Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Сазонова О.О., к.е.н. доц. Романенко Н.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Шляхи підвищення рівня зайнятості молоді в період економічної кризи

Перехідної до ринкових відносин у сфері труда та зайнятості в умовах глибокої економічної кризи, структурної перебудови економіки призвів к виникненню принципово нової ситуації у соціально-трудових відносинах. Особливо тяжкою ця ситуація виявилася для молоді, яка в силу специфіки соціально-психологічних характеристик є недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринка праці.

Молодь є значною та перспективною частиною економічно активного населення. Виконуючи притаманні їй важливі соціально-економічні функції, молодь виступає специфічним суб’єктом ринку праці, на шляху якого виникають значні перепони до продуктивної зайнятості, обумовлюючи більш високий рівень безробіття, що породжує цілу низку соціально-економічних проблем. Це знижує рівень соціальної захищеності молоді, спричиняє недовикористання її трудового і творчого потенціалу та стає перешкодою на шляху його підвищення.

Проблеми зайнятості молоді широко розкриті в роботах зарубіжних і українських вчених, таких як В.В. Адамчук [1], Л.П. Владимирова [2], Б.М. Генкін, О.А. Грішнова [3], М.І. Долішній [4], С.М. Злупко, О.А. Кратт, О.С. Лаврук, О.О. Яременко та ін.

Молодь – це окрема соціально-демографічна група населення, яка відрізняється сукупністю вікових характеристик, особливостями соціально-економічного становища та функціями, які вона виконує в суспільстві. Обґрунтовано вікові межі молоді – від 15 до 29 років, які найбільше відповідають сучасним соціально-економічним умовам України. Нижньою межею віку молоді як суб’єкта ефективної економічної зайнятості слід вважати 20 років.

Розподіл зайнятої молоді за сферами економічної діяльності свідчить, що найбільша її частина працює у сфері послуг – 59%, в промисловості і будівництві зайнято 24%, у сільському, лісовому, риболовному господарствах зайнято 17%. Позитивним є її зростання в промисловості. В таких галузях як сільське господарство, охорона здоров’я і соціальна допомога, освіта частка молоді скоротилася, що свідчить про непривабливість цих сфер зайнятості для молоді та неефективну кадрову політику діючих там підприємств і організацій [4].

Співвідношення вивільнених молодих працівників до заявки підприємств на потребу у них свідчить, що роботодавці не зацікавлені у залученні молоді до праці, оскільки потреба у молодих працівниках значно нижча їх вивільнень (у 2005 р. – 68% до вивільнень, у 2006 р. – 19%, у 2007 р. – 27%). У промисловості, будівництві, сільському господарстві вивільняється значно більше молодих працівників, ніж заявлений попит на них, отже підприємства цих сфер проводять недалекоглядну кадрову політику, яка підриває процес відтворення кадрового потенціалу і створює додаткову напругу на ринку праці молоді [2].

Рівень безробіття молоді в країні дуже високий, особливо в групі 15-24 роки, де в 2007 р. перевищення складало 22,4% від загального рівня у 2006 році. Це свідчить про те, що на ринку праці молодь знаходиться в гірших умовах щодо можливостей зайнятості порівняно з іншими категоріями економічно активного населення [3]. Труднощі з працевлаштуванням та невідповідні потребам молоді умови зайнятості в офіційній економіці змушують значну частину молоді займатися нелегальним бізнесом та зайнятістю у домашньому господарстві. За розрахунками близько 19% молоді у цей час були зайняті у тіньовому секторі економіки та близько 9% – у домашньому господарстві. Отже, значна частка молоді має несприятливі умови для зайнятості, до перспектив щодо підвищення її трудового потенціалу, вона часто стикається з порушенням економічних і соціальних прав, дискримінацією та експлуатацією, що є досить поширеним явищем у неформальній сфері зайнятості.

Динамічно зростає підготовка молоді у вищих навчальних закладах ІІІ–IV рівнів акредитації, за 2004-2007рр. вона зросла на 17%, а в недержавних закладах у – 1,5 рази. [1]. Поширеність платної форми навчання обмежує доступ молоді до вищої освіти.

Однак, результати виконаного дослідження засвідчили про те, що структура професійної підготовки молоді не відповідає сучасним і перспективним потребам ринку праці, що породжує дисбаланс попиту та пропозиції. Його усунення потребує посилення керованості процесами підготовки кадрів зі сторони держави та швидким розвитком економічної кризи.

Таким чином, основними шляхами підвищення рівня зайнятості молоді в період економічної кризи є:

- сприяння загальноосвітній і професійній підготовці молоді к праці шляхом надання реальної допомоги учбовим закладам у вихованні і соціалізації студентів, реалізації їх інтересів з боку держави та суспільних організацій;

- кількісні та якісні зміни в освітній системі – попередити появу нових безробітних необхідно вести цілеспрямовану, систематичну психолого-профорієнтаційну роботу з абітурієнтами, яка повинна сприяти особі в професійному самовизначенні з урахуванням не тільки потреб і можливостей, але й ситуації на ринку праці;

- розвиток підприємницької діяльності – у стратегічному плані мова йде о підготовці покоління людей, які здатні збільшити фінансово-економічні, наукові, освітні, соціально-політичні, культурні і духовні ресурси держави;

- квотування місць для молоді;

- залучення молоді до суспільних робіт – беручи до уваги досвід інших країн, в умовах кризи важливим елементом підтримки безробітної молоді є фінансування державою суспільних робіт і залучення до них молоді. Таким чином, знижується соціальна напруга і частка безробітної молоді забезпечується робочими місцями і оплатою праці;

- створення засобів масової інформації – цей проект спрямований не стільки на безпосереднє стимулювання молодіжних проектів, скільки на насищення інформаційного простору в молодіжному середовищі, його позитивне оформлення;

- правове регулювання молодіжної політики – необхідність формування сучасної законодавчої бази в області державної молодіжної політики визначається збереженням, а не рідко й наростанням цілого ряду соціальних проблем молоді, що негативно відбивається на соціально-економічному та культурно-духовному аспектах її життєдіяльності і перспективах розвитку.

Таким чином стійкий ріст рівня зайнятості і подолання кризових явищ у цій сфері можливий завдяки забезпеченню ефективного функціонування діючих та створених нових робочих місць, забезпечення формування робочої сили молоді, яка б кількісно та якісно відповідала сучасним вимогам ринку праці; удосконалення організаційного механізму функціонування ринку праці та забезпечення працевлаштування молоді, кожен з яких охоплює низку конкретних заходів, спрямованих на поліпшення умов зайнятості молоді.

Література:

1. Адамчук В.В. Трудові ресурси України – нові можливості для розвитку // Экономика и финансы – 2007. - № 11. – С. 13-18.

2. Владимирова Л.П. Проблеми працевлаштування молоді в Україні// Синергія – 2006. - № 4. – С. 3-7.

3.  Грішнова О.А. Правове регулювання молодіжної політики // Зеркало тиждня.. - 2008. - №11. – С. 5-6.

4.  Долішній М.І. Професійна підготовка молоді в сучасних умовах // Дело. – 2008. - № 1. – С. 14-21.