Л.В. ЧУРСІНА

Національна юридична академія ім.Я.Мудрого (Харків)

МЕТОДИКА ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

Реалізація системою вищої школи ідей Болонського процесу та Рекомендацій Ради Європи щодо навчання і викладання іноземної мови (ІМ) у нефілологічному ВНЗ вимагає від викладача оптимізації навчального процесу шляхом його інтенсифікації та використання зокрема інтерактивних форм навчання.

Незважаючи на сьогоденні вимоги стосовно якості викладання ІМ і рівня володіння мовою (РВМ) тих, хто вивчає мову, а також зростаючий попит на юристів зі знаннями іноземних мов на ринку праці, ІМ має статус додаткової, другорядної дисципліни у нефілологічному ВНЗ. Не можна залишити поза увагою й обмежений обсяг годин, що відводиться на її вивчення.

За таких обставин особливо гостро постає проблема якості викладання ІМ у професійному вимірі, а отже й проблема гарантії якості мовної освіти майбутніх фахівців у галузі права. Це спонукає викладача шукати більш ефективні форми роботи в студентській аудиторії, нові методи, залучати комп'ютерні технології й розробляти нові методики викладання ІМ, тобто все те, що максимально сприятиме інтенсифікації навчального процесу й забезпечить досягнення бажаних результатів.

У нефілологічному ВНЗ найскладнішими є аспекти навчання писемного й усного мовлення, раніше майже недосяжні для більшості студентів. Проте і сьогодні вирішення цієї проблеми потребує максимальних зусиль як з боку викладача, так і з боку студента. Як показує практика викладання, вихідний рівень сформованості вмінь писемного мовлення багатьох студентів першого курсу не відповідає вимогам шкільних й університетських програм навчання ІМ. Ці вміння є відсутніми, або розвиненими не на достатньому рівні у переважної більшості першокурсників.

З огляду на те, що й кількість годин, що відводиться за навчальним планом на вивчення ІМ, не дозволяє серйозно приділяти увагу цим аспектам, вихід із ситуації ми вбачаємо насамперед в інтенсифікації навчального процесу шляхом інтегрованого навчання писемного й усного мовлення, в розробці відповідних методичних посібників і вказівок, в індивідуалізації занять, що полягає в наданні допомоги студентам, які демонструють недостатній і низький РВМ на щотижневих індивідуальних консультаціях викладача за відповідним графіком, а також у подальшому спільно розробленими з викладачем стратегії та індивідуального плану самоосвіти окремо взятого студента (лише за його власним бажанням).

При цьому змінюється й форма співробітництва викладача і студента під час аудиторного спілкування. Статус викладача дещо змінюється в тому плані, що він не є більше рушійною силою в навчанні, коли лише йому цікаво те, що він робить на занятті; він є консультантом, координатором, партнером. В основу такої співпраці закладено особистісно-діяльнісний підхід, спрямований на виховання і розвиток особистості студента, його активної громадянської позиції. Важить при цьому й психологічний аспект навчання, який розглядається як один із важливих факторів підвищення ефективності навчального процесу. Студенту не слід боятися приходити на заняття, уникати зустрічі з викладачем, оскільки саме він найбільше зацікавлений у досягненні бажаних результатів. Стимулюється таке відношення до навчання ще й „командним духом”, бажанням бути не гіршим за інших.

Теоретичне підґрунтя методики інтерактивного навчання писемного мовлення й методичної розробки склали наукові дослідження[1-5] та деякі інші. Основним методичним принципом інтерактивного навчання писемного мовлення є інтеграція писемного мовлення з іншими видами мовленнєвої діяльності, а саме читанням, говорінням, аудіюванням. Що стосується базових умінь написання тексту, то серед них виділяємо наступні:

- вміти виділяти основну думку, розрізняючи головне і другорядне;

- вміти розкривати тему прочитаного;

- вміти викладати думки і розташовувати частини тексту в певній послідовності;

- вміти будувати висловлювання певного обсягу;

- вміти вживати мовні засоби логічного зв'язку в тексті і висловлюванні на базі тексту;

- вміти редагувати (скорочувати, доповнювати, трансформувати, тощо) і корегувати написане;

- вміти дотримуватися правил оформлення тексту для спеціальних і професійних цілей.

Ці вміння безпосередньо пов'язані з уміннями аналізувати текст, визначати його смислову і структурну єдність, стиль.

Під інтерактивним навчанням розуміємо організацію спільної групової та самостійної навчальної діяльності студентів, спрямованої на розвиток умінь писемного мовлення і для досягнення певного РВМ шляхом виконання різних соціальних ролей (студента, автора, читача-редактора, туриста, приватної особи, доповідача, юриста з певної галузі права та ін.).

При розробці методичного посібника з розвитку французького писемного мовлення для студентів І – ІІІ курсів юридичних факультетів було прийнято до уваги такі вхідні і вихідні параметри рівня володіння писемним мовленням: на вході маємо контингент студентів у переважній більшості зі слабкою мовною підготовкою і з повною, або майже повною відсутністю навичок писемного мовлення, це стосується як правило і говоріння; на виході отримуємо незалежного і досвідченого користувача ІМ (в межах В1 – С1/ С2). Останній набув навичок й умінь писати листи приватного характеру, електронні повідомлення, заповнювати бланки й анкети з відомостями про себе (на таможні, в аеропорту, банку, готелі тощо), писати резюме, офіційні листи, заяви, клопотання юридичного характеру, зиски, заяви на участь у конференції, компонувати і презентувати реферати, доповіді, повідомлення для можливої участі в наукових конференціях на юридичну тематику в межах тем за навчальною програмою (Le droit étatique. Le droit constitutionnel. Les principes de la justice. Le droit civil. Le procès civil. Le droit pénal. Le procès pénal. Le système judiciaire. Les acteurs de la justice. Les institutions de l' UE) та деякі інші. На заключному етапі бажана координація і співпраця з колегами –викладачами правничих спеціальностей.

Оскільки студенти першого курсу мають різний РВМ, передбачається корективний курс, що складається з 10 занять (20 навчальних годин). Він розрахований на опрацювання фонетики й лексико-граматичного матеріалу в межах чітко визначеної тематики. По закінченню курсу передбачається досягнення конкретних цілей. Студент набуває умінь надавати вичерпну інформацію про себе, про отриману освіту, навчальний заклад, місто і місце проживання, країну не лише в письмовій, але й усній формах, уміти також запросити інформацію; складати з високим ступенем граматичної коректності резюме. На заняттях і в позааудиторний час широко використовуються інтенсивні методи роботи, різні види і форми аудиторної і самостійної роботи, зокрема і в комп'ютерному класі, в якому інстальовані комп'ютерні програми по розвитку і корекції вимови, інтонації, вивченню граматики, розширенню словникового запасу зі спеціально дібраними вправами і завданнями. Це своєрідний тренінг в динаміці: від простого до складного. З прагматичної точки зору весь навчальний матеріал підібраний відповідно до конкретних життєвих ситуацій. Лексика й граматика має комунікативну спрямованість.

Наступний етап інтерактивного навчання писемного мовлення передбачає формування навичок і умінь писати граматично коректні ділові листи у професійних цілях, складати заяви різного характеру, зокрема й юридичного, клопотання, договори (контракти). Матеріалом для навчання є зразки оригінальних документів, ознайомлення з якими дає змогу студентам самостійно сформулювати правила ведення й оформлення такої документації, виокремити лексичний мінімум, репрезентований найчастіше у вигляді кліше, розрізняти їх по формі.

Значна увага приділяється розвитку навичок анотування і реферування. Навчання анотування і реферування текстів за фахом є не поетапним, а наскрізним. Для цього використовуються невеликі за обсягом тексти, які містять до 80 - 90% знайомої лексики. Спочатку реферування так само, як і анотування, подається тільки в письмовій формі. Надалі студенти отримують завдання прореферувати тексти такого ж обсягу, проте дещо ускладнені відносно відсотка незнайомої лексики, в усній формі. Реферування виноситься на поточний модульний контроль і є одним із питань на іспиті.

Методика навчання анотування і реферування полягає у формуванні навичок і умінь виділяти головну ідею мікротексту, передавати в 7 – 10 реченнях зміст прочитаного в письмовій, а в подальшому й усній формах. Розроблено серію вправ і завдань для самостійної роботи студента, з ключами для самоконтролю. При перевірці виконання такого роду завдань в аудиторії, студенти мають змогу вчитися на прикладі інших, оскільки практикується читання вголос по черзі занотованого тексту. Викладач звертає при цьому увагу на граматичну коректність при його озвучуванні й перевіряє написане, виправляє помилки. Студенти слухають, порівнюють, вчаться на помилках інших. Слід зауважити, що виконання вправ і завдань у письмовій формі, а також перевірка правильності їхнього виконання в усній формі і на письмі готує студентів до мовлення. Це свідчить про тісний взаємозв’язок писемного й усного мовлення, і про те, що усне мовлення має пройти паралельно стадію писемного, що усуває низку проблем і складнощі при навчанні говоріння студентів. Коли студент пише, він ще й „проговорює про себе” текст, що занотовує. Звісно, той студент, який уміє викласти на папері певну інформацію, є спроможним її озвучити.

Коли студенти набули такого практичного досвіду в опрацюванні різних форм письмового тексту, вони вже готові розвивати і навички редагування публічних виступів у вигляді рефератів, повідомлень і доповідей. Це складний вид роботи, і поки що хвалитися тут нічим. У цьому виді роботи найбільш зацікавлені студенти, які планують вступати до аспірантури, і вже мають певний досвід у написанні наукових праць. Серед них і ті студенти, які самостійно беруть участь у відеоконференціях і дебатах, використовуючи Інтернет і спеціальні комп’ютерні програми. Тобто там де є мотивація, там є і результат. Однак цей напрямок підготовки фахівців юридичного профілю є найбільш перспективним.

У підсумку зазначимо, що незважаючи на труднощі об’єктивного характеру (статус ІМ у нефілологічному ВНЗ, обсяг годин, недостатній РВМ студентів та деякі інші), можна вирішити проблему поліпшення якості освіти студентів ВНЗ нефілологічного профілю шляхом інтенсифікації навчального процесу, забезпечення комунікативно - професійної спрямованості навчання ІМ, оптимізації навчальної діяльності і відповідно розробки сучасних навчально-методичних посібників.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. укр.. видання д-р пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва.- К.: Ленвіт, 2003.- 273 с.

2. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. – М.: Моск. психолого-социальный ин-т, Воронеж: НПО «МОДЭК», 2001.- 432 с.

3. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения.- М.: Педагогика.- 1981.- 186 с.

4. Лукашенко И.Н. Лингвистические способности и их формирование у студентов неязыкового вуза: Автореф. дисс. …канд. психол. наук.- Киев, 1983.- 22 с.

5. Крівчикова Г.Ф. Застосування інтерактивних форм навчання писемного мовлення у ВНЗ // Педагогічні науки: Збірник наукових праць.- Частина 2.- Суми: Сум.ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2002.- С. 92 -98.