Перехейда Валентина Петрівна

Code3x@yandex.ru т.526-66-73

Магістр Переяслав - Хмельницького

державного педагогічного університету

імені Григорія Сковороди .

Педагогічні науки

Зміст проектної діяльності учнів

Аналiзуючи науково-педагогiчну лiтературу, зустрiчаємо рiзне тлумачення методу проектiв i проектної дiяльностi. Метод проектiв, з одного боку, розглядаєтъся саме як план для подальшої дiяльностi, тобто виступає як теоретичний продукт, з iншою, складовою частиною обов’язково є практична дiялънiсть з реалiзацii поставленої мети, тобто матерiальний продукт. Необхдно вiдмiтити високу технологiчнiстъ даного методу, тобто це не просто органiзацiя групової чи індивідуальної роботи, а створення на дiагностично— прогностичнiй основi певної педагогiчної системи, яка забезпечує гарантоване досягнення спланованого результату. Отже, якщо розглядати проект у взаємозумовлених та структурованих зв’язках, то вiн є результатом функцiонування даної педагогiчної системи, а сам процес проектування перетвориться у процес створення проекту.

Проектування — це науково обгрунтоване визначення системи параметрiв модельованого об’єкта або якiсно нового стану iснуючого об’єкта чи процесу у поєднаннi зi способами його досягнення. Метод проектiв дає змогу представити складовi процесу навчальної дiяльностi у взаємозумовлених та систематизованих зв’язках, чiтко видiлити доцiльнiсть обраних цiлей, уявити послiдовнiсть дiй для їх досягнения, визначити основнi етапи, видiлити на кожному етапi завдання та критерiї оцiнювання прогнозованих результатiв.
Український педагог Г. Ващенко зазначав, що активнi методи навчання, метод пошуку, методи дослiдження — це група методiв, якi, з одною боку, сприяют посиленню розвитку здiбностей учнiв у процесi навчання, а з iншого, наближують їх до життя. Це, насамперед, пов’язано з тим, що саме в умовах активного пошуку та дослiдження на перший план виступає розвиток особистостi, формування творчостi учнiв, якi проектують та органiзовують свою дiяльнiсть.

Ознаками методу проектiв є повний та органiчний зв’язок навчання з життям та iнтересами особистостi, а також практична дiяльнiстъ учня. Метод проектiв ставить учня у становище, аналогiчне становище дорослої людини.
Як вiдомо з педагогічної лiтератури, проектна дiяльностi — це функцiонування цiлiсної системи дидактичних засобiв (змiсту, методiв, прийомiв тощо), якi ставлять вимоги до організації навчально-виховного процесу. А це, в свою чергу, передбачає системне i послiдовне вирiшення проблемних ситуацiй, що потребують: активізацій пошукових зусиль учасникiв педагогiчного процесу; дослiдження i розробки оптимальних шляхiв вирiшення проектів; неодмiнного захисту й аналізу пiдсумкiв упровадження.

Проектна технологiя, безумовно, вiдповiдає за встановлення мiцного зв’язку мiж теорiєю i практикою у процесi навчання, виховання i розвитку особистостi учня.

Метод проектiв передбачає використання вчителем особистiсно-орiєнтованого пiдходу до навчального процесу, що пiдтримується такими дидактичними принципами:

дитиноцентризм — у центрi творчої дiяльностi знаходиться учень, який проявляє свою активність; у разi використання проектного навчання у нього є всi можливостi для самореалiзацi кооперація у процесi розв’язання проблемних завдань здiйснюється взаємодiя мiж учнями i вчителем або ж учнiв мiж собою у проектних групах; передбачається залучення консультантiв з рiзних сфер дiяльностi;

опора на суб’єктивний досвід учня — кожен школяр має можливiсть застосовувати наявнi у нього знання i досвiд;

iндивідуальність — урахування iнтересiв учнів до певного виду дiяльностi, темпу роботи, рiвня розвитку творчо-технiчних здiбностей;

вiльний вибiр — самостiйний вибiр теми проекту, мети, партнерiв, джерел i способiв одержання iнформацi, методiв досягнення результатiв та форми їх подання;
зв’язок дiяльностi i реального життя — відбувається поєднання теоретичних знань та практичних дiй; проектна дiяльнiсть певною мiрою спрямована на полiпшення сприйняття навколишнього свiту; проект передбачає результат.
Останнiм часом у шкiльнiй практицi все частiше використовується метод проектiв, що обумовлює рiзне тлумачення їх сутностi. Звернемо увагу на обов’язковi критерiальнi вимоги до тлумачень: наявнiсть значущої у творчому планi проблеми, що вимагає iнтегрованих знань та дослiдницького пошуку для її вирiшення; практична, теоретична або пiзнавальна значущiсть результатiв; дiяльнiсть учнiв (iндивiдуальна, парна, групова); кiнцева мета проектiв; базовi знання з рiзних галузей, що потрiбнi для роботи над проектом; структурованiстъ проектної дiяльностi; використання дослiдницьких методiв (визначення проблеми завдань, висунення гiпотези, визначення шляхiв виконання проекту, оформлення кiнцевих результатiв, аналiз одержаних даних, пiдбиття пiдсумкiв, коректування, висновки).

Виходячи з цього, можна визначити структурнi елементи проектної технології.
1. Презентацiя ситуацiй, якi дають змогу виявити одну чи кiлъка проблем з визначеної тематики.

2. Висунення гiпотези вирiшення поставленої проблеми («мозкова атака»); обговорення й обгрунтування кожної з гiпотез.

3. Обговорення методiв та можливих джерел iнформацi для перевiрки поставленої гiпотези; оформления резулътатiв.

4. Робота над пошуком фактiв, аргументiв, пiдтверджуючих або заперечуючих гiпотезу.
5. Захист проектiв (гiпотез вирiшення проблем).

6. Висунення нових проблем.

Метод проектiв. тобто навчання у спiвпрацi, знаходить все бiльше поширення в системах освiти рiзних країн свiту. Причин тому кiлька i корiння їх не тiльки у сферi педагогiки, але, головним чином, у сферi соцiальнiй:
1) необхiднiстъ не стiлъки передати учням певнi знання, скiльки навчити одержувати їх самостiйно, вмiти користуватися набутими знаннями ддя розв’язання нових пiзнавальних i практичних задач;

2) актуальнiстъ одержання комунiкативних навичок i умiнъ, тобто умiнъ працювати в рiзноманiтних групах, виконуючи рiзнi соцiальнi ролi (лiдера, виконавця, посередника тощо);

3) актуальнiсть широких людських контактiв, знайомств з рiзними пiдходами та точками зору на одну i ту саму проблему;

4) значущiстъ для розвитку людини умiння користуватися дослiдницъкими методами: збирати iнформацiю i факти, вмiти їх аналiзувати з рiзних точок зору, висувати гiпотези, робити висновки.

Ящо випускник школи оволодiє вказаними навичками та вмiннями, вiн буде пристосованiшим до життя, чiткiше орiєнтуватиметься в рiзноманiтних ситуацiях, продуктивнiше працюватиме в рiзних колективах.
для того щоб оволодiти методом проектiв, необхiдно знати, що проекти можуть бути рiзними. Розглянемо типологiю проектiв за певними ознаками.
1. Домiнуючий метод або вид дiяльностi (дослiдницъкий, творчий, iнформацiйний, практикоорiєнтований тощо).

2. Змiстовний аспект проекту (лiтературна творчiсть, природознавчi дослiдження, конструкторсько-технологiчна творчiсть, екологiчнi, iсторичнi аспекти тощо).

3. Характер координацiї проекту (безпосереднiй: жорсткий, гнучкий; приховашiй: імітує учасника проекту).

4. Характер контактiв (контакти мiж учнями одного класу, школи, мiста, регiону тощо).

5. Дiяльнiстъ учасникiв проекту (iндивiдуальна, парна, групова).

6. Тривалiсть проекту (коротко-, середньо- та довготермiновий, епiзодичний).
Робота над проектом — практика особистiсно-орiєнтованого нанчання у процесi конкретної дiяльностi учня, на основi його вибору, з урахуванням його iнтересiв. Навчальне проектування орiєнтоване, перш за все, на самостiйну роботу учнiв, яку вони виконують упродовж визначеного вiдрiзку часу.
Безумовно, будь-яка робота над темою чи просто групова робота не може називатися методом проектiв. Технологiя проектування передбачає вирiшення учнем або групою учнiв проблеми, що потребує використання рiзноманiтних методiв, засобiв навчання, а також iнтегрування знань, умiнь з рiзних галузей науки, технiки, творчостi. Результати виконання проектiв повиннi бути «вiдчутними»: якщо це теоретична проблема — конкретне її вирiшення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження. Проектна технологiя передбачає при її виконаннi сукупностi дослiдницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методiв, прийомiв, засобiв.