Кашина О.В.
Кременчуцький державний
політехнічний університет імені Михайла Остроградського
Роль податку на
додану вартість у формуванні доходів бюджету
Україна як
незалежна держава ставить за мету створення стабільної, міцної податкової
системи. Але на сьогодні податкова система України не є інструментом підвищення
конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності
суб’єктів господарювання. Сформована система державних доходів відображає
недосконалість перехідної економіки, нерівномірне податкове навантаження, низький
рівень податкової дисципліни, має переважно фіскальний характер та нестабільну
законодавчу базу. Ці недоліки призвели до таких проблем в податковій системі,
як широкомасштабне ухилення від оподаткування, податкова заборгованість
платників перед бюджетом та державними цільовими фондами, бюджетна
заборгованість з відшкодування податку на додану вартість.
Податкова
система повинна відповідати пріоритетам державної політики
соціально-економічного розвитку, сприяння економічному зростанню на основі
добре виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності
надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. На думку
Ревуна В.І., призначення податкової системи в сучасних умовах – це забезпечення
умов для розвитку суспільного виробництва і всіляке сприяння державним органам
управління у вирішенні соціальних завдань
[1].
Загальна сума податкових надходжень до Державного
бюджету України у 2005 році склала 73,18 млрд. грн., у 2006 році - 91,46 млрд.
грн.., у 2007 – 105,97 млрд. грн., з яких надходження від податку на
додану вартість (ПДВ) у 2005 році 33,70
млрд. грн., 2006 році - 44,59 млрд. грн..,
у 2007 – 57,77 млрд. грн. Тобто на сьогодні значну частку в податкових надходженнях
займає ПДВ, так як його питома вага становила
2005 року 46%, 2006 року
близько 49%, 2007 року – 54% [2].
Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" [2] від 3.04.97 року в Україні затверджено 20% - основну ставку та нульову , тобто пільгову
ставку, яка обчислюється щодо таких операцій:
- поставки
товарів, що були вивезені платником податку за межі України;
- поставки
робіт, послуг, представлені для використання за межами митної території
України;
- поставки
товарів підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані у межах митної
території України;
- поставки
транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами України.
Чинна система стягнення ПДВ у розвинутих країнах має гнучкий характер. Так, у Німеччині основна ставка становить 14%, діє також
пільгова 7%. У Франції основна ставка ПДВ – 18% знижена 5,5%. В Італії їх п'ять: пільгова – 4% і нульова , основна 9% та дві підвищенні 19% і 38%. За пільговою 4% ставкою оподатковуються
предмети першої життєвої необхідності (хліб,
молоко та інші предмети харчування,
а також газети і журнали). Основна ставка 9% використовується для широкого кола промислових
товарів (виробів). Продукти та спиртні напої, які реалізуються через ресторан, а також бензин і нафтопродукти
оподатковуються за ставкою
19%. Найвища ставка
застосовується до предметів
розкоші (хутро, ювелірні вироби, спортивні автомашини) [3].
При порівняльному аналізі бачимо, що в Україні застосовується досить висока
20% ставка ПДВ майже усіх операцій. І це
за умов, коли до витрат виробництва включаються нарахування (податки) із заробітної платні до органів
соціального страхування та пенсійного
забезпечення,
комунальний податок, що
призводить до подвійного
оподаткування заробітної платні
та значного збільшення суми ПДВ. У травні 2006 року Державна податкова
адміністрація оприлюднила доопрацьований
варіант Податкового кодексу, в якому пропонується зменшити ставку ПДВ з
20% до 17% та введення для окремих операцій нульової ставки.
Проблема також існує у визначенні бази щодо оподаткування. В Україні база оподаткування операцій з
продажу товарів, робіт, послуг ґрунтується на основі договірної вартості, яка визначена за вільними цінами з
урахуванням акцизного збору, мита та інших загальнообов’язкових платежів і
зборів. Що
стосується нульової ставки ПДВ, то
застосовуючи пільги на окремі види продукції держава стимулює розвиток і надає
підтримку видам діяльності, стимулює експорт вітчизняних товарів за кордон.
Надання пільг щодо ПДВ у вигляді встановлення нульової ставки передбачає
відшкодування з бюджету від’ємної різниці між сумою податкового зобов’язання та
податковим кредитом. Але існує багато недоліків.
По-перше,
податкові пільги часто перетворюються на ухилення від податків, тобто надаються
тим господарюючим суб’єктам, які спромоглися отримати їх незаконним методом.
По-друге,
звільняючи від податків деякі підприємства, держава збільшує податковий тягар
іншим. Цей факт стимулює керівників підприємств шукати шляхи отримання таких
пільг замість того, щоб підвищувати ефективність своїх компаній.
По-третє,
ускладнення процесу адміністрування. Повинні здійснюватись перевірки
підприємств, які отримали пільгове оподаткування на відповідність стандартам.
Адміністративні ресурси повинні перерозподілятися на користь тих видів
діяльності, які не продуктивними [3].
За даними
Державної податкової адміністрації станом на 1.01.2006 року в Україні загальна кількість пільг становить 387 на
суму 52254,5 млн. грн., з яких 43537,7 млн. грн. ПДВ [5].
Найбільшу
частку займають пільги при здійсненні експорту товарів,
продажу лікарських засобів, виробів медичного призначення, продажу робіт (послуг) для використання за межами митної території України . При експорті споживання
відбувається не в Україні, а тому сам об’єкт оподаткування відсутній.
Оскільки наявність
ПДВ є обов’язковою умовою для вступу в ЄС нових членів, для того, щоб цей
податок став універсальним фінансовим
інструментом ринкової економіки України, необхідно вдосконалювати механізм
оподаткування, виправляти недоліки, що присутні у даному законодавстві з
оподаткування ПДВ, оскільки воно не відповідає загальносвітовим стандартам.
Виявивши недоліки функціонування
податку на додану вартість, можна запропонувати такі напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:
1. Встановлення диференційованих ставок ПДВ.
2. Спрощення механізму справляння податку на додану вартість, а саме –
виключити з бази оподаткування акцизний збір, мито та інші загальнообов’язкові
платежі і збори.
3. Обмеження переліку пільг, залишити тільки ті, що стосуються предметів
першої необхідності.
4. Посилення контролю за відшкодуванням ПДВ з бюджету.
5. Змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та
посередницької діяльності. Встановити об'єктом оподаткування у даних підприємствах
валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною
придбання. Це дозволить не застосовувати до підприємств
торгівлі та
посередницької діяльності механізм відшкодування ПДВ.
Література:
1. Ревун В.І. Про реформування й модернізацію податкової системи// Фінанси
України.-2006.- №9.-С.82-89.
2. www.rada.gov.ua - Закон України "Про податок на додану вартість"
3. Миргородська
Л.О.Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Київ:
Центр навчальної літератури. - 2003.- C.239 .
4. Іголкін І.В. Податкова реформа як об’єктивна необхідність зміцнення
дохідної частини державного бюджету// Фінанси України. -2005.- №3.- С.37-42.
