Перехейда Валентина Петрівна

Code3x@yandex.ru т.526-66-73

Магістр Переяслав - Хмельницького

державного педагогічного університету

імені Григорія Сковороди .

Педагогічні науки

УРОК ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Перш ніж перейти до розгляду уроку як форми організації навчання, спробуємо розібратися, що в педагогіці вкладається в поняття "форма». Сучасні дидакти виділяють такі групи форм навчання:

форми організації всієї системи навчання, навчально - виховного процесу;

форми організації навчальної діяльності учнів.

Форми навчання відповідно поділяються на групи за такими ознаками:

кількістю учнів (індивідуальне, групове, фронтальне);

місцем навчання (шкільне, позашкільне, екстернат);

тривалістю (час регламентується педагогами, батьками, учнями).

Становлення форм організації системи навчання відбувалось з розвитком суспільства. Першим виникло індивідуальне навчання (учні спілкувались один на один з учителем і виконували всі завдання індивідуально). Наступним етапом став індивідуально-груповий спосіб навчання (вчитель навчав групу дітей, однак навчальна робота мала індивідуальний характер).

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. як індивідуальна, так і індивідуально-групова форми організації навчання вже не відповідали потребам суспільства. В братських школах України, Білорусії та деяких інших країн виникло групове навчання, яке стало основою класно-урочної форми навчання, обґрунтованої та вдосконалєної Я. А. Коменським. У 20-х роках XX ст. в Україні виник новий спосіб навчання — колективний. Навчання відбувалось без уроків та розкладу в формі організованого діалогу пар учнів, які, вивчивши різноманітні теми, по черзі навчали один одного. Повністю на цей спосіб навчання не перейшла ні одна сучасна школа, проте елементи цієї форми навчання широко використовуються навіть і нині (наприклад, в інтерактивних технологіях).

Основним підходом до організації системи навчання в сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчальної роботи є урок.

Для класно-урочної системи організації процесу навчання характерні такі елементи:

Основною одиницею занять є урок.

Учні об'єднані в класи за віком та рівнем підготовки.

Існує постійний склад класу на весь період шкільного навчання.

Заняття обов'язкові для всіх.

Існує розклад занять, перерв, єдиний навчальний рік і канікули.

Робота всіх учнів у класі відбувається одночасно і по одній
темі за єдиним для всіх учнів планом.Навчальним процесом керує вчитель.

У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). Стосовно процесу навчання урок відіграє інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти, як мета, зміст, методи, засоби навчання, взаємодія вчителя та учнів.

Незважаючи на широке визнання в світі, класно-урочна система має багато недоліків. Найістотнішими з них є: орієнтованість на середнього учня; часто висока складність навчання для слабких учнів як за рахунок темпу, так і змісту навчання; неможливість повної реалізації в навчальному процесі індиві-дуальних особливостей учнів. Тому у XX столітті до уроку долучились такі форми, як консультації, заліки, семінари, практичні заняття тощо. Спроби вдосконалити і сам урок як специфічну форму організації навчально-виховного процесу не припиняються з моменту його винайдення. В історії педагогіки було розроблено й апробовано такі варіанти класно-урочної форми, як белланкастерська система взаємного навчання, батовськасистема, маннгеймськасистема, лабораторна система (Дальтон-план). За радянських часів в Україні значна увага приділялась розробці нових типів уроку, вдосконаленню його структури та основних елементів такої структури.

Велися, хоч і не так активно, пошуки вдосконалення уроку, пов'язані з формами організації навчальної діяльності учнів, яких у сучасній дидактиці виділяють чотири:

парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

кооперативна (колективна) (всі учні активні і навчають один одного);

індивідуальна (самостійна) робота учня.

Кожна з цих форм має свої особливості, які необхідно враховувати, підбираючи ті чи інші способи організації засвоєння учнями знань (методи, технології).