Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Дибач І.Л.

Національний університет кораблебудування ім. адмірала. Макарова, Україна

Застосування комплексного підходу до визначення конкурентоспроможності невеликих підприємств

Серед основних задач, які повсякденно розв’язує керівництво невеликого підприємства в умовах постійного загострення протистояння в боротьбі за прихильність все більш вибагливих споживачів, далеко не останнє місце посідає забезпечення його конкурентоспроможності. При цьому нагальною проблемою для менеджменту було і залишається визначення її рівня.

Проте, проведений аналітичний огляд запропонованих попередниками методик оцінки конкурентоспроможності підприємства створює підґрунтя для висновку що: по-перше, кожна із них дозволяє визначити конкурентоспроможність підприємства лише на момент проведення дослідження; по-друге, їх результати не виявляють можливостей підвищення конкурентного статусу оператора ринку; по-третє, зважаючи на специфіку ведення господарської діяльності малими та середніми підприємствами, виникають сумніви щодо реальності їх практичного застосування. Менеджмент цих суб’єктів господарювання потребує використання оперативних методів оцінки, які б дозволили здійснювати її з мінімальними витратами часу та коштів. Надзвичайна актуальність цієї проблеми визначила необхідність визначення нового підходу до оцінки конкурентоспроможності, який є прийнятним саме для невеликих підприємств.

З досвіду відомо, що оцінка конкурентоспроможності підприємства є не простою задачею, розв’язання якої ускладнюється необхідністю ідентифікувати найбільш впливові чинники, що обумовлюють здатність підприємства розпочинати конкурентну боротьбу із суперниками на визначеному ринковому сегменті та тривалий час підтримувати на належному рівні власну бізнес-форму. Безумовно, їхній склад та структура будуть змінюватися в залежності від обставин, в яких знаходиться підприємства та характеру його господарської діяльності. Між тим, узагальнення специфіки ведення підприємницької справи невеликими підприємствами, дає змогу визначити критерії, яким повинен відповідати метод оцінки конкурентоспроможності оператору ринку, що реалізує свої бізнес-проекти в середовищі невеликого бізнесу. Основними з яких є:

- співвідносність: базування на методологічному підґрунті порівняння діяльності господарюючих суб’єктів;

- достатність:  параметри, що вимірюються, не повинні потребувати додаткових уточнюючих розрахунків;

- зрозумілість: кількісні показники повинні мати змістовне навантаження та бути зрозумілими;

- інтегральність: повинен об’єднувати різні параметри, які характеризують об’єкт як систему в один узагальнюючий;

- гнучкість: визначає чуттєвість оцінки до зміни параметрів, які підлягають вимірюванню;

- заощадливість: застосування методу не супроводжується надмірними витратами, пов’язаними із збором інформації та подальшими обчисленнями;

- керованість: метод повинен забезпечувати можливість моделювання конкурентоспроможності об’єкту;

- оптимальність: забезпечення найкращих результатів оцінки у розрахунку на час та ресурси, що були витрачені.

Здається очевидним, що дотримання названих вище вимог утруднене, оскільки для них характерна певна суперечливість. Це стосується, наприклад, інтеграції різноманітних параметрів рівня конкурентоспроможності з одночасним забезпеченням чисельних результатів оцінки. Проте, з практики добре відомо: здобути достовірну кількісну оцінку параметрів конкурентоспроможності фірм-конкурентів методами, що не суперечать законам, надзвичайно складно. В той же час, використання виключно якісних показників не дасть змоги застосувати отримані результати для прийняття ефективного управлінського рішення щодо покращення конкурентних позицій підприємства на ринку.

Для того, аби усунути зазначене протиріччя пропонується використовувати комбінований підхід до аналізу конкурентоспроможності невеликого підприємства. Процедура, за якою він реалізується, складена із трьох взаємопов’язаних блоків: а) визначення поточної конкурентної позиції підприємства; б) з’ясування ступеня впливу на конкурентоспроможність її складових елементів; в) ідентифікація конкурентного потенціалу (рис. 3.1).

Рис. Система оцінки конкурентоспроможності невеликого підприємства (джерело: власні дослідження)

В рамках першого блоку дослідження окреслюється місце, яке займає підприємство серед конкурентів на визначеному ринковому сегменті. При вирішенні цієї локальної задачі використовується метод, який ґрунтується на використанні якісних показників оцінки.

Головною передумовою визначення конкурентної позиції підприємства на ринку є проведення вичерпного дослідження найближчого оточення в зовнішньому середовищі маркетингу та, на підставі цього, визначення групи конкурентів, які займають близькі позиції на ринку та використовують подібні стратегії у веденні конкурентної боротьби. Для невеликих підприємств машинобудування таку групу складатимуть бізнес-супротивники, що відповідають наступним ознакам: 1) характеризуються близькою за складом та структурою номенклатурою продукції або послуг, які надаються замовникам; 2) застосовують ідентичні або більш досконалі технології виготовлення виробів; 3) здатні задовольнити потреби споживачів, які вимагають задоволення специфічних побажань до виробів, сервісу, комерційних чи організаційних умов купівлі товару; 4) зацікавлені у одному і тому ж замовнику; 5) використовують аналогічну систему постачання вхідних ресурсів (зокрема, сировини, матеріалів, палива та енергії); однакові прийому стимулювання збуту; 6) мають схожу політику щодо післяпродажної підтримки користувачів продукції; тотожні параметри якості виробів та послуг;однакове з підприємством бачення щодо цінової стратегії, способів розподілу продукції у ринковому просторі та структури каналів збуту, якими рухається товар від продуцента, через посередників до кінцевого споживача.

Далі здійснюватиметься позиціонування підприємства по відношенню до ринкових суперників за чинниками впливу на конкурентні позиції. В кожному конкретному випадку на складання такого переліку будуть впливати, по-перше, умови, в яких господарюючий суб’єкт вимушеній втілювати у життя ті чи інші бізнес-проекти; по-друге, реальність перспектив долучитися до джерел своєчасної, достовірної, вичерпної й надійної інформації про конкурентів.

Як випливає із змісту викладеної вище методики, на другому етапи здійснюється оцінка кількісних параметрів спроможності підприємства до ефективного ведення конкурентної боротьби. Для цього окреслюються ключові елементи конкурентного успіху підприємства та їх вплив на загальний рівень конкурентоспроможності. Спостереження за господарською практикою дозволило виділити три складові конкурентоспроможності невеликого підприємства та визначити показники за якими доцільно їх оцінювати: маркетинг (показник – обсяги збуту продукції), менеджмент (прибуток підприємства) та виробництво (собівартість одиниці продукції). Достовірність даних щодо характеру взаємозв’язку між визначальними елементами конкурентного успіху залежать від точності первинної характеристики співвідношення між ними, яке визначається за допомогою графічних методів економічного аналізу.

З’ясування слабких місць у господарській діяльності підприємства, що впливають на його конкурентоспроможність та визначення ступеня зв’язку між окремими елементами конкурентоспроможності (за допомогою коефіцієнту кореляції) дає підстави для окреслення резервів посилення його конкурентної позиції. Для цього здійснюється факторний аналіз показників, вплив яких на загальний рівень конкурентоспроможності визнаний найсильнішим. При цьому зазначимо, що якщо факторні моделі показників, за якими визначаються конкурентоспроможність менеджменту та виробництва є загальновідомими, то формулювання моделі за якою визначити конкурентоспроможність маркетингу викликає ускладнення. Проте, якщо припустити, що обсяги збуту продукції підприємства прямо залежать від рівня маркетингових зусиль підприємства, який в свою чергу вимірюється обсягом фінансування маркетингових програм, то відповідну факторну модель можливо виразити формулою фірмового попиту.

З вищевикладеного випливає, що застосування запропонованої методики оцінки конкурентоспроможності невеликого підприємства створює передумови для оцінювання його здатності зайняти лідируючі позиції на конкретному ринковому сегменті, підвищити швидкість реакції менеджменту на зміни як у внутрішньому так і у зовнішньому середовищі фірми та визначити генеральну стратегію підвищення конкурентоспроможності бізнесу