Экономические науки/1.Банки и банковская система.

канд. екон. наук, доц. Попова І.В., Мірошнікова О.С.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Аналіз діяльності інвестиційних банків України

Для формування і реалізації інвестиційно-інноваційної моделі країни необхідно створення або удосконалення роботи ряду фінансових інститутів, до яких перш за все належать банки. Банки – це незалежне комерційне підприємство, яке є основним механізмом, що постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами.

Водночас дуже актуальною стає проблема створення і функціонування інвестиційного банкінгу. Це пов’язано з неефективною діяльністю українських комерційних банків [1]:

1. високі відсотки і короткі терміни кредитування;

2. низький рівень фінансування інноваційних і інвестиційних проектів;

3. відмеженість від міжнародних проектів;

4. основні прибутки банків – споживче кредитування і підвищення банківських тарифів;

5. низька рентабельність активів (в середньому 1,5%);

6. технологічні і менеджерські проблеми.

Інвестиційний банк — спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позиковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань.

Основними функціями інвестиційного банку є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не просто посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку [2].

Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу в придбання нематеріальних активів. При цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, це зумовлено: їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити; нестійкістю функціонування виробничих підприємств; відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак – високими ризиками.

Аналізуючи структуру інвестиційно-кредитного портфеля першої п’ятірки банків (табл.1) можна зробити висновок, що більшість інвестицій банків здійснюється у формі кредитів. Найбільшу питому вагу КІП має Приватбанк і вона складає 9,8% від загальної суми кредитних портфелів. Найбільший показник вкладень в цінні папери серед них має Укрексімбанк и вони склали 1530,03 млн.грн.

Таблиця 1

Структура кредитно-інвестиційного портфеля (КІП)

станом на 01.11.2008р. (млн.грн) [3]

№	Банк	КІП	Питома вага (%)	В тому числі
				Міжбанківські кредити	Кредити юридичним особам	Кредити фізичним особам	Цінні папери
1	ПриватБанк	63151,8	9,756	5655,32	32945,04	23617,49	933,99
2	Райфайзен Банк Аваль	46761,6	7,224	733,67	23339,55	21302,38	1386,04
3	Укрсиббанк	44417,9	6,862	2678,06	16195,62	24314,6	1229,67
4	Укрсоцбанк	37327,5	5,767	745,33	15809,16	19828,63	944,39
5	Укрексімбанк	32501,1	5,021	816,64	28535,54	1618,9	1530,03

Впродовж 200-2007 р. українські банки переважно надавали кредити в поточну діяльність позичальників, їх частка перевищувала 90%. Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність були незначними, їх частка на початок 2008р. становила 9,9% від загального кредитно-інвестиційного портфеля [1].

До основних причин низької ефективності банківської системи та її інвестиційної складової можна віднести: недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій; бажання банків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами; високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів; непрозорість ринку капіталу; недовіра до банків з боку клієнтів; недосконалість законодавства; низька ліквідність вторинного ринку цінних паперів; недостатня кількість платоспроможних позичальників.

Для подолання вище перерахованих проблем необхідно:

1. Підтримувати розвиток ринку банківських послуг, в т.ч. інвестиційних послуг, які зближують фінансовий і реальний сектори економіки, сприяють вступу вільних фінансових ресурсів до підприємців, а для банків розширюють джерела їх доходів;

2. Вивчати практику інвестиційних послуг на досвіді окремих банків і небанківських фінансових компаній в Україні;

3. Сприяти розвитку послуги інвестиційного менеджменту (довірчого управління активами професійних учасників фінансового ринку і активами (заощадженнями) приватних осіб), який є могутнім інструментом залучення ресурсів. Можливості цього інструменту не лише можуть дорівнювати прибутковості від брокерських операцій, а і здатні оживити попит на інші фінансові послуги;

4. Активізувати державну підтримку створення інвестиційних банків в Україні. Держава в період економічної і інвестиційної криз повинна взяти на себе ініціативу з погодження інвестиційної політики і стимулювання створення інвестиційно-банківських інститутів;

5. Об'єднання українських інвестиційних банків в консорціуми за участю зарубіжних банків, визнаних професіоналами у сфері інвестиційно-банківського бізнесу на міжнародному фінансовому ринку для успішнішого функціонування.

Підсумовуючи, можна відмітити, що від активності діяльності комерційних банків в інвестиційному напрямку багато в чому залежить інноваційно-інвестиційний вектор ринкової економіки України.

Література:

1. О.Кириченко. Діяльність інвестиційних банків в Україні: проблеми та перспективи розвитку//Банківська справа. – 2008р.–№2, С.57-72

2. http://uk.wikipedia.org/wiki/Інвестиційний_банк

3. http://www.aub.com.ua/ua/2008.html?_m=publications&_t=rec&id=14175