Економічні науки/Бухгалтерський облік та аудит

К.е.н., доцент Ангеліна І.А.

Єсавочкіна Дар’я Костянтинівна

«КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ В АУДИТІ»

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім.М.І.Туган-Барановського

Актуальність теми полягає у тому, що в інтересах суспільства та аудиторів полягає визначення професійних стандартів щодо конфіденційності та надавання рекомендації щодо характеру та обсягу обов’язків стосовно конфіденційності, а також обставин, за яких дозволяється або вимагається розкривати інформацію, отриману при наданні професійних послуг аудиторами.

Мета статті полягає у тому, щоб розкрити суттєве значення конфіденційності в аудиті, як одного з головних атрибутів роботи аудитора з клієнтом.

Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фінансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів (свідчень). Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення. У практиці аудиту в Україні необхідно користуватися міжнародними і національними стандартами, нормативними документами з організації і методології бухгалтерського обліку і фінансово-господарського контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці. Основні принципи і вимоги щодо розробки стандартів аудиту визначені міжнародними нормативами аудиту — 1 "Мета і основні принципи проведення аудиту" і 3 "Основні принципи регулювання аудиту". Останній унормовує принципи аудиторської професійної відповідальності, які необхідно застосовувати при виконанні будь-якого аудиту і враховувати при розробці конкретних стандартів аудиту. До основних принципів норм аудиту відносять: цілісність, об'єктивність і незалежність, конфіденційність, знання і компетентність; правила використання результатів робіт, виконаних іншими аудиторами; документальне оформлення, планування, одержання доказів аудитором; перевірка систем обліку і внутрішнього контролю; аналіз висновків аудитора і складання ним звіту. Кожний стандарт має визначити певну частину або сторону аудиторської роботи, повинен бути коротким і лаконічним, але з достатньою повнотою описувати вимоги до регулювання об'єкта стандарту. [3, с 47]

Кодексом етики аудиторів передбачено, що аудитори зобов’язані дотримуватися конфіденційності інформації про справи клієнта або роботодавця, отриманої під час надання професійних послуг. Обов’язок щодо збереження конфіденційності залишається в силі і після припинення стосунків між аудитором та його клієнтом або роботодавцем. [1, с 15]

Аудитор повинен завжди дотримуватися конфіденційності, доки йому не нададуть спеціальний дозвіл розкрити інформацію або якщо розкриття цієї інформації є юридичним або професійним правом чи обов’язком.

Аудитори повинні забезпечити дотримання конфіденційності їх підлеглими та особами, які надають консультації чи допомогу.

Конфіденційність стосується не лише розкриття інформації. Конфіденційність також вимагає, щоб аудитор, який одержує інформацію при наданні професійних послуг, не використовував (або не вдавав, ніби використовує) цю інформацію для особистої вигоди або вигоди третьої сторони.

Аудитор має доступ до великого обсягу конфіденційної інформації про справи клієнта або роботодавця, яка не розкривається громадськості. Тому слід вірити, що аудитор не розкриє інформацію іншим особам без дозволу клієнта або роботодавця. Це не стосується розкриття такої інформації з метою належного виконання обов’язків аудитора відповідно до професійних стандартів.[4, с 21]

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матеріали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові. [3, с 34]

Отже, аудитори зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Список використаної літератури:

1. Закон України від 14.09.2006 «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006;

2. Наказ Мінстату України від 12.02.96 № 43 «Про затвердження Положення про порядок і умови видачі інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»;

3. Проскуріна Н.М. Контроль якості роботи аудиторів// Аудитор України. – 2004. - № 17(57);

4. Бутинець Ф.Ф. Аудит: підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” ВНЗ – 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП “Рута”, 2002 – 672 с.;

5. Гніденко Н.А. Розробка стандартів аудиту // Вісник ЛКА. Серія економічна – Випуск 16. – Львів, 2004.