К. е. н. Акентьєва О.Б., Наукович І.О.

Донецький державний університет управління

ЩОДО ПРОФЕСІЇ АУДИТОРА В НІМЕЧЧИНІ

У зв’язку з інтегруванням нашої країни до світового товариства, де однією з основних рис є розвинена аудиторська сфера, яка забезпечує суб'єктів господарювання об'єктивною інформацією про фінансовий стан підприємства, про підсумки його діяльності, для прийняття користувачами цієї інформації якісних управлінських рішень є дуже актуальним та набуває більшого значення в наш час. Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів проблеми організації надійної системи аудиторської діяльності в Німеччині зробили такі науковці як В. Голишев, А. Зевайкіна, В. Івашкевич, О. Мерзликіна, Ю. Нікольська, С. Стуков, Я. Соколов, В. Смірнов, І. Чалий та ін.

Під аудиторською діяльністю розуміємо організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. Аудит у Німеччині має кілька напрямків: (1) аудиторський контроль підприємства наприкінці фінансового року (перевірка правильності ведення бухгалтерських книг, перевірка річної звітності); (2) аудиторський контроль документів юридичної особи в період його підстави на предмет відповідності законодавству країни; (3) аудиторський контроль з доручення загальних зборів акціонерів (як правило окремі області діяльності акціонерного товариства, а не усі); (4) аудиторський контроль окремих сегментів ділової і фінансової діяльності (зокрема, депоновані цінні папери в кредитних установах); (5) аудиторські перевірки на предмет виявлення правопорушень, включаючи контрольні перевірки поточного характеру, превентивні перевірки з метою попередження можливих порушень; (6) контрольна перевірка всього підприємства чи його частини (наприклад, у випадку продажу).

Слід зазначити, що аудитори дуже обмежені у відношенні сполучення аудиторської діяльності з якою-небудь іншою. Припустиме лише сполучення аудита з наступними видами діяльності: (1) здійснення діяльності представника вільної професії в технічній області й у юридичній області; (2) науково-дослідна робота в інститутах наукового профілю, викладацька робота у вузах і університетах; (3) участь в операціях довірчого керування чи у фідуциарних операціях (збереження і керування цінними паперами, якими він розпоряджається в інтересах свого клієнта), а також в операціях по секвестуванню (аудиторська палата ФРН дає дозвіл на таку діяльність лише в тому випадку, якщо вона є тимчасовим, а не постійним явищем); (4) вільна професійна діяльність в області чи літератури мистецтва [1].

Доцільно зазначити, що Німеччина має зараз один з найбільш розроблених у професійному і юридичному відношеннях статус аудиторів - професії, що заслужено користається повагою і визнанням у банківських і фінансових колах ФРН. В даний час для позначення професії аудитора у ФРН використовується лише один термін – "виртшафтспрюфер" (буквально – контролер економіки).

Цей термін у ФРН захищений законодавчо; всі інші, що раніше застосовувалися в ході історичного розвитку Німеччини терміни (типу ревізор, фінансовий інспектор і т.д.) нині в професійному побуті ФРН не зустрічаються. Відповідно до Німецького цивільного укладення, джерела якого мають витоки ще до 1896 р., і яке в модифікованій відповідно до вимог сучасної епохи формі діє у ФРН, аудитор є представником вільної професії; його задачею є здійснення виробничо-економічного контролю, особливо річних фінансових звітів підприємств, і подання інформації про результати такого контролю.

Цікавими є результати досліджень В. Смирнова і І. Чалого щодо кількості аудиторів в Німеччині (рис.1.). На думку фахівців ФРН, аудитор повинен мати наступні професійні якості: "почуття цифр, швидке осмислення фактичного положення справ, формально-логічне і правове мислення, що перевершує середню здатність до усного і письмового самовираження, знання в технічній області, почуття такту, здатність до ведення переговорів, об'єктивність, критична позиція (здатність до критичного аналізу), ініціатива, самостійність. Дуже бажано, щоб аудитор мав академічний ступінь чи титул" [1].

Рис. 1. Кількість аудиторів в Німеччині (підхід В. Смирнова і І. Чалого)

Цікаво, що у Німеччині також досить докладно розроблений комплекс питань, зв'язаних з одержанням права займатися аудиторською діяльністю. Для проведення кваліфікаційних іспитів у федеральних землях формуються спеціальні комісії (на трирічний термін), головами яких призначаються представники вищої адміністрації земель. Рішення про допуск претендентів до іспитів приймаються головою комісії при відсутності заперечень з боку всіх її членів. Рішення про відмовлення в допуску повинні бути обґрунтовані і підтверджені відповідними правовими актами. Окрім цього, у Німеччині величезну роль грає практичний досвід. Передумовою одержання дозволу на право займатися аудиторською діяльністю є досвід роботи чи бухгалтером аудитором, як мінімум, протягом трьох років. Фахівець повинний мінімум два роки брати участь у підтвердженні річної фінансової звітності і написанні аудиторського висновку, звіту. Якщо кандидат витримав іспити, влади федеральної землі ФРН, де дані іспити проводилися, видають йому спеціальний документ, що засвідчує його професійний статус аудитора. Після одержання спеціального документа аудитора з боку влади даної федеральної землі ФРН аудитори стають членами аудиторської палати (далі – АП), спеціальної професійної організації, сформованої з метою здійснення задач "професійного самоврядування". У ФРН існують дві професійні аудиторські організації: АП і Інститут аудиторів. Членство в першої їхньої цієї організацій є обов'язковим для кожного аудитора і кожної аудиторської фірми, а друга організація – сугубо добровільна, хоча в ній складаються понад 90% усіх німецьких аудиторів. Членство в АП обов'язково і для тих членів правлінь аудиторських фірм, що самі не є професійними аудиторами, а також для порівняно нечисленних присяжних контролерів книг (vereіdіgter Buchprufer). Задачами АП є: сприяння реалізації й охорона інтересів своїх членів у професійній області; консультування й освіта своїх членів у правовій області щодо професійного статусу аудитора; спостереження за професійною діяльністю своїх членів. Діяльність АП контролюється федеральним міністром економіки. Цей контроль не припускає керування справами АП, а лише обмежується наглядом за дотриманням законів ФРН і статуту самої АП. Наприклад, С. Стуков і В. Голишев зазначають, що АП аудиторів ФРН очолює правління в кількості 9 членів, один із яких обирається президентом. Інститут аудиторів у ФРН також займається проблемами аудиторської справи в країні, розвитку і зміцнення міжнародних зв'язків з родинними професійними організаціями, здійснює видавничу діяльність, випускаючи щомісячний журнал, різні довідники по аудиті, правовим і податковим питанням, а також розробляючи програми професійної аудиторської підготовки. Органами керування інститутом є: загальні збори членів інституту, рада керуючих, що, у свою чергу, обирає правління в кількості 5 членів. АП веде професійний реєстр аудиторів, аудиторських суспільств, що прийняли присягу контролерів бухгалтерських книг, а також їхніх суспільств. Слід особливо підкреслити, що державний вплив на аудиторську діяльність у Німеччині доповнюється тим, що всі аудитори й аудиторські фірми повинні бути в обов'язковому порядку членами АП. Обов'язок АП полягає в захисті професійних інтересів аудиторів і сприянні росту авторитету аудиторської професії, надання консультаційної і правової допомоги членам палати, підвищенні кваліфікації аудиторів, контролі за аудиторською діяльністю і сприянні в навчанні нових аудиторських кадрів. Членами АП разом з аудиторами, що займаються винятково своїми професійними обов'язками, є керівники, члени правлінь і інших відповідальних працівників аудиторських фірм, навіть якщо вони не зайняті безпосередньо аудитом. Безумовно, що кожному аудитору ФРН варто мати власну печатку, що засвідчує його професійний статус і позицію, сформовану на основі законодавчих розпоряджень. Слід особливо підкреслити, що аудитор позбавляється права на професійну діяльність, якщо він зробив протиправну дію чи якщо виникають підозри в упередженості й упередженості його дій. Співробітники і помічники аудитора зобов'язані зберігати таємницю аудиторського контролю. Однак є і інша проблема – відповідальність аудитора. Відповідно міжнародним правилам аудитор – це особа, яка має відповідати за аудит. У цьому зв’язку певний акцент необхідно зробити на тому факті, що реальність суттєвих фінансових втрат від аудиторського ризику змушує багато зарубіжних аудиторських фірм страхувати професійну відповідальність аудитора. Сума страхового відшкодування, наприклад, у Германії складає 500 тис. євро і не включає суму штрафних санкцій за порушення аудиторської етики [2]. Доречним у цьому плані сказати, що в Україні страхування професійної відповідальності за якість аудиторської перевірки поки не одержало належного розповсюдження. Однак, зараз світовий ринок аудиту вже великою мірою відчув кризу. Таким чином, дослідження передового досвіду формування належної, надійної та економічно ефективної системи аудиторської діяльності в Німеччині, вивчення етичних, організаційних, кваліфікаційних, якісних складових професії аудитора ФРН з адаптацією до специфічного інституціонального середовища України дозволить зменшити прояву кризових явищ та забезпечити довіру до аудиторських фірм, аудиторів.

Література

1. Никольская Ю.П., Мерзликина Е.М. Аудит: Учебное пособие. – М.: МГУП, 2000. – 144 с.

2. Ивашкевич В. Б. Практический аудит: Учеб. пособ. – М.: Магистр, 2007. – 286 с.