Сімак А. А.

Чернівцівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Аналіз конструктивних копінг-механізмів як важливих характерологічних особливостей для ефективного процесу адаптації

Психологічна адаптація досить складний процес діяльності цілісної саморегулюючої системи, активність якої забезпечується не просто сукупністю окремих компонентів та підсистем, а їх активною інтеракцією, що сприяє моделюванню нових інтегративних якостей, які не притаманні окремим утворюючим підсистемам. Являючись центральним поняттям біології, дефініція «адаптація» в останні роки стала широко використовуватися в якості теоретичного поняття в психологічних концепціях. З одного боку, даний термін використовується при аналізі адаптаційних реакцій організму до екстремальних факторів середовища, на чому наголошував Г. Сєльє. З другого боку, в психології широко використовується поняття соціально-психологічної адаптації, що експлікує психічні феномени адаптації на рівні особистості [3, с. 5-6]. Окрім цього, розвиток ідей про психологічну адаптацію, реалізується в уявленнях про те, що кожний індивід наділений певними ресурсами психологічного здоров’я, захисними та копінговими механізмами.

Під копінг-механізмами в психології розуміють методи компромісної взаємодії із стресом, що дозволяють людині ефективно виконувати свої функції [5, с.384], як зазначає Е. Фрайденберг та Р. Левіс копінг об’єднує поведінкові, емоційні та когнітивні зусилля, які використовує індивід в різному ступені в певних обставинах, для того щоб подолати запити повсякденного життя та вирішити проблему взаємостосунків людина-середовище [6, с. 727-745]. Н. Відерман розглядає копінг-процеси як его-процеси, що спрямовані на продуктивну адаптацію особистості в складних ситуаціях, функціонування яких передбачає активацію моральних, соціальних та мотиваційних структур особистості для подолання проблеми, а у випадку нездатності особистості до адекватного подолання проблеми, включаються захисні механізми, які сприяють пасивній адаптації [5, с.384].

Також, слід зауважити, що види копінг-стратегій диференціюються з урахуванням ступеня їх адаптивних можливостей на: адаптивні стратегії, частково адаптивні та дезадаптивні. В розрізі нашого дослідження ми сфокусуємось тільки на адаптивних копінг-стратегіях. Таким чином, в поведінковій сфері адаптивні копінг-стратегії спрямовані на взаємодію з соціальним оточенням, на пошук підтримки, активне подолання та альтруїстичні тенденції; в когнітивній сфері адаптивність проявляється в здатності аналізувати труднощі, шукати шляхи виходу з проблемної ситуації, знаходити можливі рішення проблеми, стабілізувати рівень самоконтролю та самооцінки, вірити у власні ресурси та надавати смисл подіям, які відбуваються; в емоційній сфері адаптивними вважаються реакції протесту по відношенню до труднощів, впевненість у наявності виходу з будь-якої ситуації, емоційне зосередження. До частково адаптивних констеляцій відносяться варіанти поведінки, які в біхевіоральному форматі характеризуються тимчасовим відходом від рішення проблеми, пошуком соціальної підтримки, відволіканням; в когнітивному – розмірковуванням, співставленням своїх труднощів з проблемами інших людей, пошуком допомоги «згори», орієнтуванням на думку значущих інших, збереженням апломбу, запереченням; в емоційному прояві спостерігається нейтралізація напруги, емоційне відреагування, емоційна розрядка або делегування відповідальності за вирішення власних проблем іншим людям [1, с. 98-107].

Окрім цього, в термінах копінгу прийнято розрізняти більш активний варіант копінг-поведінки, що визначається як подолання та пасивний, що кваліфікується як пристосування. Активні копінг-стратегії, що трансльовані зовнішньому світу та спрямовані на вирішення проблем або трансформацію складних життєвих ситуацій в процесі предметно-практичної, пізнавальної діяльності за допомогою використання матеріальних або символічних дій у просторі зовнішнього світу кваліфікуються як подолання. Пасивний варіант копінг-поведінки визначається спрямованістю внутрішньоособистісних ресурсів на зміни людиною власних характеристик і/або свого відношення до ситуації [4, с. 49-50].

На думку С. Кавера, найбільш адаптивними копінг-стратегіями є ті, що спрямовані безпосередньо на вирішення проблемної ситуації. Вчений аргументуючи свою позицію пропонує розширену класифікацію копінгу, до якої відносить наступні блоки: найбільш адаптивний блок копінг-стратегій включає: 1) активний копінг, що характеризується активними діями по відношенню до нейтралізації стресогенного джерела; 2) планування власних дій по відношенню до проблемної ситуації, що склалася; 3) пошук активної підтримки, допомоги, поради у значущого соціального оточення; 4) тлумачення та оцінка проблемної ситуації з точки зору її позитивних сторін та ставлення до неї, як до одного з епізодів власного життєвого досвіду; 5) прийняття – визнання реальності ситуації. Другий блок копінг-стратегій, також сприяє адаптації людини до стресогенної ситуації, але не пов’язаний з активним копінгом і включає такі констеляції: 1) пошук емоційної суспільної підтримки – пошук співчуття та розуміння з боку оточуючих; 2) пригнічення конкуруючої діяльності – зниження активності по відношенню до інших справ та проблем і повне зосередження на стресогенному джерелі; 3) очікування більш сприятливих умов для вирішення ситуації.

В третій блок копінг-стратегій входять ті, що не кваліфікуються вченим як адаптивні, але в деяких випадках допомагають людині адаптуватися до стресогенної ситуації та подолати її, сюди відносяться такі костеляції: 1) емоційне відреагування; 2) заперечення стресогенної події; 3) ментальне відсторонення – психологічне дистанціювання від джерела стресу через розваги, сон, фантазії тощо; 4) поведінкове відсторонення – відмова від вирішення ситуації [2, с. 20-25].

Як, бачимо, інструментально реакції копінгу спрямовані на те, щоб вплинути або на оточуючий світ, або на самого себе, або і на те і на друге, що можна охарактеризувати, використовуючи поняття типу адаптації і виділивши відповідно два види реакцій: зовнішню, по відношенню до системи, – асиміляцію та внутрішньосистемну – акомодацію. В певній мірі цьому відповідають копінг-стратегії більш високого порядку, копінг, орієнтований на проблему та копінг, орієнтований на емоції [5, с. 371].

Таким чином, копінг-поведінка реалізується у трьох сферах функціонування особистості – когнітивній, біхевіоральній та емоційній, це дає можливість розрізняти копінг-стратегії в залежності від типів процесів, які лежать в їх основі. Окрім цього, основною функцією копінгу є адаптація людини до вимог ситуації, яку висуває середовище, а кінцевою метою копінг-поведінки і одночасно критерієм її ефективності вважається редукція стресогенного впливу ситуації, її подолання та вихід на нормальний рівень функціонування.

Література

1. Воеводин И.В. Копинг-поведение при аддиктивных состояниях: относительность критериев адаптивности // Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. В.М. Бехтерева Том 01 / №4/ 2004. С. 98-107

2. Дементий Л.И. К проблеме диагностики социального контекста и стратегий копинг-поведения // Журнал прикладной психологи. 2004. № 3. С. 20 -25

3. Мамайчук И.И. Експертиза личности в судебно-следственной практике. СПб.: Речь, 2002. – 255 с.

4. Осухова Н. Г. Психологическая помощь в трудных и екстремальних ситуациях . – М.: Издательский центр «Академия», 2008. – 288 с.

5. Н. Сандберг, А. Уайнбергер, Дж. Таплин. Клиническая психология. Теория, практика, исследования. 5-е международное издание. СПб. Москва. Еврознак. «Олма-Пресс». 2005. с.-384

6. Frydenberg E., & Lewis R. Teaching Coping to adolescents: when and to whom? // American Educational Research Journal, Fall 2000. Vol. 37, No. 3, pp. 727—745