Экономические науки/1. Банки и банковская система

Назаренко О.П., Шклярова А.О., к.е.н., доцент Попова І.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган – Барановського, Україна

Інноваційна основа розвитку банківського бізнесу

Нині банки стикаються з численними загрозами та ризиками, вони змушені витримувати жорстку конкуренцію та долати невизначеності, породженні ринковими коливаннями. При цьому, щоб отримувати прибутки та динамічно розвиватися, банки мають дбати про примноження добробуту своїх клієнтів, пропонуючи їм нові послуги та продукти, які сприятимуть розширенню ділової активності, зниженню витрат та підвищенню доходності бізнесу.

Разом із тим, існує ряд тенденцій у банківському бізнесі, які зумовлюють необхідність його подальшого розвитку на інноваційній основі, зокрема [1]:

– універсалізація банківської діяльності при збереженні спеціалізації банків;

– інтернаціоналізація банківської діяльності, під впливом якої в розвитку банківських технологій стала проявлятися тенденція уніфікації банківських операцій;

– зростання міжбанківської конкуренції;

– зниження частки надання традиційних банківських послуг на локальному рівні;

– процес інтеграції банків з небанківськими інститутами, насамперед, зі страховими компаніями;

– загострення проблеми доходності кредитних інститутів, яка призводить до підвищення ризиковості банківської діяльності, через прагнення до прибутків в умовах конкуренції;

– скорочення участі держави при домінуванні приватного банківського бізнесу;

– прагнення до саморегулювання банківської діяльності, підвищенню відповідальності банка і клієнта.

Значна увага питанню банківських інновацій приділяється у працях російських вчених: О.І. Лаврушина, Н.І. Валенцевої, І.Т.Балабанова. Дане

питання також висвітлено рядом іноземних дослідників, зокрема Дж. Фінерті,

Дж. Хемпелом, А. Кульманом та іншими.

Поняття банківської інновації не має чіткого визначення в сучасній літературі. Банківська інновація розглядається як синтетичне поняття про діяльність банку, яка направлена на отримання додаткових доходів в процесі створення сприятливих умов формування та розміщення ресурсного потенціалу за допомогою втілення нововведень, які сприяють клієнтам в отриманні прибутків.

Стратегія розробки банківських інновацій орієнтована на попит (так звана стратегія швидкого реагування) або на пропозицію нових продуктів (стратегія пропозиції) і кожна з них має свої переваги і недоліки [2].

У світовій практиці, зазвичай виділяють наступні види банківських інновацій:

– банківські продукти на нових сегментах ринку;

– інновації у нових сферах грошово – фінансового ринку;

– управління готівкою та використання нових інформаційних технологій;

– послуги фінансового посередництва, спрямовані на зниження операційних витрат та більш ефективне управління активами та зобов’язаннями;

– нові продукти в традиційних сегментах позичкових капіталів.

Банківська інновація проявляє себе тільки в процесі своєї реалізації на фінансовому ринку або всередині банку, а попит на інноваційний банківський продукт чи послугу визначає його ступінь новизни.

Банкові як продуцентові банківської інновації доводиться постійно вирішувати чотири завдання:

1. Що треба зробити для розширення існуючих і освоєння нових фінансових ринків?

2. З чого треба почати розробку банківської інновації?

3. Що треба зробити для впровадження банківської інновації на ринку?

4. Як ефективно управляти банківською інновацією?

Рішення цих задач створюють основу для визначення необхідного періоду часу, матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів. Поєднання часу і ресурсів у єдиний процес визначають значимість концепції життєвого циклу банківської інновації для діяльності банків.

Розглядаючи банківську інновацію в часовому вимірі, необхідно звернути увагу на ряд стадій, які в сукупності формують її життєвий цикл.

По – перше, концепція життєвого циклу банківської інновації змушує керівника банку та його маркетингову службу аналізувати господарську діяльність як із позиції дійсного часу, так і з погляду перспектив її розвитку, тобто з позиції майбутнього.

По – друге концепція життєвого циклу банківської інновації обґрунтовує необхідність систематичної роботи по плануванню випуску інновацій (пошук ідеї, організація інноваційного процесу, створення банківської інновації, її просування на ринку, та дифузія), а також по просуванню інновації на ринку (вивчення попиту, банківський маркетинг).

По – третє, концепція життєвого циклу банківської інновації є основою механізму аналізу і планування інновації. При аналізі банківської інновації можна встановити, на якій стадії життєвого циклу вона знаходиться, яка її найближча перспектива, коли почнеться різкий спад і коли вона закінчить своє існування.

Загалом, концепція життєвого циклу банківської інновації відіграє важливу роль при плануванні виробництва інновації та організації інноваційного процесу в банківській сфері. Разом із цим, центральною проблемою для банку залишається питання оцінки ефективності інноваційного продукту або послуги, обґрунтованості рішення менеджменту при здійсненні вибору між альтернативними варіантами. Вибір звичайної послуги того чи іншого банку визначається мірою привабливості з урахуванням іміджу банку, його тарифної політики та територіальної доступності відділень. При цьому імідж – це суспільне уявлення про якість банку, включаючи довго тривалість безконфліктного існування на ринку, позитивні відгуки, престижність. Головною складовою іміджу є довіра клієнта, яка містить і ступінь задоволення його потреб. Проте при визначенні привабливості інноваційної послуги або продукту необхідно враховувати не просто імідж банку, а його зміну після введення інновації[3].

Разом із цим, необхідно враховувати унікальність зазначеного продукту і те, що ціна на нього формуватиметься під впливом пропозиції з боку самого банку, а тому залежатиме, насамперед, від такого фактору, як період окупності продукту або послуги.

Для України питання банківських інновацій є актуальним, особливо з огляду на посилення міжбанківської конкуренції на ринку після приходу сильних іноземних гравців. Розвиток на інноваційній основі – це реальна можливість для українських банків зберегти та підвищити свою конкурентоспроможність за умов, коли боротьба за клієнта постійно загострюється. Саме тому банки мають бути зацікавленні у створенні та впровадженні інновацій, які дають змогу їм задовольняти попит, що постійно видозмінюється.

Але розробка нових банківських продуктів чи послуг – це, насамперед, процес зміни стратегії банківської діяльності, складовою якої є інноваційна політика банку, оскільки саме вона чинить неабиякий вплив на конкурентну позицію банку на ринку.

Для досягнення максимально можливого ефекту від здійснення нововведень, рішення банків щодо інноваційної політики та, зокрема, стосовно фінансового забезпечення певних видів інноваційної діяльності і формування власного інноваційного портфеля повинні здійснюватися за наступними етапами :

– розробка інноваційної політики комерційного банку;

– розробка інноваційної стратегії банку, що повинна узгоджуватися не тільки із загальною, а й кредитною та інвестиційною його стратегіями;

– аналіз інноваційної привабливості ринку;

– формування інноваційного портфеля банку;

– селективність інноваційного портфеля банку;

– часовий добір інноваційних проектів залежно від етапу інноваційного циклу;

– диверсифікація інноваційного портфеля банку.

При цьому слід враховувати, що особливістю управління банківськими інноваціями є врахування соціальних аспектів нововведень і зміни їх соціальної значущості з часом. Велика роль у цьому належить державі, що за допомогою регулювання податкових ставок і надання пільг може стимулювати чи стримувати фінансування, а, отже, і просування інновацій на ринки споживання.

Література:

1. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. За ред. Кириченка О.А. – К., 2002.

2. Кірєєв О., Заруба Ю. Підвищення конкурентоспроможності банку: стратегічний підхід // Вісник НБУ. – Листопад, 2003

3. Семикова П. Банковские инновации и новый продукт // Банковские технологии. – 2002, №11. – 42-47 с.