Економічні науки/ 15.Державне регулювання економіки

 

 

Студентка Анасічук Г.В.

Одеський Державний Економічний Університет,Україна

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності як головний метод державного регулювання економіки

До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:

·        забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

·        стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

·        створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

·        наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.

·          Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.

·          Економічні —діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Існує два методи митного регулювання : тарифні і нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Митний тариф є систематизованим зведенням ставок митних зборів, вживаних до товарів при переміщенні через митний кордон. При цьому  систематизація  переліку товарів  здійснюється  за  певними  ознаками  і  проти  кожного  з товарів указується одна або декілька ставок митних  зборів.  Розрізняють два типу митних тарифів: простій і складний. Простий тариф передбачає для кожного товару одну  ставку  митних зборів, яка застосовується незалежно від країни походження  товару. Даний тариф  не  передбачає  достатньої  маневреності  в  митній політиці, і тому він не відповідає  сучасним  умовам  конкурентної боротьби на світовому ринку.

         Основними видами митних зборів є конвенціональні і автономні. Конвенціональні мита застосовуються до речей, що походять з країн і їх союзів, що користуються в даній державі режимом найбільшого сприяння в торгівлі. Їх розміри встановлюються відповідно до міжнародних договорів і є мінімальними. Автономні митні збори, навпаки, застосовуються до речей, які походять з країн і їх союзів, що не користуються в країні режимом найбільшого сприяння. Вони є одним з основних інструментів захисту національної економіки від несприятливої дії зовнішніх економічних чинників і за розміром є максимальними.

Особливі митні збори можуть бути як конвенціональними, так і автономними. Спеціальні мита носять автономний характер, відрізняються підвищеними розмірами ставок і застосовуються як захисна міра для вітчизняних виробників від іноземних конкуруючих товарів або як у відповідь міра на дискримінаційні дії з боку інших країн. Преференційні митні збори відрізняються зниженим розміром став і застосовуються відносно речей, що походять з держав, що укладають договори про взаємне зниження розмірів митних зборів на певні товари, створюючих митний союз або зону вільної торгівлі, що звертаються в прикордонній торгівлі, що походять з держав, що розвиваються, преференцій, що користуються загальною системою, відповідно до норм Міжнародної торгівлі.За ініціативою конкуруючих з імпортом фірм у разі доказу факту демпінгу може бути встановлений антидемпінговий тариф.

В рамках варіювання тарифних ставок на готову продукцію,  напівфабрикати  і  сировину  багато  держав  проводять  політику тарифної ескалації. Під  політикою  тарифної  ескалації  розуміють  підвищення рівня митного обкладення товарів у міру  зростання  ступеня  їх  обробки.

Політика   застосування   тарифних    квот    здійснюється    за допомогою використання  змінних  митних  зборів,  ставки  яких  залежать  від об'єму імпорту товарів: при імпорті в межах певних  кількостей  він  обкладається  по  базовій, внутрішньоквотовій ставці тарифу,  при  перевищенні  певного  об'єму  імпорт обкладається по вищій,  надквотній  ставці  тарифу.

В рамках   митно-тарифної   політики   також   широко   використовується "вирішуюча обмовка". Країна,  що включає  цю  обмовку  в міжнародну угоду, дістає можливість відмінити   надану   поступку, понижене мито, більш пільгову квоту і ввести додаткові  обмеження ввезення, якщо імпорт іноземних товарів  зростає  до  такого  ступеня,  що може завдати збитку національному виробництву.

Під нетарифними методами розуміється сукупність засобів зовнішньоторговельної політики, які не входять до групи митно-тарифних обмежень, а реалізуються в рамках адміністративного управління, виконуючи роль регуляторів зовнішньоторговельного обороту.

 Застосування нетарифних методів державного регулювання міжнародної торгівлі обумовлене тим, що на національній території держава може встановлювати спеціальний порядок проникнення в країну іноземних виробників товарів і послуг, а так само створювати сприятливі передумови для ефективного розвитку експортних виробництв і проводити спеціальні заходи, направлені на захист вітчизняних виробників і споживачів. Найефективніше систему нетарифного регулювання застосовують в рамках зовнішньоторговельної політики розвинені країни.

Класифікація, розроблена Секретаріатом ГАТТ/ВТО, відповідно до якої нетарифні обмеження підрозділяються на п'ять основних груп: кількісні обмеження імпорту і експорту; митні і адміністративні імпортно-експортні                         формальності; стандарти і вимоги до якості товарів; обмеження, закладені в механізмі платежів; участь держави в зовнішньоторговельних операціях. Під кількісними обмеженнями імпорту і експорту розуміється адміністративна форма нетарифного регулювання торгового обороту, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту або імпорту. Квотування є обмеженням державною владою експорту або імпорту товару в певній кількості, об'ємі або сумі на конкретний період часу. У міжнародній практиці використовуються в основному два види квот: глобальна квота і індивідуальна квота.Ліцензування є процесом регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, що видаються державою на експорт або імпорт товару у встановлених кількостях в перебігу певного проміжку часу. Ліцензування є найбільш поширеною формою нетарифних обмежень. Декларуванню підлягають товари і транспортні засоби, переміщувані через митний кордон, товари і транспортні засоби, митний режим яких змінюється, а також інші товари і транспортні засоби у випадках, визначуваних актами законодавства країни.

Нетарифні методи регулювання є ефективним елементом здійснення   зовнішньоторговельної політики через наступні причини:

 • по-перше, нетарифні методи регулювання, як правило, не зв'язані якими-небудь міжнародними зобов'язаннями. В зв'язку з цим об'єм і методика їх застосування повністю регулюється національними державними органами і визначається рамками господарського і технічного законодавства країни;

 • по-друге, нетарифні методи зручніші в досягненні шуканого результату в зовнішньоекономічній політиці;

 • по-третє, нетарифні методи дозволяють врахувати конкретну ситуацію, що складається в світовій економіці і застосувати адекватні заходи захисту національного ринку в рамках конкретно певного терміну;

 • по-четверте, нетарифні методи не є додатковим податковим тягарем для населення.

Світове господарство розвивається. Зараз все сильніше і сильніше відчувається тенденція глобальної інтеграції, необхідність розширення участі країн у міжнародних зв'язках. Для реалізації цього потрібно: подальше удосконалювання тарифної політики; розробка системи мір державної підтримки експорту, а також проведення активних стабілізуючих дій в області кредитно-грошової політики й обмінного курсу. Тобто комплексне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, причому в це заняття насамперед вкладається цілеспрямований механізм системи заходів підвищення економічного  добробуту держави, шляхом підтримки конкурентноздатних національних виробництв на зовнішніх ринках і залучення капіталу для організації нових ефективних підприємств всередині країни.Наростаючий процес посилення господарських взаємозв’язків і взаємозалежності держав об’єктивно потребує підвищення ролі багатостороннього регулювання світогосподарських зв’язків, яке сприяє більш повному використанню переваг міжнародного поділу праці.

     Цілями митної політики  є забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території,  участь в реалізації торгово-політичних завдань по захисту ринку, стимулюванню розвитку національної економіки, сприянню проведенню структурної перебудови і інших завдань економічної політики країни.

 

На сучасному етапі розвитку економіки будь-якої країни проведення ефективної митної політики є одним із основних засобів регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності з огляду на важливість інтеграції у світовий торговельний прос­тір. У сучасних економічних системах розвинених держав мито застосовується не як засіб поповнення державної скарбниці, а як дієвий інструмент регулюван­ня економічної та політичної співпраці в системі міжнародної торгівлі.

 

 

 

Список використаної літератури:

1.     Закон України “Про зовнішьоекономічну діяльність”.

2.     Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

3.     Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000.

4.     Ківалов С. Митна політика України :Видавництво ”Юридична література”, 2002.

5.     Міжнародна економіка. Навчальний посібник/За ред. Козака Ю.Г., В.В.Ковалевського,К.І.Ржепішевського.-К.:ЦУЛ,2004.-672с.

6.     Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні. Навчальний посібник.-К.:КНЕУ.2001.-246с.