*Баран М.А., **Дубковецька Г.М, ***Єжевська О.С., ***Ткачук Г.С.

*Хмельницька середня загальноосвітня школа №18 I-III ступенів

ім. В.Чорновола; **Хмельницький ОІППО;

***Хмельницький національний університет

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

  

Ще зовсім недавно люди пишалися своїми перемо­гами над природою. За радянських часів широко цитувався вислів Мічуріна: “Ми не можемо чекати на милості природи. Взяти їх в неї – наша задача”. Ресурси землі здавалися невичерпними, а тисячі зв'язків, якими людина пов'язана з природою, вважалися неістотними. І ось перед поколінням наших сучасників постала нова проблема — переосмислити ставлення до природного середовища, яке складалося протягом віків. Виявилося, що наша планета не настільки велика й бага­та, щоби можна було не враховувати та не берегти її запаси. Населення планети вже перевищило 6 млрд. чоловік. За останні 10 років площа тропічних лісів скоротилися більше ніж на 100 млн. га. Запаси нафти скоротилися на     30 млрд. т. із них 20 млрд. т. її згоріло у двигунах легкових автомобілів. Інтенсивний розвиток промисловості, комунального і сільського господарства спричинює значне зростання споживання чистої питної і технічної води, призводить до збільшення кількості забруднених різними домішками  стічних вод (32 млрд. м3 неочищених стічних вод). 

Порівняно нещодавно терміном «екологія» користувалися лише спеціалісти-біологи, сьогодні ставиться задача екологізації всіх наук, виробництва, моралі, права, мистецтва. Сьогодні виділяють медич­ну, технічну, соціальну екологію, екологію природних систем, що скла­дають разом сучасну комплексну екологію, спрямовану розробити загаль­ну стратегію поводження людини в природі. З поняттям «екологія» тісно пов'язане поняття «екологічна освіта», що визначається як цілеспрямований процес формування відповідаль­ного ставлення школярів та студентів до оточуючого природного середовища в усіх видах суспільно-трудової діяльності та спілкування з природою. Виховання екологічної культури базується на знанні законів приро­ди та формуванні відповідального ставлення до природного середовища з раннього дитинства. Активізація педагогічної думки та набуття практичного досвіду в плані підготовки покоління високої екологічної культури — спільна і дуже ак­туальна задача вчених, педагогів та вчителів сьогодення. Організація системи екологізації освіти в цілому  в Україні потребує корінних змін. Проблеми екології не стали важливим елементом державної стратегії і політики. Екоосвіта не стала невід’ємною  частиною загальної системи освіти і виховання. Не виділяються певні кошти для її розвитку, не має достатньої кількості  кваліфікованих кадрів по багатьох напрямках екології. Екокультура населення знаходиться на низькому рівні. Лише за умови безперервності екологічних освіти, виховання і просвітництва  ми зможемо підвищити екологічну свідомість людей, згодом – перейти до більш конкретних заходів і засобів, забезпечивши шлях нашої держави до сталого розвитку. Тоді і знайдуться кошти на сучасні методи захисту довкілля від техногенного навантаження, а більшість екологічних катастроф і проблем можна буде передбачити і ліквідувати ще до їх виникнення, або на першій стадії розвитку.

Сучасна екологія — це, за визначенням Ю. Одума, супернаука, що вивчає планетарний рух, який є наскільки фізичним і хімічним, настільки ж біологічним, а також психологічним, соціологічним і економічним явищем. Протягом довгого часу в екологічній оцінці буття, а отже, і в освітній традиції домінував антропоцентризм, чим й обумовлювалося у значній мірі погіршення стану навколишнього середовища. Одним з чинників, що впливає значною мірою на поглиблення критичного довкілля, є недостатність екологічної орієнтації освітнього процесу.

    Екологічна освіта та вихо­вання школярів і студентів мають стати складовою частиною цілісної системи ви­ховання, що включає:

·    засвоєння та розвиток природонаукових, суспільних та технічних знань про взаємодію суспільства з природою;

·    формування ціннісного ставлення до світу людей та природи;

·        розвиток потреби у спілкуванні з природою, прояв активного до неї ставлення, піклування про її стан у теперішньому і майбутньому.

            Розглядаючи екологічну освіту як один з діючих засобів у плані оптимізації відносин людини та природи, метою якого є формування еколо­гічної культури кожного школяра, потрібно широко використовувати не­традиційні уроки, на яких проводяться екологічні аукціони, зустрічі КВК, колективні рольові ігри, ігри-змагання тощо. Концепція екологічної освіти в Україні затверджена у 2002 році МОН України передбачає чітку структуру формування екологічної освіти, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. В ній виділено два основні напрямки освіти — формальна і неформальна. Формальна освіта охоплює всі ланки загальної системи освіти яка існує в Україні: дошкільна, шкільна, позашкільна, професійно-технічна, вища та післядипломна. Другий напрямок — має просвітницький характер і спрямований на формування екологічної культури населення через засоби масової інформації, громадські екологічні об’єднання, партії тощо. Тому екологічна освіта і виховання всіх верств населення є одним із найважливіших і необхідних шляхів, що сприятиме ефективному вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціальне-економічних проблем сучасної України. Ефективним засобом формування екологічної культури є екологізація шкільної освіти, яка передбачає включення екологічних аспектів, що пов'язані з основним матеріалом, до складу практично всіх навчальних дисциплін. В основу процесу екологізації повинні бути покладені дидактичні, психологічні, етичні та методичні принципи. Загальноосвітній навчальний заклад III ступеню (10-11, 12 класи) забезпечує поглиблений рівень екологічної освіти відповідно до спеціалізації. Він забезпечує усвідомлення старшокласниками взаємозалежності екології та економіки, знання груп професій за впливом на довкілля. Учні старшої школи мають знати особливості впливу на навколишнє середовище обраної майбутньої професії, відповідні вимоги до фахівця, бути обізнаними у екологічному законодавстві відповідної галузі господарства, добре орієнтуватися в екологічних проблемах України. В цілому у старшокласників має бути сформована особистісна екологічна позиція і вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави. Вихідним положенням вищої екологічної освіти є продовження базової середньої освіти на наступному, більш високому рівні з метою формування у студентів високої екологічної культури, глибоких екологічних знань та біосферного світогляду, підготовка бакалаврів, спеціалістів і магістрів у всіх сферах екологічної практичної управлінської, освітньої та наукової діяльності. Розвиток вищої екологічної освіти повинен базуватися на комплексному збалансованому поєднанні природничого, технологічного, економічного, юридичного і соціокультурного підходів. При визначенні змісту вищої екологічної освіти і відборі матеріалів для залучення у навчальні програми необхідно орієнтуватися на наступні критерії: наукову достовірність екологічних показників і процесів, що відбуваються у біосфері. Базовими навчальними планами вищих педагогічних закладів освіти передбачено обов’язкове вивчення курсу «Основи екології» обсягом 54 год., на всіх факультетах. Він носить теоретичний характер і знайомить студентів із основними законами і принципами взаємодії і взаємовідносин живих організмів між собою та навколишнім середовищем. Особлива увага приділяється наслідкам антропогенного впливу на різні рівні організації живого: видовий, популяційний, біоценотичний, екосистемний і біосферу в цілому. Екологічна освіта і виховання повинні орієнтуватись на активну взаємодію людини з природою, побудовану на науковій основі, на оцінюванні людини як частини природи. Екологічні знання, доповненні ціннісними орієнтаціями, повинні стати основою екологічної культури і екологічного мислення. Вони мають сприяти усвідомленню цінностей, допомагати вирішенню комплексних екологічних проблем, що стоять перед людством, забезпечити комфортність його проживання у майбутнього, зберегти та примножити унікальну різноманітність всієї біоти і зокрема рослинного та тваринного світу.

         На заняттях з хімії слід звернути увагу на вираз  “кислотні дощі” та пояснити його походження. Тут доцільно назвати ще один, а власне:  “лисячі хвости” і розповісти, що так називали викиди в атмосферу NO2 (бурого кольору) азотно-тукових заводів. З водяною парою, яка завжди присутня в повітрі, цей газ утворює суміш нітратної та нітритної кислот. Подібне явище спостерігається і при виробництві сульфатної та деяких інших кислот. З цього приводу підкреслити важливість проектування не лише досконалих очисних споруд, а створення безвідходного виробництва в хімічній промисловості.

Серед багатьох факторів, які негативно впливають на біосферу, є електромагнітні поля (ЕМП) техногенного походження. До них відносяться телевізійні та радіолокаційні станції, побутове обладнання – мікрохвильові печі, стільникові телефони, телевізори і т.д. Хоча численними  дослідами доказана біологічна активність магнітних полів, однак, питання про шкідливість біологічної дії магнітного поля залишається предметом дискусій. В обгрунтуванні Міжнародної наукової програми ВОЗ з біологічної дії ЕМП (1996 – 2005 рр.) сказано: “Медичні наслідки, такі, як захворювання раком, зміна в поведінці, втрата пам’яті, хвороби Паркінсона і Альцгеймера, СНІД, дитячий синдром раптової смерті та інші стани, в тім числі підвищення рівня самогубств, є результатом дії ЕМП”. І якраз на цей аспект екологічної освіти як в школі, так і у вищих навчальних закладах замало приділяють уваги. Відомо, що учні та студенти широко користуються стільниковими телефонами і часто ведуть тривалі розмови (особливо за пільговими тарифами). В стільниковому бізнесі обертаються великі гроші і це змушує зацікавлені корпорації спонсорувати одержання зручної для них відповіді на питання про шкідливість таких телефонів. Відомий випадок, коли одна з фірм, що виробляє стільникові телефони подала судовий позов на дослідників, котрі оприлюднили факт загибелі піддослідних щурів після їх опромінення  (протягом доби) ЕМП стільникового зв’язку. В багатьох країнах, наприклад, у Великобританії, міністерство освіти рекомендує заборонити користування мобільними телефонами дітям до 16 років, оскільки випромінювання таких телефонів найбільше впливає якраз на дітей. Показовим є той факт, що в Швеції при укладанні договорів страхування страхові агенти часто вводять в договір застереження "... за винятком шкоди, спричиненої електромагнітним полем". Безперечно, ніякі залякування не призведуть до того, що люди перестануть користуватися мобільним зв’язком, це просто нереально в умовах науково-технічного прогресу. Однак, слід застерігати від надмірної тривалості розмов по такому телефону. Особливо це стосується людей з ослабленою імунною системою та дітей.

Екологічна освіта не повинна зупинятися на стадії простої поінформованості, а виходити на складні й вічно проблематичні процеси виховання, цілеспрямованого формування особистості. Очевидно, що цей шлях не є простим. Багато чого залежить від доступності та якості екологічної інформації, способів її подачі та спрямування. Для формування належного рівня екологічної свідомості є принципово важливим навчитися мислити людині з урахуванням її генетичного зв’язку зі світом. Екологія є чимось значно більшим, ніж дисципліна. Тому, екологізація освіти є не просто турботою про предмет екології, це – гарантія для випускника адекватного розвитку і соціалізації, а не лише просто певного об’єму знань. А соціалізація вимагає пошуку місць перетину соціальних, природних та духовних факторів у сучасному людському житті. На відміну від антропоцентризму (людиноцентризму) з іншою точкою зору виступає біоцентризм – сприйняття усіх живих істот, усіх фрагментів системи Земля як таких, що мають цінність самі по собі незалежно від людських інтересів. Представники біоцентризму вважають, що ми живемо у світі взаємозалежних, конкуруючих один з одним організмів. Наші моральні і політичні ідеали не можуть обмежуватися інтересами суспільства, яке мусить, нарешті, усвідомити проблему своєї відповідальності перед тваринами і рослинами. Не слід до людського суспільства застосовувати один спосіб пояснення, а до “недолюдського” – інший. Парадоксальним є те, що ми відкидаємо рабство, канібалізм та вбивство і, в той же час, виправдовуємо одомашнення, власну плотоядність та мисливство. Все, що існує в природі, має свою цінність і право на існування. Діяльнісний підхід до вивчення екології визначає її, насамперед, як практичну дисципліну. Людина, як об’єкт дослідження, постає специфічною стороною: водночас як об’єкт і як засіб управління; як суб’єкт діяльності. Відтак, екологія перетворюється на нормативну дисципліну, висновки якої мають бути відповіддю на запитання що і як слід робити. 

            Екологічна психологія розглядається сьогодня як наука, що ви­вчає характер і особливості психологічних впливів на людину з боку природного, соціального й антропогенного оточення, зв'язаних з цим психічних переживань, внутрішніх станів людини і суспільства. Вона є  екологічним вектором, який необхідно "вмонтувати" у свідомість сучасної людини, аби уникнути її деградації і деградації самої цивілізації. Тому має сенс сформулювати визначення екологічної психології як науки, що формує в сучасної людини верховенство екологічних цінностей, усвідомлення того, що в основі людського життя повинні лежати принципи біосферної етики та екологічного  імперативу. Глобальна криза цивілізації багато в чому зв'язана з падінням моральності і духовності людини, тому основною задачею екологічної психології є глобальна конверсія свідомо­сті людства, відведення людства від примату матеріальних цінностей до екологічних пріорите­тів. Реформування екологічної    освіти    та    виховання     має здійснюватися  з  обов'язковим  врахуванням  екологічних  законів, закономірностей,  наукових  принципів,  що  діють   комплексно   в біологічній,  технологічній,  економічній, соціальній і військовій сферах.
      Основними стратегічними   напрямками   розвитку   екологічної освіти  повинні бути:  розробка наукових основ неперервної екологічної освіти на основі Національної доктрини розвитку освіти  у  XXI  столітті, здобутків української  та  зарубіжної  педагогічної  практики  за участю Академії педагогічних  наук  України,  провідних  вчених  і практиків  освітньої  галузі,  Міністерства  екології та природних ресурсів України, громадських екологічних організацій. Розвиток екологічної освіти має відбуватись на основі синтезу трьох  основних  підходів  (тенденцій),   що   сьогодні   існують: тенденції   формування  сучасних  екологічних  уявлень,  тенденції формування нового ставлення  до  природи  і  тенденції  формування нових стратегій та технологій взаємодії з природою.
            Екологічна освіта не повинна закінчуватися в стінах школи чи вищих навчальних закладів, вона повинна бути безперервною. Неформальна екологічна освіта - це масова освіта та виховання всіх верств і категорій населення як зайнятого в виробничих і військовій сферах діяльності, так і поза цими сферами за допомогою планових занять, засобів масової інформації (телебачення, радіо, газет, журналів, брошур, електронних засобів), організації постійно діючих стаціонарних і тимчасових та пересувних фотовиставок екологічного змісту, екологічних фестивалів (шкільних, університетських, молодіжних), олімпіад, конкурсів, організації тематичних екологічних науково-популярних лекцій силами різних товариств охорони довкілля та громадських екологічних організацій, тощо. Крім того неформальній екологічній освіті населення мають сприяти театри, кіно, краєзнавчі музеї, релігійні установи, зоопарки, природничо-заповідні об'єкти, туристично-краєзнавчі організації. Тому у вирішенні багатьох екологічних проблем природокористування все більшого значення отримує новий вид економічної діяльності в області природокористування - екологічний маркетинг. Практичні потреби екологічного маркетингу стимулюють розвиток фундаментальних і прикладних геоскологічних та економіко-географічних досліджень, створенню на стиках дисциплін особливих міжпредметиих галузей наукових знань про властивості і закономірності гсопросторової ринкової динаміки, принципи, методи, засоби і форми ефективного управління природокористуванням на основі екологічного маркетингу. Неперервна екологічна освіта передбачає організацію виховання і навчального процесу від дитинства до глибокої старості.