Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Сазонова О.О.

Науковий керівник: к.е.н. доц. Бедзай О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Аналіз ефективності використання робочого часу на підприємстві

Результати господарської діяльності залежать передовсім від ефективності використання живої праці — найбільш активного і, власне, вирішального фактора виробництва. Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку [3].

Слід зауважити, що з переходом до ринкової економіки аналіз трудових ресурсів набирає більшої ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, є конкурентною на ринку праці. Економічні й соціальні гарантії праці, з одного боку, і жорсткі умови трудової діяльності, з іншого, формують сферу глибоких аналітичних досліджень кадрового потенціалу підприємства [5].

Аналіз забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом використання робочого часу. Раціональне використання робочого часу є головним резервом зростання продуктивності праці, визначається високою ефективністю, тому що дає змогу збільшити випуск продукції без додаткових інвестицій. Аналіз використання робочого часу виконується за двома напрямками: виявлення витрат робочого часу і непродуктивності використання робочого часу [1].

Вивченню даної теми присвячено багато робіт українських і зарубіжних вчених, таких як Іваненко К.В.[4], Герасимчук В.Г.[3], Валленройтер Х.[2], Андрейчиков А.В.[1], Мних Є.В. [5] та інші.

Метою даної роботи є проведення аналізу ефективності використання робочого часу підприємства, виявлення внутрівиробничих резервів підвищення продуктивності праці працівників та зниження витрат робочого часу.

Використання робочого часу є одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат [4].

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)».

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу, в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням [2].

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків) [2].

Об’єктом даного роботи є ВАТ «Укртрансгаз» Краматорське УГГ. Для проведення аналізу необхідно проаналізувати дані таблиці 1.

Таблиця 1

Використання робочого часу на підприємстві

Показник	Минулий період	Звітний період		Відхилення (±)		Умовні позначення показника
		план	фактично	від плану	від минулого періоду
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб	1010	1000	958	–42	–52	ЧР
2. Відпрацьовано одним робітником:
а) днів	219	219	210	–9	–9	Д
б) годин	1730	1752	1596	–156	–134	ЛГр
3.Середня тривалість робочого дня, год.	7,9	8,0	7,6	–0,4	–0,3	Т
4.Фонд робочого часу, тис. год.	1747	1752	1529	–223	–218	Фрч
надурочно відпрацьований час, тис. год.	3,876	—	3,448	+3,448	–0,428

Як свідчать дані таблиці 1, загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві знизився на 223 тис. год. Розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.

Величина фонду робочого часу (Фрч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:

Фрч = ЧР • Д • Т.

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

DФрч.р = (ЧРф – ЧРпл) • Дпл • Тпл; (958 – 1000) • 219 • 8 = –73584 год.

DФрч.д = (Дф – Дпл) • ЧРф • Тпл; (210 – 219) • 958 • 8 = – 68976 год.

DФрч.т = (Тф – Тпл) • ЧРф • Дф; (7,6 – 8) • 958 • 210 = – 80472 год.

Усього: – 223032 год.

Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти планового у звітному періоді на 223 тис. годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників — 74 тис. год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) — на 69 тис. год. і за рахунок зменшення тривалості робочого дня (внутрішньозмінних втрат робочого часу) — на 80 тис. годин.

Розрахунок показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 210 днів замість 219, у зв’язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 9 днів, а на всіх робітників — 8622, або 68976 годин (8622 • 8).

Таким чином, основними резервами зниження витрат робочого часу на даному підприємстві є:

- впровадження організаційно-технічних заходів, які дають зростання продуктивності праці;

- зменшення кількості робітників;

- усунення і попередження непродуктивних виплат: за понадурочні години, оплата цілодобових, внутрішньозмінних простоїв.

- надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації.

Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.

Література:

1. Андрейчиков А.В. Ефективне використання робочого часу: поради і рекомендації // Синергія. – 2006. - №5. – С. 15-23.

2. Валленройтер Х. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств – західний досвід // Зеркало тижня. – 2007. - №12. – С. 5-7.

3. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством: Навч. пос. – К.: КНЕУ, 2000. – 360с.