Перехейда Валентина Петрівна

Code3x@yandex.ru т.526-66-73

Магістр Переяслав - Хмельницького

державного педагогічного університету

імені Григорія Сковороди .

«Педагогічні науки»

Проектно-технологічної системи навчання та її переваги

У сучаснiй навчально-методичнiй лiтературi широко використовується поняття «педагогiчнi технології». Коли це понятгя вперше вводилося в учительський словник (кiнець 70-х рокгв ХХ ст.), воно було узагальнюючим синонiмом довгого перелiку методiв, форм i способiв органiзацii та спiльної дiяльностi вчителiв та учнiв. Нинi про педагогiчнi технології говорять повсюди й з метою характеристики прiоритетних напрямiв педагогiчних перетворень, i з метою популяризації проблемного та розвиваючого навчання.

Чим же характеризується поняття «технологiя»? На думку росiйсъкого педагога В. Беспалько «будь-яка дiяльнiсть може бути або технологiєю, або мистецтвом. Мистецтво грунтується на iнтуцiї, технологiя — на науцi». Технологiя дає змогу педагоговi скорочувати шлях до мети, допомагає сформувати життєво важливi основи знань i вмiнь, залучити їх до рiзних видів практичної дiяльностi з урахуванням екологiчної, економiчної i пiдприємницької доцiльностi, соцiального досвiду. Метою технологiї є досягнення бiльш високого рiвня навчання та виховання. Для здiйснення цього педаюгiчна технологiя повинна задовольняти такi вимоги:

науковiсть — прийоми певної технологi повиннi мати наукове обгрунтуваннi;
системнiсть — складовi технологi (прийоми, методи, форми) мають бути взаємопов’язанi та складати в сукупностi єдине цiле;

передбачуванiсть — етапи впровадження та очiкуванi результати технології повиннi бути чiтко спланованi; ефективнiсть — застосування певної технології виправдовує витрати для отримання гарантованого результату;

можливiсть вiдтворення — можливiсть використаяия, повторення технології iншими суб’ектами;

оптимальнiсть — певна технологiя має низку переваг порiвняно з iншими для отримання бажаного результату.

З філософської точки зору технологiя розглядається як наука про способи перетворення речовини, енергiї та iнформації за певним планом і в iнтересах людини. Технологiя — це, перш за все, кулътурологiчне поняття, пов’язане з творчим мисленням и творчою перетворюючою дiяльнiстю людини.

Терміни технологiя i проект взаємопов’язанi. Проект у перекладi з латинської означає — кинутий вперед задум. За Українським енциклопедичним словником проект — це сукупнiсть документальних матерiалiв для зведення майбутньої будiвлi або план, задум будь-якої дії у словнику польської мови під проектом розумiють запланований план дiяльності, дiю, iдею, думку. Словник психології проектом називає цiль, яку планується досягти.

В. Логвiн, завiдувач лабораторiї управлiння НМЦ психологiї i соцiології освіти Запорізького ОIППО, наголошує на тому, що поєднання понять проект та технологiя передбачає системне і послiдовне моделювання тренувального виришення проблемних ситуацiй, якi потребують вiд учасникiв пошукових зусиль, спрямованих на дослiдження i розробку оптимальних шляхiв вирiшення проектiв, їх неодмінний публічний захист і аналіз пiдсумкiв упровадження.
Традиційна школа значною мiрою не задовольняє потреби старшокласникiв у дiяльнiснiй самореалізації. Тому введення в педагогічну практику проекту- вания — це вихiд учнiвського пизнавального iнтересу у широке море iнформацiйних технологiй. Проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої доцiльної дiяльностi, а й істотно трансформує роль педагога в керiвництвi нею. Вчитель при такому пiдходi є консультантом, порадником, координатором, який переконує у своiй правотi силою досвiду, мудрості, аргументу, але не наказу i вимог.

Колективне проектування виступає стабiлизуючим фактором і посилює інтерес старшокласникiв до власного психiчного життя. Добре структуроване спiвробітництво привчає до критичного оцiнювання своїх і чужих можливостей, це реальна перспектива змiнити несприятливe до себе ставлення в колективi, можливiсть творчого злету. Метод проектiв розробляв ще А. Макаренко, коли сполучав близьку i далеку перспективу. Три основних стадiї проектування (аналiз, синтез та оцiнку) можна визначити як розчленування цiлого на частини. Стадiї багатократно повторюються, але кожний наступний цикл вiдрiзняється від попереднього бiльшою деталiзацiєю та меншою спiльнiстю.

Таким чином, у розглянутих визначеннях проектування є зовсiм рiзнi сторони цiєї складної дiяльностi відтворчого характеру проектування до процесу прийняття рiшень, шо вимагає вже глибокого аналiзу питання.
В освiтнiй галузi «Технологiя» метод проектiв — це комплексний процес, який формує в школярiв загальнонавчальнi умiння, основи технологiчної грамоти, культуру працi, дає змогу активно розвивати основнi види мислення, творчi здiбностi, прагнення самому створити, усвiдомити себе автором працi.
Виконуючи творчi проекти вiд iдеї до втiлення, учнi вчатъся самостiйно приймати рiшення, визначати ступiнъ проблеми i знаходити її вирiшення.
Метод творчих проектiв, на вiдмiну вiд об’єктiв продуктивної працi, дає змогу кожному школяревi вибирати проекти вiдповiдно до своїх психофiзiологiчних i розумових здiбностей.

Результатом проектно-технологiчної дiялъностi є визначений вирiб, продукт, а також особистiсний розвиток школяра, розвиток його творчого потенцiалу.

Функцii вчителя трудового навчання в процесi виконання учнями творчих проектiв зазнають великих змiн. Вiн консультує, допомагає у виборi проекту, спостерiгає за ходом роботи, надає допомогу окремим учням i стимулює їхню навчально-трудову дiялънiстъ; пiтримує робочу обстановку в класi; нормує працю; аналiзує i узагальнює роботу окремих учнiв; оцiнює проектно технологiчну дiяльнiстъ на кожному етапi.

Головне те, що учнi здобувають знання шляхом самоосвiти, опрацьовуючи рiзнi джерела iнформації, видiляючи при цьому головнi аспекти проекту.
Важливим чинником при виконаннi проекту є час. Слiд наголосити, за який термiн проект повинен бути виконаний. Можливо, за один семестр, якщо тематика буде обширною. Коли проектною дiяльнiстю буде охоплена лише одна тема чи роздiл, на виконання може вiдводитися лише мiсяць. У першому випадку це буде короткотривалий проект, у другому — середньої тривалостi.
Узагальнений алгоритм проектування

1. Якi потреби збираєтеся задовольняти введениям у предметний свiт свого виробу?
2. Що вже є? Що пропонує ринок? Яка конкуренцiя? Якi плюси й мiнуси?
3. Хто є потенцiйним споживачем нового виробу (вiк, стать, соцiальний стан, спосiб життя, рiвень матерiального стану)?

4. За рахунок чого прагнете досягти успiху? Які iде i пропозиції маєте?
5. Якi ресурси i можливостi маєте? Які додатковi ресурси потрiбнi?
6. Який рiвень кооперацi передбачаєте?

7. Як i чому обрали саме цi матерiали для виробництва? Чи задовольняють вас властивостi вибраних матерiалiв? Які маєте пропозиції щодо вдосконалення виробництва? Яку квалiфiкацiю повиннi мати робiтники?

8. Які основнi витрати у зв’язку з випуском нового продукту?
9. Як збираєтеся представляти свiй новий вирiб на ринку (реклама, її види)? Як плануєте органiзувати збут i продаж?

10. Чи придбали б самi пропонований вирiб?

11. Кому б ви хотiли його запропонувати подарувати? Чи хотiли б, щоб споживачi знали автора?

12. Що понад усе сподобалося в роботi над проектом? Що б ви хотiли полiпшити, як би починали роботу над проектом спочатку? Чи є недолiки в проектi?
Критерii оцiнювання виконаних проектiв

1. Аргументованiсть вибору теми, обрунтування необхiдностi, практична направленiсть проекту i значущiсть виконаної роботи.

2. Об’єм i повнота розробок, виконання етапiв проектування, самостiйнiсть, завершенiсть, пiдготовка до сприйняття проекту iншими людьми, його матерiальне втiлення.

3. Аргументованiсть запропонованих рiшень, висновкiв, повнота бiблiографій.
4. Рiвень творчостi, оригiнальнiсть теми, знайдених рiшень, запропонованих аргументiв, оригiнальнiсть матерiального рішення i представлення проекту.
5. Якiсть записки: оформления, вiдповiднiсть стандартним вимогам, структура тексту, якiсть ескiзiв, схем, якiсть i повнота рецензiй.

б. Якiсть виробу, вiдповiднiсть стандарту, оригiнальнiсть.
Критерii оцiнювашiя захисту виконаного проекту

1. Якiсть доповiдi: композицiя, повнота представлення роботи, результатiв, переконливiсть i переконанiсть.

2. Обсяг i глибина знань з теми, ерудицiя.

3. Педагогiчва орiєнтацiя: культура мови, манери, використання наочних засобiв, вiдчутгя часу, iмпровiзацiйний початок, утримання уваги аудиторi.
4. Вiдповiдi на запитання: повнота, аргументованiсть, дружелюбнiсть.