Экономические науки/2. Финансовые отношения

Калічава Т.Б., к.т.н., доцент кафедри фінансів

Кравченко Ю.М., студентка

Донбасский государственный технический университет, Украина, г. Алчевск

ПРОБЛЕМА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКУ

В умовах ринкової економіки фінансова стійкість є важливою характеристикою фінансово-економічної діяльності підприємств. На сьогодні, в умовах погіршення фінансового стану та банкрутства багатьох підприємств значної актуальності набуває оцінка фінансової стійкості. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства є дуже важливою та актуальною проблемою як для підприємства, так і для держави у цілому, адже фінансова стійкість підприємства безпосередньо впливає на фінансову стійкість держави. Саме фінансова стійкість є однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства і в ринковій економіці виступає умовою життєдіяльності та основою стабільного фінансового стану.

Достовірна оцінка фінансового стану підприємства дуже важлива для формування правильних висновків, прийняття адекватних рішень та визначенні резервів поліпшення фінансового стану підприємства. Для акціонерів, інвесторів, кредиторів вона дає можливість оцінити не тільки доходність вкладених коштів, але і достатність власного капіталу для подальшого розвитку, а також наявність джерел для погашення позикових коштів.

Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню даної теми, слід виділити таких як Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, А.Д. Шеремет, М.Я. Коробов, А.М. Поддєрьогін, М.Л. Лапішко та ін.

На думку більшості авторів фінансово стійким є такий господарюючий суб’єкт, котрий за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, а також має змогу розраховуватись за своїми зобов’язаннями в зазначений термін. Фінансова стійкість відображає постійне перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства та сприяє безперервному процесу виробництва і реалізації продукції.

Фінансово стійке підприємство має переваги у залучення інвестицій, отримання кредитів, у виборі постачальників, своєчасно сплачує податки, заробітну плату та ін. та ін. Фінансова стійкість забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість активів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків. Стійке фінансове становище впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності господарюючого суб’єкта, відсутності у підприємства коштів для розвитку, а також до значних фінансових втрат.

Фінансовий стан підприємства залежать від співвідношення власних і позикових коштів, від оптимальності структури активів підприємства. Оцінку фінансової стійкості підприємства проводять за допомогою двох методів: коефіцієнтного та порівняльного. Останній базується на коефіцієнтному, бо показники аналізованого підприємства можна порівнювати із загальноприйнятими нормативами, з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства (тобто в динаміці), з аналогічними даними інших підприємств, що дає змогу виявити сильні й слабкі сторони підприємства та його можливості. До погіршення фінансового стану призводить наявність наднормових запасів товарно-матеріальних цінностей, незаплановані витрати, дебіторська заборгованість несплачена в строк, та інше.

В значній мірі фінансова стійкість будь-якого підприємства залежить від кваліфікованого поточного та оперативного управління. Управлінські рішення при оперативному управлінні повинні здійснюватися щодня з використанням форм внутрішньої звітності, та спрямовуватися на забезпечення керівництва підприємства оперативною інформацією про рух матеріальних, фінансових потоків, власних і позикових засобів, розрахунки з покупцями і постачальниками, оборотності оборотних коштів. Оперативне управління передбачає|скоріше| управління| по відхиленнях фактичних значень показників від нормативних, а поточне управління – це дотримання прийнятих тенденцій.

Стійкість фінансового стану може бути підвищена шляхом визначення оптимального розміру обігового капіталу і структури пасивів; прискорення оборотності капіталу в поточних активах, у результаті чого відбудеться відносне його скорочення на гривню обороту; обґрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу), знизити залишки товарно-матеріальних цінностей через реалізацію малорухомих запасів, які не використовуються у виробництві; поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Існує багато відносних показників, за допомогою яких проводять аналіз фінансової стійкості, головні серед яких наведено. На сьогодні для оцінки фінансової стійкості підприємств існує дуже багато показників, які розраховуються на основі фінансової звітності. Проаналізувавши дані методики, можна стверджувати що майже усі мають недоліки, по-перше – не визначеність граничних значень багатьох коефіцієнтів. Однозначних нормативів співвідношення позикових і власних коштів практично немає. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств. Частка власного і позикового капіталу у формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежать від галузевих особливостей підприємства. У тих галузях, де повільно обертається капітал і висока частка необоротних активів, коефіцієнт фінансового левериджу не може бути високим. В інших галузях, де оборотність капіталу висока і частка основного капіталу низька, він може бути значно вищим. По-друге – методики, що використовуються для оцінки стійкості підприємства охоплюють не всі сторони діяльності господарюючого суб’єкта. Наявність широкого кола показників призвело до того, що деякі практично не відрізняються і практично дублюють один одного. В різних країнах ці показники мають різні назви, й іноді завдяки особливостям перекладу.

Необхідно розробити таку методику оцінки фінансової стійкості, яка б відповідала би наступним умовам:

- всі коефіцієнти повинні мати нормативні значення, як мінімальні так і діапазон змін притаманні кожній галузі;

- повинні розраховуватися лише за даними бухгалтерської звітності;

- коефіцієнти повинні давати уяву про фінансову стійкість;

- коефіцієнти повинні мати однакову інтерпретацію (тобто зростання має бути свідченням поліпшення фінансової стійкості);

- методика повинна мати підстави для вироблення рекомендацій щодо поліпшення фінансової стійкості.

Література:

1. Дем’яненко І.В. Фінансова стійкість підприємств та її бюджетно-податкове регулювання // Фінанси України. – 2001. – № 5.

– с. 127 – 129.

2. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств // Фінанси України. – 2001. – № 11. – с. 54 – 61.

3. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 152 с.