави загалом. Під сприянням іноземним інвестиціям повинно розумітися збільшення інвестицій у вітчизняні підприємства, а не допомога іноземним компаніям, що виходять на український ринок зі своїми товарами й послугами.

Проблеми сучасних підприємств, звичайно, не обмежуються даним переліком.

Вирішення існуючих проблем менеджменту в Україні вимагає застосування системних механізмів на загальнонаціональному рівні. Одним з головних елементів такого механізму є побудова національної системи стандартів управлінської діяльності. Більш широкому впровадженню сучасних методів управління і, насамперед, усвідомленню причин власних проблем підприємцями, сприятиме проведення круглих столів та семінарів із залученням провідних фахівців. Потрібна також певна зміна пріоритетів з боку держави. Макроекономічні показники мають покращуватися не тільки від зміни кон’юнктури світового ринку, алей від збільшення ефективності роботи окремо взятого підприємства.

Список використаної літератури:

1. “Маркетинг в Україні” за 2000 рік, №№ 3 (5), 4 (6).

2. Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпбел Дж. Школы стратегий /Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб: Издательство «Питер», 2000.

3. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. «Менеджмент організацій», навчальний посібник 2000р.

4. Зозульов О., Длігач А., Писаренко Н. Сучасні проблеми менеджменту українських підприємств. // Економіка України. – 2002. - № 6(487). – С. 41-46.