Бондарева В.М., Єрмілова К. В.

Донецький національний університет економіки и торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми створення сприятливого

інвестиційного клімату в Україні

Після виборення Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов’язаних з інвестуванням розвитку економіки нової держави. Якщо є інвестиції (а вони є тоді, коли в країні має місце сприятливий інвестиційний клімат), то можливо спрогнозувати тенденції соціально-економічного розвитку національного господарського комплексу, які є запорукою не тільки економічної, але і політичної незалежності.

Зазначимо, що в зв'язку з нестійким інвестиційним кліматом в сучасній Україні управління інвестиційними процесами в Україні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційний менеджмент - інерційним.

Управління інвестиційними процесами, його зміцнення, розгортання і подальший розвиток слід починати з кардинального поліпшення інвестиційного клімату, тобто з суттєвого підвищення інвестиційної аттрактивності (привабливості) території України в цілому, яке залежить від якнайшвидшого забезпечення стабільності законодавчої бази, покращання податкової політики шляхом зниження податків і зменшення мита, посилення боротьби зі злочинністю та скороченням обмежень щодо приватної власності іноземців. Крім того, необхідно враховувати регіональні особливості і відмінності щодо інвестиційної привабливості [2,c. 46].

Враховуючи сучасний стан економічного потенціалу та обмежені внутрішні інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки, держава намагалася створити сприятливі умови для розвитку інвестиційного клімату. Було здійснено перехід до управління інвестиціями на базі ринкових відносин, сформовано багатосекторну систему капітального будівництва та вдосконалено нормативно-правове регулювання. Статистичні дані за останні кілька років свідчать, що намітилося стійке зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави. У першову півріччі 2008 р. найбільше зріс капітал нерезидентів з Кіпру – на 432,6 млн. дол., Франції – на 361,6 млн. дол, Російської Федерації – на 101,5 млн. дол., Польщі – на 26,6 млн. дол., Данії – на 20,4 млн. дол. [3, c. 17]

Багато потенційних інвесторів зацікавлені у великому ринку України, в її щедрих ресурсах, кваліфікованій робочій силі, проте не поспішають зробити рішучий крок. Потенційні американські інвестори остерігаються впливу таких негативних факторів як надмірне регулювання; складні, плутані й високі податки; закони, що можуть змінитися; неможливість виконувати контракти. Все це створює несприятливе середовище для бізнесу й інвестицій. Українські підприємці називають той самий список негативних факторів.

Дійсно, фіскальна структура є визначним фактором, хоча часто рівень оподаткування не вважають найважливішим фактором. Такі країни, як Нідерланди, Швеція і Данія відомі своїм високим рівнем оподаткування, проте вони не відчувають нестачі інвестицій. Найважливішими для інвестора є ясність, прозорість і передбачуваність. Неясні чи суперечливі закони спричиняють конфлікти з податковими інспекторами. У гіршому випадку це призводить до корупції з боку податкового інспектора, компанії або з обох сторін разом. Але навіть без корупції непередбачувано високі податки означають великий ризик, низькі прибутки і несприятливий інвестиційний клімат [1, c. 174].

Для підвищення ефективності використання державних інвестицій в Україні доцільно:

- запровадити порядок укладання контрактів на спорудження об'єктів тільки за результатами конкурсів;

- запровадити відповідальність за порушення умов контракту на будівництво об'єктів, яке здійснюється за рахунок Держбюджету України;

- перейти від безповоротного бюджетного фінансування інвестицій у виробничій сфері до їх кредитування.

Таким чином, потрібно реально оцінювати внутрішні і зовнішні чинники розвитку України, враховуючи як її реальні можливості, так і ставлення до неї у світі. Для цього необхідно сприяти поліпшенню інвестиційного режиму, удосконалити державне регулювання інвестиційної діяльності, створити нормативну базу, яка б забезпечила відповідні передумови та гарантії, завдяки яким інвестори можуть бути вневнені у завтрашньому дні.

Література:

1. Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В 2-х т.: Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 2005. – Т. 2. – 320 с.

2. Максимова В.Ф. Микроэкономика. Учебник. – М.: “Соминтек”, 2002.-328с.

3. Міленька Г. М. Інвестиційний клімат: проблеми сучасності та шляхи покращення// Економіка, фінанси, право. – 2008 - №10 – с. 17