Глобальна фінансова криза 2008 року

Тема глобальної фінансовой кризи є найактуальнішою на сьогоднішній день. Всі знають, наскільки істотно змінилася світова економіка, як і світ загалом, після Великої депресії 1929—1933 років. Нинішні фінансові потрясіння, за визначенням найавторитетніших фахівців, є на порядок глибшими, тож і їх наслідки, швидше за все, будуть іще радикальнішими.

Мета цієї статті: дізнатися про подробиці гострої кредитної, банківської, валютної та торгової кризи, що виникла у вересні 2008 року, події на фінансовому ринку, починаючи з липня 2007, що були задіяні в кредитній кризі.

Завдання статті: з’ясувати, у чому полягає сутність поняття «глобальна фінансова криза», дослідити особливості антикризової політики держави.

Глобальна фінансова криза 2008 року — глибока фінансова криза, найгірша криза з часів Великої депресії, яка перебуває в активній фазі станом на середину листопада 2008. Криза ясно проявилась у вересні 2008 року під час банкрутства, злиття або консервації декількох великих американських фінансових фірм. Причини, що викликали цю кризу, повідомлялись в ділових журналах за декілька місяців до вересня, разом із коментарями про фінансову стабільність провідних інвестиційних банків, страхових фірм та іпотечних банків США та Європи, постраждалих від іпотечної кризи.

Декілька слів стосовно поняття «криза»:

Вдале трактування термінів, аналогічних за своєю суттю, дав відомий учений-економіст середини 20 сторіччя Мюррей Ротбард:

"У минулі часи ми страждали від періодичних економічних криз, раптовий початок яких мав назву «паніка», а затяжний період після паніки називався «депресією». Найвідомішою депресією нового часу є, звичайно ж, та, що почалася в 1929 році з типової фінансової паніки і продовжувалася аж до початку Другої світової війни. Після катастрофи 1929 року економісти і політики вирішили, що це більше ніколи не повинно повторитися. Щоб успішно і без особливого клопоту впоратися з цим завданням, знадобилося лише виключити з вживання само слово «депресія». З тієї миті Америці більше не довелося випробовувати депресій. Бо коли в 1937–1938 роках настала чергова жорстока депресія, економісти просто відмовилися використовувати цю страшну назву і ввели нове благозвучніше поняття – рецесія. З тих пір ми пережили вже немало рецесій, але при цьому жодній депресії. Втім, досить швидко слово «рецесія» теж виявилося досить різким для витончених відчуттів американської публіки. Судячи з усього, остання рецесія була у нас в 1957–1958 роках. З того ж часу у нас траплялися «спади», або навіть краще- «уповільнення», а то і «відхилення»." у вигляді фінансової кризи.

Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, криза швидко розрослась у глобальну кризу, що призвело до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Криза призвела до проблем ліквідності та дерегулювання фінансових установ в США та Європі, що далі посилило кризу ліквідності. Політичні лідери та міністри фінансів та директори центральних банків координували свої зусилля для пониження страху, але криза все ще продовжується та продовжує змінюватись, перетворюючись в кінці жовтня у валютну кризу, викликану бажанням інвесторів перевести свої капітали в сильніші валюти, такі як єна, долар та швейцарський франк, спонукаючи багато національних економік шукати допомогу в Міжнародного валютного фонду. Криза була викликана іпотечною кризою та є гострою фазою фінансової кризи 2007—2008.

Висновки.

Світова фінансова криза розпочалась у 2007 році з обвалу ринку іпотечних кредитів у США. Обвал ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, банкрутство кредитних фондів, списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків, обвал фондових ринків, ріст цін на енергоносії, прискорення темпів світової інфляції та зниження темпів росту світової економіки – всі ці події взаємопов’язані і відбулися за період менше 1 року. Фактично, надзвичайно тісна взаємопов’язаність та переплетеність фінансових систем призвела до того, що криза на американському ринку переросла у кризу світової економіки.

Відповідно, криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України, яка інтегрована у світову економіку. Незважаючи на заяви багатьох експертів, що світова фінансова криза не вплинула на економіку нашої державі, насправді криза призвела до відчутних наслідків. По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

На думку експертів, антикризова політика держави повинна зосереджуватися на заходах системного характеру. При цьому першочергову увагу слід приділяти антиінфляційним заходам структурного характеру, що концентруються на розвитку внутрішнього ринку. Крім того, важливо проводити розробку механізмів заміщення зовнішніх запозичень внутрішніми ресурсами, а також підсилити здатність фінансового сектора до трансформації вільних коштів громадян в інвестиційні ресурси.

Необхідно приділити особливу увагу регулюванню прибутків населення, зокрема, впровадити прогресивну шкалу прибуткового оподаткування та ввести оподаткування нерухомості.

Слід удосконалити інструментарій регулювання ліквідності комерційних банків і структуризації збільшення грошової пропозиції, зокрема, шляхом формування сегменту «довгих грошей».

Враховуючи особливості фінансової ситуації, слід переглянути проект державного бюджету на 2009 рік, передбачивши концентрацію витрат на завданнях, безпосередньо пов'язаних з напрямами, що можуть ослабити вплив інфляційних процесів. Разом з тим слід істотно активізувати заходи з регулювання і обмеження небажаного імпорту, а також прискорити впровадження інструментів підтримки експорту.

Криза — це не лише неймовірно великі втрати та випробування, не лише деструктив. Це водночас і прискорення модернізації сучасного світоустрою, підгрунтя для утвердження нового, перспективного. І якщо наші дії, стратегічний курс нашої держави коригуватимуться відповідним позитивом, то зазначений шлях може виявитися найбільш результативним для кожного з нас.