Вдовенко Л.О., к.е.н., доцент

Вінницький державний аграрний університет

Одемлюк О.С. студентка 5-го курсу

Вінницький державний аграрний університет

Особливості кругообороту оборотних засобів

В умовах ринкової економіки найважливішим елементом фінансової системи держави є фінанси підприємств, специфіка функціонування яких полягає в тому, що вони обслуговують процес первинного розподілу валового внутрішнього продукту, а також створюють умови для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними, трудовими і, головним чином, фінансовими ресурсами. Серед ресурсів підприємств, що визначають розвиток їх економічної діяльності, важливу роль відіграють оборотні засоби, які є найбільш мобільною частиною предметів праці, що беруть участь у процесі виробництва і за один повний цикл свою вартість переносять на знову створений продукт. Від складу, структури, розміщення, нормування оборотного капіталу, джерел його формування у значній мірі залежить розмір фінансових ресурсів підприємства, які є одним із найважливіших елементів відтворювального процесу, оскільки забезпечують платоспроможність підприємства. Тому особливо для підприємств аграрного сектора економіки важливе значення має забезпечення ефективного використання оборотних засобів, що дасть можливість здійснити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, своєчасного фінансування діяльності за мінімальних витрат коштів та товарно-матеріальних цінностей.

В сучасних умовах господарювання кругообіг оборотних засобів, які включають оборотні виробничі фонди і фонди обігу, здійснюється під впливом адаптації сільськогосподарського підприємства до ринку і нестабільної економічної ситуації в країні. Ці чинники підсилюють галузеві особливості сільськогосподарського виробництва.

Питанням кругообігу оборотних засобів, приділена значна увага як вітчизняних так і зарубіжних економістів. Невід’ємним при цьому залишається визначення самої сутності оборотних засобів, які трактують по-різному: “оборотний капітал”, “оборотні активи”, “оборотні кошти” та “обігові кошти”.

Так, Я.Карпик визначає термін “оборотні засоби” як вартість, кругообіг якої здійснюється на основі руху оборотних виробничих фондів та фондів обігу [3].

У навчальному посібнику “Фінанси» за редакцією А.Ковальової стверджується, що оборотні засоби виступають насамперед як вартісна категорія і використовується для планомірного утворення та використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків [9].

Авторський колектив під керівництвом Е.Стоянової під оборотністю оборотного капіталу розуміє тривалість одного повного кругообігу засобів, починаючи з першої і закінчуючи третьою фазою [8].

Уперше в економічній літературі В.Дяченко дав своє твердження щодо сутності оборотних засобів, яке полягає в сукупності вартості оборотних фондів і фондів обігу [2].

В.Ковальов оборотні засоби порівнює з активами підприємства, що поновлюються з певною регулярністю для забезпечення поточної діяльності, вкладення у які як мінімум одноразово обертаються протягом року або одного виробничого циклу [4].

Англійський економіст Д.Міддлтон ототожнює оборотні засоби з оборотними активами, а саме: “Оборотні засоби – це короткострокові ресурси як в ліквідній формі, так і ресурси, які передбачається перевести в готівку протягом дванадцяти місяців з дня публікації балансу. Оборотні засоби поділяються на: запаси, дебіторську заборгованість і попередню оплату, готівку і ліквідні ресурси” [6].

Г. Партин, А. Загородній вважають, що обігові кошти (оборотний капітал) - це кошти спрямовані на фінансування оборотних активів підприємства, що використовуються підприємством для забезпечення неперервності процесу виробництва і реалізації продукції [7].

Зведення оборотного капіталу тільки до однієї форми їхнього руху, грошової, на думку Н.С. Лісіціан ігнорує важливе розходження між обсягом усієї вартості, втіленої в оборотних засобах, і тією їхньою частиною, що знаходиться в безпосередній, самостійній функціональній грошовій формі. Вартість завжди виражається в грошовій формі, тому що вона не має іншої форми вираження. Але тільки на одній стадії руху (кругообігу) оборотних засобів і усіх виробничих фондів вона приймає функціональну форму безпосередньо засобів [5].

Автори Н.Власова, О.Круглова, Л.Безгінова дають таке визначення : «Оборотні активи - сукупність матеріальних і грошових цінностей, що обслуговують поточний господарський процес підприємства, які знаходяться в постійному кругообігу і в повному обсязі переносять свою вартість на товари (роботи, послуги), що реалізуються, протягом одного операційного циклу, з метою отримання економічної вигоди (прибутку) [1].

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що категорія оборотних засобів є багатоплановою і має свій прояв у сфері виробництва та обігу, а грошове забезпечення є основою безперервності кругообігу авансованої вартості, тому більшість вчених-економістів досліджуючи її найчастіше виходять із різних теоретичних позицій.

Оборотні засоби підприємства виступають суттєвою частиною майна (активів) підприємства, втіленою в запасах і затратах, незавершених розрахунках, залишках грошових коштів та є частиною його капіталу (пасивів), яка забезпечує безперервність і безперебійність господарського обороту. Під оборотністю оборотних засобів розуміють тривалість одного повного кругообороту засобів з моменту перетворення оборотних засобів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругооборот засобів закінчується зарахуванням виручки на рахунок підприємства.

Період часу, протягом якого відбувається обіг коштів, є тривалістю виробничо-комерційного циклу. Речовинні елементи оборотного капіталу (предметів праці) споживаються в кожному певному виробничо-комерційному циклі. Вони повністю втрачають свою натуральну форму, і тому цілком включаються до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Кругообіг оборотних засобів охоплює три стадії: заготівельну (закупівлю), виробничу і збутову.

Особливістю кругообігу оборотного капіталу є його авансування в різні види поточних витрат підприємства і повернення після завершення кожного обороту до своєї початкової величини. Однак на практиці часто зустрічається ситуація, коли нормальний кругообіг порушується в результаті взаємодії зовнішніх умов і внутрішнього середовища підприємства. Тобто виникає ситуація, коли повністю не забезпечується повернення авансованого оборотного капіталу в циклі виробництва, що завершився, а сума поверненого є недостатньою для здійснення подальшого циклу виробництва продукції. В основному це відбувається за умови недостатньої реалізації продукції або затримки в часі продажу виробленої продукції. Отриманні кошти за реалізовану продукцію є не достатніми для початку нового циклу обороту через зростання цін на ресурси виробництва, відсутність власних джерел покриття потреби в оборотному капіталі, а виручка від продажу продукції не покриває витрат на виробництво через диспаритет ціни і високу собівартість продукції.

За матеріально-речовим змістом оборотний капітал розміщується у запасах товарно-матеріальних цінностей, грошових коштах, дебіторській заборгованості за товари (роботи, послуги), короткострокових фінансових інвестиціях, заборгованості з платежів до бюджету та соціальних фондів, авансах, резервах сумнівних боргів та інших оборотних активах.

Таким чином, оборотний капітал як у сфері виробництва, так і у сфері обігу створює матеріально-фінансову основу виробничого процесу та грошових відносин між економічними суб’єктами.

В умовах ринкових відносин науковий інтерес викликає дослідження проблем формування структури оборотного капіталу, показників забезпеченості власними оборотними засобами, а також зміни вартісних оцінок складових капіталу, що безпосередньо впливають на рівень капіталізації підприємств та визначають ступінь повноти завершеності кругообігу капіталу, що починається і завершується грошовою формою.

Беручи до уваги вартість оборотних активів за всіма видами економічної діяльності в Україні слід зазначити, що за період 2000-2006 рр.. їх вартість помітно зростала і в 2006 р. становила 899824 млн. грн., або збільшилась майже втричі порівняно з 2000 р. Аналогічна тенденція спостерігається в запасах товарно-матеріальних цінностей: величина оборотних активів мала тенденцію до зростання, що має позитивний вплив на економічний розвиток України та суттєво збільшує матеріально-фінансові ресурси як сфери виробництва, так і сфери обігу.

Якщо розглядати вартість оборотних активів за видами економічної діяльності, то можна відмітити, що найбільша частка їх зосереджена в галузі торгівлі, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (37,2%), в промисловості (32,3%) та фінансовій діяльності (10,5%). В галузі сільське господарство, мисливство, лісове господарство ця частка становить лише 3,5%.

В структурі оборотних активів в Україні (станом на 01.01.2007 р.) найбільшу питому вагу займає дебіторська заборгованість, частка якої зменшилась в порівнянні з 2000 р. з 65,9% до 59,3%; частка грошових коштів як найбільш ліквідних активів також збільшилась за цей період з 3,5% в 2000 р. до 7,6% . Тобто, величина дебіторської заборгованості більш ніж у 2,6 рази перевищує обсяг оборотних активів в запасах товарно-матеріальних цінностей і майже у 8 разів – обсяг оборотних активів в грошових коштах. У такій ситуації підприємствам слід вживати заходів ефективного управління дебіторською заборгованістю, враховуючи те, що 97,2% від загальної її суми становить прострочена дебіторська заборгованість, що ставить в досить скрутне становище підприємство і впливає на фінансовий стан.

Аналіз стану оборотних активів по регіонах, зокрема у Вінницькій області за період 2000-2007 рр., проведемо на основі даних таблиці 1.

Таблиця 1

Оборотні активи за видами економічної діяльності у Вінницькій області

Галузі економічної діяльності	Оборотні активи (на кінець року) (млн. грн.)						Відхилення 2007 р. до 2000 р. (+;-)
	2000 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Всього	4072,5	6673,6	7568,9	9002,2	11861,1	14819,1	10746,6
У тому числі сільське господарство,мисливство, лісове господарство	1162,5	1393,3	1433,7	1743,1	1536,6	2409,3	1246,8
Промисловість	1826,2	3225,8	3692,4	3861,6	5899,8	5818,8	3992,6
Будівництво	181,0	200,0	264,7	358,3	423,5	630,3	449,3
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	642,3	1369,7	1542,5	2320,0	3231,3	4946,4	4304,1
Діяльність транспорту та зв’язку	40,9	87,6	97,4	102,0	139,7	249,9	209
Фінансова діяльність	12,0	154,7	65,6	113,0	136,9	159,5	147,5

Як видно, за аналізований період вартість оборотних активів за перерахованими видами діяльності помітно зростала і в загальному цей приріст становив 10746,6 млн. грн. Найбільший обсяг оборотного капіталу знаходиться в промисловості та торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку та сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві, що, як відомо, авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, чим забезпечує процес кругообігу капіталу.

В структурі оборотних активів підприємств Вінницької області станом на 01.01.2008 р. дебіторська заборгованість займає 57,9%, 30,1% - товарно-матеріальні цінності, 7,3% - грошові кошти, інші оборотні активи (включаючи поточні фінансові інвестиції) - 4,7%. В динаміці спостерігається збільшення в структурі оборотних активів частки грошових коштів, інших оборотних активів, дебіторської заборгованості (з 47,9% в 2000 р. до 57,9% в 2007р.).

Таким чином, особливістю кругообігу оборотних засобів є те, що в результаті цього, особливою умовою є приріст грошей порівняно з авансованою сумою і забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.

При високому рівні дебіторської заборгованості виникає затримка в обороті засобів, що значною мірою впливає на дефіцит поповнення оборотними коштами.

На нашу думку, для ефективного функціонування підприємств потрібно, щоб оборотні засоби формувалися вчасно і у повній мірі, що можливо при правильному плануванні всього виробничого процесу, тому необхідно планувати вартість і терміни початку окремих етапів кругообігу оборотних засобів і обіг виробничого процесу.

Список використаної літератури

1. Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.І. Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007.- 271 с.

2. Дяченко В.П. Борьба за ускорение оборачиваемости средств - новый высший этап владения производством // Вопросы економики. -1949.-№4-с.22.

3. Карпик Я.М. Вдосконалення аналізу використання оборотних засобів в умовах переходу до ринкових відносин: Автореф.дис.канд.екон.наук.-Тернопіль,1996.- с.24.

4. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент.-М.:Финансы и статистика,1999-768с.

5. Лисициан Н.С. Анализ изпользовання оборотных средств в новыхусловиях.- Киев.:Техника,1970-184с.

6. Миддятон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых ришений: Пер. с англ./ Под.ред. И.И.Елисеевой.-М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997-408с.

7. Партин Г.О., Загородній А.Г., Фінанси підприємтсв: Навч. посібник.- 2-ге вид. перероб. і доп..- К.: Знання, 2006.- 379 с.

8.Финансовый менеджмент: Учебное пособие для вузов/Под. ред. проф. Е.С.Стаяновой.-М. Перспектива, 1995-195с.

9. Финансы: Учеб. пособ./Под. ред. проф. А.М. Ковалевой.- 3-е изд., перероб. 4 доп.-М.: Финансы и статистика, 2000.-384с.

10. Статистичний щорічник Вінниччини за 2007 рік