Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

канд. філол. наук, доцент В.Ф. Пушко

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД УЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення.

Декларація нових цілей навчання в Національній доктрині розвитку освіти в XXI столітті спонукає вчителя до пошуку та реалізації педагогічних інновацій у навчально-виховному процесі. Важливим засобом вирішення зазначеної проблеми є побудова на якісно новому рівні уроку як самостійної, цілісної, динамічної системи. Саме на такому уроці діяльність і вчителя, і учнів набуває рис творчості. Готовність учителя до творчого пошуку разом з учнями, уміння створювати атмосферу продуктивного пізнання на уроці залежать від його обізнаності, володіння арсеналом педагогічних умінь і навичок, знання предмета, глибокого інтересу до нього. Лише на основі цього вчитель може творчо використовувати навчальні та виховні прийоми, комбінувати їх, впроваджувати нові методики, виробляти нові нестандартні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів. Це здійснюється на основі особистісного підходу в навчанні до кожного учня, використанні можливостей предметних модулів, розвитку ініціативи й творчості, використанні нестандартних форм навчання.

Мета даної розвідки полягає у розкритті сутності та специфіки діяльності учителя щодо формування творчої особистості дитини.

Проблемі розвитку творчої особистості у філософській, педагогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги (В.І. Андрєєв, Д.Б.Богоявленська, Р.М. Грабовська, А.З.Зак, Н.В. Кичук, Н.В.Кузьміна, С.О.Сисоєва.). Більшість науковців погоджуються з тим, що творча особистість — це індивід, який володіє «високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального» [3,113].

С.О.Сисоєва [5,22] порівнює творчу особистість з креативною, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. Н.В.Кичук визначає творчу особистість через її інтелектуальну активність, творче мислення та творчий потенціал [1,86]. За твердженням А.Дістервега, вчитель для школи - те саме, що сонце для Всесвіту. Проте вчителем-майстром, геніальним вихователем треба народитися. Завдання ж тих, хто займається підготовкою вчителів, – виявити покликання, розбудити, розвинути здібності.

Проблема педагогічної майстерності знайшла своє відображення і в працях видатних українських та російських мислителів, педагогів. С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, М.П.Головін, К.П.Соколов, В.О.Сухомлинський приділяли особливу увагу творчому зростанню педагога - майстра своєї справи. Зокрема, В.О.Сухомлинський вважав, що головним предметом у школі має бути людинознавство, а основою майстерності вчителя - здатність розуміти дитячу душу.

Велику роль відводив Л.М.Толстой педагогічним пошукам вчителя-новатора. Він тільки тоді перебуватиме на висоті свого становища, коли має змогу застосувати такі способи викладання, які повністю задовольняють дітей, збуджують їх інтерес до навчання, творчу активність. Крім того, вчитель повинен бути ще й дослідником, а школа - не лише місцем для навчання, а й лабораторією [4, 307].

"Нервом і душею" школи вважав учителя видатний теоретик, організатор і практик початкової освіти В.П.Вахтеров. "Школа є вищою художньою студією, - зазначав він, - і вчителю, як художнику, має бути надано свободу для творчості" [7, 63].

На підставі аналізу літератури з досліджуваної проблеми можна визначити основні складові творчості вчителя: творче мислення, індивідуальний стиль діяльності, педагогічна імпровізація. Основою оцінки творчої діяльності педагога є його конкретна діяльність. Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності, розвиває й укріплює внутрішній потяг до самовдосконалення, вбачає сенс не тільки в самостійному творчому пошуці, а й у колективному, разом з учнями. Під час спільної праці він формує в учнів культуру навчальної праці; реалізує принцип переконаності учнів у дієвості та необхідності знань; розвиває самостійність учнів як засіб їх інтелектуального розвитку; навчає таких прийомів мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, встановлення причиново-наслідкових зв'язків; повною мірою використовує виховний потенціал мотивування оцінки учня, створює ситуацію успіху та просування в творчому пошуці; створює необхідну психологічну атмосферу підтримки та розвитку особистості.

Учитель, який формує творчу особистість, повинен бути новатором за своєю суттю. Тільки тоді нові ідеї, прогресивні принципи та прийоми допоможуть йому створювати нові педагогічні технології, впроваджувати різноманітні інновації в навчально-виховний процес. І тільки тоді буде перебудовано всю систему виховання й навчання у бік підвищення її ефективності.

Учителю потрібно організувати роботу з учнями за трьома напрямками:

1) правильно формулювати цільову настанову; відзначати, перелічувати факти, все, що підлягає засвоєнню; давати загальне уявлення про тему, яку потрібно вивчити, звертати увагу на новизну матеріалу, що вивчається; приділяти увагу критиці, критичному ставленню до підручника;

2) активізувати контроль за сприйняттям (незрозуміле, суперечливе, неправильне);

3) підвищувати темп уявних операцій, звертати увагу на глибину та чіткість їх усвідомлення, на зорове уявлення фактів, виділення головного, прогнозування прочитаного, установлення причиново-наслідкових зв'язків, критичне ставлення до тексту [6,10].

Для особистості, яка прагне творчості, на думку Я.Пономарьова [1,51], характерними є оригінальність, ініціативність, висока працездатність, задоволеність від самого процесу праці більше, ніж від її результатів.

Шведський учитель Калгрен Франес у книзі "Виховання волі" [5, 272] говорить, що педагогічна творчість потребує постійної праці над власним темпераментом та темпераментом дітей. Пристосовуючись до різних темпераментів учнів, учитель має завжди дотримуватися таких принципів:

- бути емоційним, жвавим, тобто різним, таким, що сангвініки ледве встигатимуть стежити за ним;

- таким співчутливим, що меланхоліки забудуть про власні неприємності;

- настільки драматичним, що це зацікавить холериків і приверне їхню увагу до навчального матеріалу без застосування дисциплінарних методів.

У діяльності творчого педагога мають бути присутні елементи артистизму. Необхідною рисою педагога, як і актора, є оригінальність, безпосередність особистісного бачення світу, віра у вигадку, вміння дивитися на світ очима дитини. "Зберегти в собі дитячу безпосередність – це щаслива умова для педагогічного мистецтва" [3, 14].

На нашу думку, на уроці головне – не педагог, а діти, їхня творча активність. Найкращий педагог – той, хто все обміркував, організував, передбачив так, що його роль на уроці непомітна, а діти творчо, із захопленням працюють, ніби самостійно відкриваючи навчальний матеріал. Психологи вважають, що творчій особистості притаманна фантазія. Обов’язковою ознакою творчого мислення, на їхню думку, є вміння уявляти, тобто здатність бачити те, чого раніше не бачив, уміння перевести словесний опис у наочний план. Саме фантазія як каталізатор у десятки разів прискорює творчий процес [8,46]. Учитель має дотримуватись принципів навчально - виховного процесу, які сприяють формуванню творчих здібностей учнів.

Серед них можна виділити:

- принцип розвитку, що припускає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

- принцип самодіяльності, що має на меті діяльний підхід, коли учні відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю оволодівають ними;

- принцип самоорганізації, який повинен бути добре відпрацьований учителем [5,58].

Таким чином, сучасній українській школі XXI століття потрібен учитель з якісно новим баченням проблем освіти, учитель-творець, професіонал, невтомний дослідник-новатор, здатний швидко перебудувати напрям і зміст діяльності відповідно до зміни технологій та вимог суспільства, учитель, який допоможе учневі сформувати генетичну потребу у творчій самостійності, реалізації себе як всебічно розвиненої особистості.

Література:

1. Кичук Н. От творчества учителя к творчеству ученика. -Измаил, 1992

2. Національна доктрина розвитку освіти України у ХНІ столітті: Проект// М-во освіти і науки України. АПН України.- К.: Шкільний світ, 2001.-24с.

3. Палтышев Н.Н. Педагогическое мастерство и пути его достижения: Учеб. пособие.- К., 1991.-314с.

4. Педагогічна майстерність: Підручник для вищих педагогічних навчальних закладів / І.В. Зязюн, Л.В. Карамущенко, Ї.Ф.Кривонос та ін. — К., 1997.

5. Сисоєва С. Основи педагогічної творчості вчителя: Навч. посібник. - К,, 1994.

6. Сафонова Н. Творчий педагог - фундатор формування творчої особистості// Рідна школа. - 2002. - № 1. - С. І0-11.

7. Севастьянова Н.И. Развитие творческого потенциала личности учителя и ученика//Школа. – 2002. – №1. – С.63-66.

8. Макрідіна Л. Сучасні технології навчання (Формування творчої особистості)//Рідна школа. – 1997. – №6. С.46-49.