Ангеліна І.А. доцент, к.е.н., Карпенко А.С.

СИСТЕМА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЗМІНИ ДО НЬОГО.

У країнах із розвиненою економікою система відповідальності у фінансово-бюджетній сфері побудована на таких засадах, як законодавче визначення видів відповідальності та порядок їх застосування. Метою даної статті є визначення невідповідності форм відповідальності за скоєне правопорушення органами ДФК у нормативних документах.

Основні фінансові порушення обов’язково класифікуються в законодавстві. Як заведено, кожне фінансове порушення має чітко визначений ступіні відповідальності. І лише в суді встановлюється адміністративна та кримінальна відповідальність і призначається відповідне покарання. Тобто до того часу, поки суд не визнає особу винною у навмисному порушенні або злочині й не призначить покарання адміністративна й кримінальна відповідальність не настає. Окрім того, уповноваженими органами державного управління може бути встановлено іншу відповідальність, що не потребує рішення суду. Але в таких випадках передбачена чітко регламентована система застосування заходів впливу до фізичних та юридичних осіб, які скоїли фінансове порушення.[4]

Діяльність органів контролю чітко регламентована. Етнічні норми поведінки їх працівників вимагають суворого дотримання професійної етики та чинного законодавства. Відповідальність посадових осіб, яких держава уповноважила здійснювати контрольні дії, регулюється виключно законами.

За таких умов довіра до законослухняних громадян та суб’єктів господарювання є непохитною. Також їхня недоторканість є основою взаємовідносин між суб’єктами та об’єктами державного фінансового контролю. Органи контролю підтримують партнерські стосунки із підконтрольними об’єктами і всіляко допомагають їм у дотриманні законодавства. Лише у разі виявлення ознак злочину матеріали передаються до суду або правоохоронних органів. Тоді штрафи, які призначає суд та фінансові злочини, сягають значних розмірів, а терміни засудження – значних періодів. Уповноважені державні органи ретельно відслідковують сплату призначених штрафів у повному обсязі. Система фінансово-платіжних операцій побудована таким чином, що уникнути сплати штрафів практично неможливо. Зазначені елементи системи відповідальності створюють суттєву протидію основним фінансовим порушенням.

В Україні ж є певні відмінності. За детального розгляду норм права, які регулюють відповідальність учасників бюджетного процесу, можна дійти висновку, що вони дещо недосконалі та різняться в підходах. Наприклад, згідно з положенням Бюджетного кодексу України передбачається загальна норма про цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, винних у порушенні бюджетного законодавства. Інших норм, які регламентували би порядок застосування зазначених видів відповідальності, у цьому Кодексі немає. Тому для застосування цієї норми слід користуватися іншими законами. А отже, в разі виявлення бюджетного порушення можна застосувати будь- яку міру відповідальності залежно від вимог різних сфер права, зокрема цивільного, адміністративного, кримінального, трудового. Тобто немає чіткості у визначенні покарання за конкретний вид правопорушення. Така правова неврегульованість часом дозволяє застосувати подвійну відповідальність за одне й те саме бюджетне порушення, або навпаки, зумовлює уникнення від відповідальності, якщо скоєне бюджетне правопорушення не підпадає під дію іншого закону.[3]

Водночас Бюджетним Кодексом України передбачено, що незалежно від настання цивільно-правової відповідальності в разі споєння бюджетного правопорушення до розпорядників чи одержувачів бюджетних коштів застосовується стягнення чи заходи впливу, регламентовані окремими нормами головного фінансового документа держави. Зокрема, йдеться про призупинення бюджетних асигнувань та операцій із бюджетними коштами, зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів, призупинення рішення про обласний бюджет, бюджети міст Києва і Севастополя і бюджетів територіальних громад, повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих як субвенції, в разі нецільового використання.[2]

З метою запобігання нецільовому використанню бюджетних коштів необхідно розробити дійові заходи, які унеможливлювали б не суто цільове, а передусім незаконне використання бюджетних ресурсів. Нецільове використання коштів - це порушення законодавства. Тому необхідно уточнити норми законів та нормативно-правових актів для врегулювання цих проблем.

Важливо також розробити чіткий механізм обов’язкового повернення нецільових витрат розпорядникам бюджетних коштів. На Єдиний казначейський рахунок. Законодавством передбачений постійно діючий механізм лише такого повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенції. Подібний порядок повернення доцільно розробити і для всіх інших коштів бюджету.

Щоб уникнути суперечностей та несправедливості у процесів становлення відповідальності, необхідно внести зміни до Бюджетного Кодексу України та інших законів, які визначають відповідальність за бюджетні правопорушення.

За оцінками фахівців Органів ДКРС, проблема застосування адміністративної відповідальності на практиці зумовлена слабкою взаємодією із судовими органами. На їх погляд, суди невиправдано зволікають із розглядом адміністративних справ, безпідставно звільняють від відповідальності правопорушників, несвоєчасно інформують органи ДКРС про передачу до органів виконавчої служби постанов про притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності.[]

Такий підхід до проблеми взаємодії із судами вважаємо дещо поверховим. Повноваження контролюючих органів дають їм змогу вручатися в систему судочинства, що не узгоджується з Конституцією України, адже влада на законодавчу, виконавчу та судову. Повноваження контролюючих органів повинні зосереджуватися на встановленні факту порушення. А визнавати винними у скоєнні порушення має лише суд. Тому вважаємо за доцільне вдосконалити механізм застосування адміністративної відповідальності у частині фінансово-бюджетних порушень шляхом правових та процесуальних змін.

Нині в Україні нема окремих норм щодо відповідальності посадових осіб органів влади, які забезпечують бюджетний процес, та органів державного фінансового контролю за їх дії або бездіяльність. Вони здебільшого несуть цивільно-правову відповідальність загального характеру.

Крім того, в Україні нема уповноважених органів чи посадових осіб, які б контролювали та перевіряли діяльність органів державного фінансового контролю. Тому в нашій державі склалася ситуація, за якої посадові особи органів державного фінансового контролю здійснюють контрольні дії від імені держави без встановлення персональної відповідальності за неправомірність їх дій або бездіяльність. У нашій країні до посадових осіб органів державного фінансового контролю майже завжди застосовується презумпція не винуватості. Це сприяє утвердженню адміністративно-каральної системи державного фінансового контролю і не дозволяє цій сфері розвиватися у демократичному правовому напрямку.[1]

Отже, досі на законодавчому рівні не врегульована значна кількість питань, які стосуються встановлення відповідальності за фінансово-бюджетні порушення.

Запровадження в Україні ефективної та дієвої системи відповідальності у фінансово-бюджетній сфері можливе за умов формування її з двох взаємопов’язаних складових: відповідальність розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відповідальність повноважених на фінансовий контроль органів влади.

Проблеми в системі відповідальності слід вирішувати через глибинні організаційно-функціональні, структурні реформи системи державного фінансового контролю і розроблення пакету змін у нормативно-правовій базі, що стосується відповідальності не лише за порушення бюджетного законодавства, а й в інших споріднених сферах. Одним із найважливішим питань формування правової бази системи відповідальності учасників бюджетного процесу є розробка та прийняття законодавчого акта, який має стати фундаментом такої системи. Особливо слід врегулювати питання морально-етичних норм діяльності органів державного фінансового контролю та правових засад встановлення видів відповідальності. Розроблення чітко регламентованих норм створить ефективні умови для побудови дієвої системи відповідальності в Україні.

Література:

1. //Актуальні проблеми економіки.- № 8 .- 2007р .-с 32-36

2. //Формування ринкових відносин в Україні.-№ 6.- 2008р.-с 56-60

3. //Економіка України.-№ 3.- 2008р.-с 45-47

4. //Фінансовий контроль.- № 7.- 2008р.- с 24-27