Бівол Л.В., Бокова О.В.

Керівник: Одінцова О.О.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Івановича Туган-Барановського

Монополізм в Україні

На даний момент питання пов’язані з виконанням антимонопольного законодавства є актуальним, оскільки чи не щодня порушуються справи про його недотримання, а деякі з них набувають неабиякого розмаху. Монополії, на противагу конкурентним фірмам, мають значний вплив на ціну шляхом регулювання обсягу випуску продукції, завдяки чому монополія може, без зайвих проблем, встановлювати оптимальний рівень випуску, виштовхувати конкурентів з ринку (наприклад, встановлюючи занижені ціни на свою продукцію).

На основі економічних досліджень і створюється у країнах світу антимонопольне законодавство, завданням якого є обмежувати монополії. Економічна політика українського уряду націлена на підтримку крупного бізнесу і підлещування найбідніших верств населення. Все це робиться в Україні за рахунок середнього класу. Захистити свої інтереси представники малого і середнього бізнесу можуть тільки прямою участю в партійному будівництві, а також створенням механізмів суспільного тиску на владу. Головним питанням на дискусії навкруги бюджету 2007 було - розміри виплат малозабезпеченим громадянам. Президент і опозиція виступали за підвищення мінімальних пенсій і зарплат до прожиткового мінімуму, уряд і коаліція погоджувалися на їх менше зростання. При цьому в ході всього бюджетного процесу жодна серйозна політична сила жодного разу не заявила про те, що проект бюджету направлений перш за все проти середнього класу, тобто людей з доходами від півтора до десяти тисяч гривень в місяць. Два роки тому ліквідація вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, а також зменшення ввізних мит і регуляторна реформа привели до того, що в країні були ліквідовано відразу декількох штучних монополістів. В результаті не тільки знизилися ціни на багато товарів, зокрема, на побутову техніку, але і стали стрімко розвиватися підприємства, раніше працюючі в монополізованих секторах. Вже ніхто не говорить про необхідність завершення регуляторної реформи (Закон «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» вступив в дію ще 5 листопаду, проте на ділі так і не запрацював). Крім того, знов введені квоти на експорт зерна, через що в цій сфері працюватимуть лише вибрані[1, с.38-39]. При створенні, зміні або доповненні антимонопольного законодавства приймаються до уваги як норми різних галузей права (наприклад конституційного), так і міжнародні договори і угоди, що укладені країною. Інший погляд на монополію з’являється тоді, коли ми звертаємося до нововведень і технічного прогресу. Враховуючи те, що монополії значно сприяють технічному прогресу, організації влади багатьох країн надають винахідникам права тимчасову монополію. Таким чином, фірми, що інвестують в область досліджень повинні бути значних розмірів і деяка влада над ринком тут може допомогти. В силу патентного законодавства монополія є результат технічного прогресу, а не його причиною. У Законі України "Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності"[2] говориться про те, що зловживанні монопольним положенням на ринку може робити суб'єкт, що володіє домінуючим положенням, що дає йому можливість чи самостійно разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару. Як випливає з закону, правопорушеннями визнаються діяння органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського керування і контролю, що можуть чи привести до недопущення, істотному чи обмеженню усуненню конкуренції або обмеженню волі підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють та дискримінують виняткові умови для діяльності окремих підприємців. Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства в підприємницькій діяльності є система санкцій, застосовуваних за такого роду правопорушення.

Таким чином, державна політика розвитку комерції має ґрунтуватися на взаємодії публічно-правових і приватноправових засад регулювання комерційних відносин. Вона повинна моделювати такий стратегічний курс розвитку цієї форми ділової активності, який би визнавав комерсанта головною діючою фігурою ринкового господарства. Основними концептуальними засадами державної політики розвитку комерції мають бути: визначення права на комерційну діяльність; визнання пріоритетного місця та ролі приватної власності і особи в ринкових економічних і цивільних правовідносинах; визнання рівності суб'єктів права приватної власності з іншими суб'єктами права власності перед законом; підхід до держави, з одного боку, як до політичної функції громадянського суспільства, яке повинно здійснювати реальний контроль за діяльністю держави, а з іншого, – як до суб'єкта цивільного права, якщо держава в процесі свого функціонування включається в систему ринкових відносин; розуміння закону як певної функції права і держави та держави як інструмента права; усвідомлення необхідності й міри розмежування і взаємодії приватно правових і публічно - правових засад регулювання комерційних відносин тощо. Діяльність щодо розроблення і здійснення державної політики розвитку комерції в Україні, її правового забезпечення необхідно розглядати не як одноразові заходи публічної влади, а як постійні функції держави, зокрема, функції Державного комітету України з питань розвитку підприємництва.

Література:

1. Волошин  О., Лавриненко И., Отсутствующая золотая середина    // Експерт. - 2007 р.-  №1-2(100). - С.38-42.
2. Закон України "Про обмеження монополізму і не допущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" №2132-12 від 18.02.92.