Економічні науки/7. Облік та аудит

К.е.н. Головченко Н.Ю.

Кіровоградський національний технічний університет, Україна

Удосконалення інформаційних ресурсів системи управління житловим фондом

Забезпечення ефективного управління житловим фондом напряму пов’язане із якістю інформаційних ресурсів, що використовуються для прийняття відповідних управлінських рішень. Говорячи про якість таких інформаційних ресурсів, ми, в першу чергу, маємо на увазі достовірність та повноту даних про житловий фонд, які генеруються в інформаційних системах підприємств-балансоутримувачів.

Проведені дослідженням чинної системи об’єктів обліку житлового фонду у підприємств-балансоутримувачів свідчать про її невідповідність потребам ефективного управління [2, с. 869-873].

Встановлено, що в інформаційних системах балансоутримувачів традиційно використовують лише укрупнені об’єкти обліку (будинки, споруди, прибудови тощо). Таким чином, інформаційні можливості управління обмежені виключно укрупненими даними, а прийняття управлінських рішень не враховує правових та споживчих характеристик житла.

Укрупненість об’єктів обліку житлового фонду у підприємств-балансоутримувачів є похідною із загальноприйнятого підходу, коли відокремлення в обліку об’єктів основних засобів відбувається за критерієм є їх конструктивної цілісності, здатності забезпечувати єдине функціональне призначення [4].

Керуючись саме цим звуженим щодо об’єктів житлового фонду визначенням, багато балансоутримувачів ведуть облік житла за укрупненими об’єктами – будинками, спорудами, прибудовами і т.д. При цьому часто для застосування укрупнених об’єктів обліку житла з боку бухгалтерів-практиків застосовується і додаткова аргументація щодо неможливості відокремлення внутрішньо-будинкового обладнання (ліфти, трубопроводи, сміттєпроводи, сходові клітини і т.д.) в окремий об’єкт обліку.

Дійсно, якщо мова йде про об’єкти ІІ-ІV груп основних засобів, конструктивна єдність є практично беззаперечною ознакою об’єктів основних засобів [1, 4]. Ситуація ж основними засобами І групи, зокрема житловим фондом, на наш погляд, є значно складнішою, адже має місце значна неоднорідність об’єктів житлового фонду за рядом інших ознак крім конструктивних особливостей (правові та споживчі характеристики житла).

Необхідність введення додаткових об’єктів обліку житлового фонду доводиться і господарською практикою підприємств-балансоутримувачів. Групування об’єктів житлового фонду у розрізі прав власності дозволяє, між іншим, приймати відповідні управлінські рішення щодо суб’єктів та джерел фінансування витрат на утримання житлового фонду; застосовувати різні методи амортизації житла за погодженням із власниками тощо. Облік житлового фонду відносно споживчої якості (елітне, масове, соціальне житло) дозволяє проводити адекватну оцінку житлового фонду, наблизити програми модернізації, реконструкції та відновлювального ремонту об’єктів житлового фонду до реальних потреб власників (співвласників).

Таким чином, вирішуючи проблему підвищення якості інформаційних ресурсів управління житловим фондом, система об’єктів обліку житла повинна враховувати:

1) Розподіл об’єктів обліку за формами власності.

Ідентифікація об’єктів житлового фонду відносно власників надає системі управління додаткові можливості щодо узгодження окремих управлінських рішень з конкретними соціальними та майновими інтересами власників житла (утримання, збереження, відновлення, модернізація, реконструкція, оцінка (переоцінка) майна тощо).

2) Розподіл об’єктів обліку житлового фонду за споживчою якістю.

Застосування даного підходу дозволяє відокремити у інформаційних системах підприємств-балансоутримувачів об’єкти із різними споживчими характеристиками незалежно від того, чи поєднані ці об’єкти конструктивно чи ні. Розподіл об’єктів обліку житлового фонду за зазначеними характеристиками дозволяє забезпечити систему управління необхідною інформацією щодо споживчої якості житла, є основою для адекватної оцінки житлового фонду.

Слід зазначити, що деталізація об’єктів обліку житлового фонду за правовими та споживчими характеристиками зовсім не означає відмову від застосування укрупнених об’єктів обліку житла. Метою запропонованої деталізації ставиться лише покращення якості інформації, яка генерується у інформаційних системах підприємств-балансоутримувачів.

Ведення обліку житлового фонду за укрупненими об’єктами надає системі управління узагальнену інформацію про наявність конструктивно цілісного житла. Ці дані використовуються надалі для складання фінансової та статистичної звітності про житловий фонд [3, 5]. Використання деталізованих об’єктів обліку житла дозволяє забезпечити широке коло внутрішніх та зовнішніх користувачів більш повними, достовірними та оперативними даними, структурованими за правовими та споживчими характеристиками.

Література:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-XIV.

2. Головченко Н.Ю. Об’єкти обліку житлового фонду у балансоутримувачів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 215: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С.867-873.

3. Наказ Мінфіну України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, від 21.06.1999р. № 87.

4. Наказ Мінфіну України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від 27.04.2000р. № 92.

5. Роз’яснення щодо складання державного статистичного спостереження за формою № 1-житлофонд “Житловий фонд”, затв. Наказом Держкомстату України від 27.06.2002р., № 246.