Економічні науки/2. Фінансові відношення

 

К.т.н., доцент кафедри фінансів Калічава Т.Б.

Студентка Горохова О.Ю.

Донбаський державний технічний університет, Україна, м. Алчевськ

 

Неплатоспроможність сучасних підприємств і шляхи її подолання

 

Ринкові умови господарювання вимагають від еко­номічних суб'єктів дотримання вимог щодо платоспроможності та ліквідності, їхнє практичне значення обумовлене необхідністю повного та своєчасного виконання зобов'язань, забезпечення діяльності підприємств ліквідними активами, здатними в будь-який час покрити обсяг зобов'язань.

Необхідність своєчасного і повного виконання суб'єктом господарюван­ня своїх зобов'язань в умовах ринкової економіки є головною проблемою. Для підприємств присутня постійна загроза невиконання своїх зобов'язань у будь-який проміжок часу, що в результаті відбивається на перспективах їх по­дальшого існування. Статистика свідчить, що компанії припиняють свою діяльність частіше внаслідок нестачі грошових коштів, тобто при недостат­ньому рівні платоспроможності, ніж через недостатню рентабельність.

В наукових публікаціях Л. Ремньової, Н. Хлістунової, Н. Давиденко, Є. Іоніна та інших авторів велику увагу приділено проблемі ризику виникнення неплатоспроможності підприємств.

Практика показує, що у виробничій сфері значний ризик підприємства спричиняється неналежним виконанням партнерами договорів через їхню неплатоспроможність.

До зовнішніх причин виникнення ризику сьогодні варто віднести насамперед платоспроможність партнерів, яку неможливо спрогнозувати. Цей чинник в економіці України є визначальним для забезпечення стійкого положення підприємств у виробничій сфері.

Метою статі є проведення аналізу причин виникнення неплатоспроможності підприємств та пошук можливих шляхів її подолання.

Узагальнення існуючих в економіч­ній літературі точок зору дозволяє зробити висновок, що найчастіше платоспроможність трактується як достатність ліквідних активів для по­гашення у будь-який момент всіх короткострокових зобов'язань підпри­ємства перед кредиторами або як можливість готівковими грошови­ми ресурсами своєчасно погашати платіжні зобов'язання економічного суб'єкта. Отже згідно з існуючими в економічній теорії підходами, платоспроможність ототожнюється з можливістю повернення боргів, а її показники в загальному вигляді характеризують, чи здатний господарюючий суб'єкт своєчасно і в повному обсязі провести розра­хунки за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами.

Сьогодні дуже гостро постала проблема неплатоспроможності багатьох вітчизняних підприємств. Неплатоспроможність одного підприємства позначається на неплатоспроможності інших, а також на можливості підприємств вчасно видавати заробітну плату. Відтак це впливає і на платоспромож­ність рядових покупців.

 

          

 Рисунок 1 – Дебіторська заборгованість між підприємствами та установами України

            Рисунок 2 – Кредиторська заборгованість між підприємствами та установами України

 

З рисунків 1 і 2 можна побачити, що загальна сума прострочених платежів між підприємствами та установами України (у тому числі за товари, роботи, послуги, за векселями, з бюджетом, із внутрішніх розрахунків) станом на 01.01.2006 р. дорівнює 151318,2 млн. грн., на 01.01.2007 р. – 127947,6 млн. грн. та на 01.01.2008 р. – 128720,2 млн. грн. Тобто, як позитивне явище можна відмітити поступове скорочення цієї суми з кожним роком.

Але, як негативне явище за цей же період, можна відмітити постійний зріст загальної суми як дебіторської, так і кредиторської заборгованості між підприємствами та установами.

Дебіторська заборгованість станом на 01.01.2006 р. становила 303329,5 млн. грн., в 2007 р. вона вже досягла 357504,8 млн. грн. (зросла на 54175,3 млн. грн.), а в 2008 р. – 468585,5 млн. грн. (зросла ще на 111080,7 млн. грн.).

Кредиторська заборгованість станом на 01.01.2006 р. становила 361542,1 млн. грн., у 2007 р. – 416787,7 млн. грн. (зросла на 55245,6 млн. грн.), у 2008 р. – 544158,5 млн. грн. (зросла на 127370,8 млн. грн.). Все це негативно впли­ває на роботу промисловості і призводить до ризику неплатоспромож­ності.

У результаті зростання неплатежів посилюється спад виробництва. Внутрішній ринок гине через незабезпеченість коштами при тому, що попит залишається незадоволеним, а виробничі потужності підприємств-постачальників не завантаженими.

Банкрутами можуть стати економічно «здорові» підприємства, що потрапили у скрутне фінансове становище через неплатоспроможність своїх покупців. Можливість затримки виконання партнерами поточних договірних зобов'язань призводить до небезпеки втрат, пов'язаних із порушенням платежів і одержанням прибутку підприємством.

При виявленні ризику неплатоспроможності підприємства слід звертати увагу саме на управління ліквідністю підприємства, адже управління нею дозволяє уникнути тимчасової, а нерідко й досить тривалої неплатоспроможності. Воно полягає в гнучкому та оперативному плануванні та координації виплат за борговими зобов'язаннями, грошових надходжень на рахунки підприємства.

При розробці політики управління ліквідністю активів підприємства потрібно враховувати особливості необоротних та оборотних активів як об'єкта фінансового управління. Стратегія управління не­оборотними активами значною мірою залежить від ступеню їх ліквідності. При цьому ліквідними вважаються ті необоротні активи, які можна у разі необхідності продати за ціною не нижчою за ціну при­дбання за мінусом амортизації.

Управління ліквідністю оборотних активів підприємства повинно обов'язково поєднуватися з управлінням поточними пасивами. При цьому визначається чистий оборотний капітал як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями. Чим більший чистий оборотний капітал, тим більша частина оборотних активів підприємства фінансується на короткостроковій основі, а отже зростає ліквідність активів і зменшується ризик втрати неплатоспроможності.

Для нормального функціонування підприємства необхідно скорочувати час переведення в кошти на поточному рахунку засобів, які іммобілізовані у запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості. Тому при розробці політики раціонального управління ліквідністю оборотних коштів підприємства окремо розробляється комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ліквідності та прискорення оборотності окремих видів поточних активів (товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій).

Щоб уникнути проблеми неплатежів між підприємствами, які призводять до ризиків неплатоспроможності, доцільно вживати такі заходи:

- відмова від фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективної фінансової політики підприємства;

- зниження питомої ваги позикових фінансових ресурсів у господарсь­кому обороті;

- підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів.

 

Література:

 

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. Учебн. курс. – К.: Ника-Центр, 2006. – 656 с.

2. Н.В. Хлістунова. Фінансові ризики підприємств // Актуальні проблеми економіки, № 7. – 2003 р.

3. Інформація сайту www.ukrstat.gov.ua.