Економічні науки/3. Фінансові відносини

К.е.н., доцент Волик І.М.

Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»,Україна

Діяльність наглядової ради: законодавчий аспект та світовий досвід

17 вересня 2008 року Верховна Рада України нарешті прийняла Закон України «Про акціонерні товариства». Історія його ухвалення стала довгоочікуваною подією зважаючи на те, що перший проект закону був розроблений ще десять років тому, доопрацьовувався та виносився на розгляд парламенту декілька разів. Слід зазначити, що новий закон перш за все має вдосконалити вітчизняну систему корпоративного управління та підвищити рівень захисту прав акціонерів.

Ефективність корпоративного управління нерозривно пов'язана з дієвістю роботи наглядової ради, що є контролюючим органом, діяльність якого спрямована на захист прав акціонерів, вирішення питань стратегічного характеру, регулювання та контроль діяльності менеджменту. На сьогодні в Україні є реальні підстави зміни підходів щодо механізмів функціонування цього органу, тому нові законодавчі норми, розроблені на основі консолідації усталеної міжнародної практики, відкривають широкі перспективи для змін та є запорукою ефективної діяльності наглядової ради у правовому полі. То ж зупинимося на основних суттєво важливих моментах у діяльності наглядової ради, що деталізовані законодавчо. Слід зазначити, що на відміну від старих норм, коли створення наглядової ради було обов’язковим за умови наявності понад 50 акціонерів, нині ця цифра зменшена до 10.

Важливим аспектом діяльності наглядової ради є формування її складу, що обираються з числа дієздатних фізичних осіб шляхом кумулятивного голосування. Даний принцип голосування дозволяє віддавати всі голоси за одного кандидата до ради, або ж розподіляти їх серед декількох претендентів, до того ж застосування саме кумулятивної системи голосування створює можливості для представництва інтересів акціонерної меншості. До складу наглядової ради в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій від 100 до 1000 осіб повинні входити не менше ніж п'ять осіб, з кількістю понад 1000 - не менше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів понад 10000 осіб - не менше ніж дев'ять осіб. Однак, остаточний кількісний склад ради встановлюється загальними зборами акціонерів. Засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. У засіданнях з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники профспілкового або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, що діє на підставі колективного договору. Не виключається порядок прийняття наглядовою радою рішеннь шляхом проведення заочного голосування (опитування).

Член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу чи членом ревізійної комісії, що автоматично невілює можливості лобіювання власних інтересів.

Наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів. Зокрема, комітети з питань аудиту та з питань інформаційної політики товариства, очолювані членами наглядової ради, обраними за пропозицією акціонера, який не контролює діяльність товариства.

Наглядова рада за пропозицією голови наглядової ради наділена правом обирати корпоративного секретаря, що є особою, яка відповідає за взаємодію акціонерного товариства з акціонерами чи інвесторами.

Досить показовим є те, що норми нового закону вказують на перелік питань виключної компетенції наглядової ради, адже проблема нечіткого законодавчого розмежування повноважень між правлінням та наглядовою радою досить гостро окреслювалася на практиці. Зокрема, до виключної компетенції наглядової ради тепер віднесено:

1) затвердження положень, які регулюють діяльність товариства;

2) підготовку порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного;

3) прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів чи за пропозицією виконавчого органу;

4) прийняття рішення про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій;

5) прийняття рішення про розміщення та викуп розміщених товариством інших цінних паперів, крім акцій;

6) затвердження ринкової вартості майна;

7) обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу;

8) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди;

9) прийняття рішення про відсторонення голови виконавчого органу від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу;

10) обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства;

11) обрання реєстраційної комісії;

12) обрання аудитора товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

13) визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку;

14) визначення дати складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про проведення загальних зборів та мають право на участь у загальних зборах;

15) вирішення питань про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

16) вирішення питань, в разі злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення товариства;

17) прийняття рішення про вчинення значних правочинів;

18) визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій;

19) прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства, обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних паперів товариства або депозитарія цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

20) надсилання пропозицій акціонерам про придбання особою (особами, що діють спільно) значного пакета акцій;

21) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства

Організація роботи наглядової ради виходить з усталеної в Україні системи корпоративного управління. Світова практика сформувала декілька моделей корпоративного управління, що різняться між собою, зважаючи на розбіжності між економічними системами. Це стосується і моделі організації наглядової ради. Так у англо-американській моделі корпоративного управління, що характеризується однорівневою структурою органів управління, рада директорів формується з числа виконавчих та незалежних директорів. Кількість останніх, як правило, дорівнює або перевищує кількість виконавчих директорів. При цьому роль головного виконавчого директора окреслюється не тільки значними повноваженнями в питаннях формування керівництва, а й тісно пов’язана з успішністю діяльності компанії.

Для німецької моделі характерна дворівнева система органів управління, виокремлення наглядової ради і правління, розрізнення функцій безпосереднього керівництва поточною діяльністю правлінням товариства та контролю за його роботою з боку наглядової ради. Особливістю є те, що керівники не можуть займати позиції у двох органах одночасно. Наглядова рада формує склад правління, але втручатися в його діяльність вона не може. Ще однією особливістю є те, що склад наглядової ради навпіл визначається акціонерами та профспілковою організацією.

Варто зазначити, що український варіант організації корпоративних відносин поєднує окремі риси англо-американської та німецької моделей управління. Управління акціонерним товариством має дворівневу структуру, в якій управління і контроль розділені між наглядовою радою та правлінням, що більш подібно до німецької моделі. При цьому діяльність наглядової ради, на жаль, не є досить активною. Фактично ж правління «контролює» роботу товариства та несе відповідальність за результати його діяльності. Не менш важливою проблемою є брак достовірної та суттєвої інформації як для акціонерів в цілому, так і для членів наглядової ради зокрема. Ряд проблем корпоративного управління в Україні пояснюється нестійкістю моделі корпоративного управління, адже корпоративна інфраструктура практично сформувалася з нуля, на відміну від країн з розвинутою економікою.

У світлі прийняття нового законодавства, де серед органів управління основна увага приділяється саме діяльності наглядової ради закладено підстави для підвищення ролі зазначеного органу управління, що є запорукою на шляху розбудови корпоративних відносин в Україні.

Література:

1. Румянцева С. Ефективність діяльності наглядової ради// Цінні папери України.- 2008.-№ 2.-С.14.

2. Сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку www.ssmsc.gov.ua.